Рішення № 2793274, 15.01.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.09р.

Справа № 33/155-08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС", с. Вільне, Криворіжський район, Дніпропетровська область

про стягнення 100 006 грн. 56 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Колоколов В.Г., довіреність б/н від 18.08.2008 року

Від відповідача: Пейган Т.С., довіреність б/н від 25.11.2008 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС" про стягнення 100 006 грн. 56 коп. і витрат по справі.

Представником позивача 18.12.2008 р. подано до суду уточнення позовних вимог в порядку ст.. 22 ГПК України, де останій просить стягнути з відповідача 97006,56 грн.- основного боргу, 4912, 10 грн. –пені та судові витрати по справі. Також представником заявлено клопотання про припинення провадження в частині основного боргу в розмірі 3000 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просить задовольнити в заявленій сумі.

Відповідач відзив та витребувані судом документи не надав. У судовому засіданні 15.01.2009 р. представник відповідача не заперечував проти основної заборгованості у розмірі 97006,56 грн., в частині нарахування пені - 4912, 10 грн. просить суд відмовити.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

У судовому засіданні 15.01.2009 р. за згодою представника позивача , відповідача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача суд, -

ВСТАНОВИВ :

17.01.2008 року між ТОВ " Оіл Рівер " (постачальник ) та ТОВ "Ріко Плюс" (покупець) був укладений договір поставки №0028/1701-08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу) товар , а покупець зобов'язався прийняти та оплати за товар, асортимент, кількість , якість і ціна які зазначені в Додатках до Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору строк і порядок поставки постачальник здійснює відповідно до Додатків до Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за товар на умовах і в строки зазначаються в Додатках до Договору.

Відповідно до Додатків до Договору (Додаток № 3 від 11.03.2008 р., № 3/1 від 11.03.2008 р., № 4 від 25.03.2008 р., № 5 від 26.03.2008 р., № 6 від 03.04.2008 р., № 7 від 03.04.2008 р., № 8 від 03.04.2008 р., № 9 від 04.04.2008 р., № 10 від 04.04.2008 р., № 11 від 08.04.2008 р., № 12 від 08.04.2008 р. з вказівкою про строк оплати ) позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 10 184 924, 41 грн., що підтверджується видатковою накладною № МДВ-000225 від 17.03.2008 р., актом прийому –передачі № МДВ-000225 , видатковою накладною № МДВ-000246 від 21.03.2008 р., актом прийому - передачі № МДВ-000246, видатковою накладною №МДВ-000307 від 26.03.2008 р., актом прийому - передачі № МДВ -000307, видатковою накладною № МДВ-000313 від 27.03.2008 р., актом прийому - передачі №МДВ-000313, видатковою накладною № МДВ-000330 від 04.04.2008 р., актом прийому- передачі № МДВ-000330, видатковою накладною № МДВ-000331 від 04.04.2008 р., актом прийому- передачі № МДВ-000331, видатковою накладною № МДВ-000332 від 04.04.2008 р., актом прийому- передачі №МДВ-000332, видатковою накладною № МДВ-000419 від 04.04.2008 р., актом прийому- передачі № МДВ-000419 , видатковою накладною № МДВ-000333 від 04.04.2008 р., актом прийому -передачі № МДВ-000333 , видатковою накладною № МДВ-000363 від 14.04.2008 р., актом прийому- передачі № МДВ-000363, видатковою накладною № МДВ-000364 від 14.04.2008 р., актом прийому - передачі № МДВ-000364, які підписані і скріплені печатками уповноваженими представниками сторін (а.с.10-42).

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково сплативши позивачу кошти у розмірі 10 084 917, 85 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи(а.с. 76-98).

Позивачем 15.09.2008 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 100-08 з проханням погасити існуючу заборгованість у розмірі 190 006, 56 , яка залишена останнім без відповіді(а.с. 43).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після звернення позивача (22.10.2008р.) до суду відповідач сплатив борг у сумі –3000 грн.00 коп., що підтверджується банківськими виписками від 04.12.2008 р., 10.12.2008 р.

Таким чином, відповідачем на користь позивача після його звернення до суду сплачено –3000 грн. основного боргу, в цій частині позовні вимоги підлягають припиненню відповідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Заборгованість Відповідача перед позивачем складає 97 006 грн.56 коп. , доказів погашення боргу відповідач суду не надав. При викладених обставинах вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 97 006 грн.56 коп. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 4912, 10грн.(заява про уточнення позовних вимог № 129-ОР від 16.12.2008 р. ) , яка не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Заява позивача про уточнення позовних вимог від 16.12.08р. , де останній фактично збільшує позовні вимоги, а саме про стягнення пені до розгляду не приймається, оскільки під збільшенням позовних вимог (ч.2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.06р. №01-8/1228 та абз. 2 пп. 3.7 п.3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України"). Тому збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного , суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі: 1000,06 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення 3000 грн. відповідно до п. 1.-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС" ( 53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, Кіровоградське шосе, площадка 4 , МФО 380805, ЄДРПОУ 35191450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер"(01042, м. Київ, вул..Жилянська , 24, МФО 320917, ЄДРПОУ 344230070 ) 97 006 (дев'яносто сім тисяч шість) грн.56 коп. –основного боргу, 1000(одна тисяча)грн..06 коп.- державного мита , 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

Суддя

І.А. Рудовська

Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України - 15.01.2009 р.