Постанова № 279364, 07.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.06 р. Справа № 7/257а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С. А.

присекретарі судового засідання Скрипник О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства «Тепломережа”, м. Донецьк

до відповідача : ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.06 р. № 0000051830/0

за участю представників сторін:

від позивача – Чеверда Г.О.- представ. за довір.;

від відповідача – Кирилюк Н.А. – представ. за довір.;

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство “Тепломережа”, м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Будьонівської МДПІ м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.06 р. № 0000051830/0 про нарахування штрафних санкцій з податку на землю у розмірі 1286,64 грн.

Заявою від 09.10.06 р. № 1238 з урахуванням уточнень до неї від 07.11.06р. позивач просить визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.02.06 р. № 0000051830/0, виданого Будьонівською МДПІ (Пролетарське відділення) м. Донецька про нарахування штрафу у розмірі 1286,64 грн.

Відповідачем повідомлено суд про реорганізацію Будьонівської МДПІ та заміну її правонаступником – ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, у зв’язку з чим просить суд замінити сторону в адміністративному спорі. На підтвердження викладеного наданий наказ ДПА в Донецькій області від 24.01.06 № 20 “Про реорганізацію державних податкових інспекцій Донецької області” . Позивач не заперечив таке клопотання.

Суд вважає необхідним на підставі ст. 55 КАС України здійснити заміну відповідача його правонаступником – ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у відповідача підстав для розповсюдження дії Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків по податку на землю, оскільки граничні строки сплати узгоджених податкових зобов”язань з податку на землю визначені спеціальним законом-Законом України “Про плату за землю”.

Відповідач вимоги заперечує, посилаючись на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.04 р. № 2285 дію частини 1 ст. 17 Закону України № 2535-ХІІ “Про плату за землю” зупинено, а відповідно до ст. 71 Закону України № 2285 платежі, які відповідно до цього закону зараховуються у державний та місцевий бюджети та для яких не визначені строки їх сплати, сплачуються щомісячно в порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для платежів, які мають базовий звітний період – місяць. У зв”язку з чим, відповідач вважає правомірним застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та прийняття оспорюваного повідомлення-рішення.

Судом були досліджені письмові докази додані сторонами до матеріалів справи, заслухані пояснення і доводи сторін в обґрунтування вимог та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідачем 17.02.06 р. була здійснена невиїзна документальна перевірка дотримання Комунальним підприємством “Тепломережа” (код ЄДРПОУ 05473192) термінів сплати узгодженої суми податкового зобов”язання земельного податку, за період з 30.05.05 р. по 30.08.05 р., за результатами якої був складений акт перевірки N 362-15-3/05473192 (далі – „акт перевірки”). Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.02.06 р. № 0000051830/0, яким за затримку на 207 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю нараховано штраф у розмірі 50 % у сумі 1286,64 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необгрунтовано та незаконно, у зв”язку з чим просить визнати його нечинним в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування штрафних санкцій стала несвоєчасна сплата позивачем узгодженої суми податкового зобов”язання з податку на землю, визначеної розрахунком земельного податку за 2005 р. Згідно цього розрахунку, сума земельного податку на 2005 рік складає суму 7719 грн., щомісячний розмір сплати якого дорівнює 643 грн. (січень-грудень). З акту перевірки слідує, що для розрахунку штрафних санкцій відповідачем був застосований місячний податковий період для сплати узгоджених сум податкових зобов”язань. Відповідачем визначені граничні строки сплати цього податку, а саме 30-й календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного податкового місяця. На думку перевіряючих позивачем порушені вимоги п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача були застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов”язання з податку на землю відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вказаною нормою передбачається відповідальність платника податків у вигляді штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Отже, однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цих Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати на спірні правовідносини дію Закону України № 2181 в частині застосування фінансових санкцій.

Статтею 25 Закону України “Про плату за землю” передбачена відповідаьність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

Окрім того, згідно преамбули Закону України № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов”язкових платежів), включаючи збір на обов”язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов”язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону України № 2181 Закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 встановлені строки сплати узгоджених податкових зобов”язань, які передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Для земельного податку таким законом є Закон України “Про плату за землю”.

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п. 2 Наказу ДПА України від 26.10.2001 року N 434 „Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби” розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.

Таким чином, суд вважає, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для земельного податку є рік, а тому граничний строк подачі декларації (розрахунку) по земельному податку, передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - 60-й календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку - десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідачем не встановлено порушення позивачем зазначених граничних строків сплати узгоджених податкових зобов”язань з податку на землю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 14,17,25 Закону України „Про плату за землю”, Преамбулою, ст. ст. 4,5,17,19 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 55, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Тепломережа”, м. Донецьк до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.02.06 р. № 0000051830/0 про нарахування штрафних санкцій з податку на землю у розмірі 1286,64 грн. – задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Будьонівської МДПІ м. Донецька від 20.02.06 р. № 0000051830/0 про нарахування КП “Тепломережа” штрафу з податку на землю у розмірі 1286,64 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства “Тепломережа”, м. Донецьк (м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, р/р 26008301611255 в Куйбишевському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 334408, ЗКПО 05473192) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Сторонам у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 09.11.06 р.

Суддя Малашкевич С.А.