Рішення № 27931142, 04.12.2012, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№1806/10189/12

Провадження №2/1806/2795/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2012 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з вищеозначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 19.07.1968 року по 2007 рік перебував у трудових відносинах з ПАТ СМНВО ім.М.В.Фрунзе, працював котельником котельно - зварювального цеху №14,займався виготовленням, ремонтом збиранням узлів і деталей різної складності з листкового металлу та профільного прокату на ПАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» .Як результат роботи в неналежних умовах і нестворення роботодавцем безпечних умов праці перебував на обстеженні і лікуванні з 18.12.2006 року по 11.01.2007 року в клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного інституту, в якій встановлено основний діагноз у вигляді: хронічне обструктивне захворювання легенів ІІ стадії токсико - пилової етиології в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легенів І ст. ЛН ІІ ст. Захворювання професійне.Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху профхарактеру з сукупним діагнозом: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз СН 1 ст. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки у фазі реміссіі. Дисциркуляторна атеросклеротческа енцефалопатія 1-11 ст. з ХНМК в вертебро-базилярному басейні. РОХП з полірадикулярним синдромом. Хронічний субатрофічний ринофарингіт. На підставі цього обстеження та складеного за його наслідками повідомлення про професійне захворювання форми П-3, яке надійшло до установи СЕС 12.01.2007 року, комісія з представників Сумської міської CEC, ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» та Управління ВД Фонду у Сумській області провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача, за результатами якого склала акт розслідування за формою П-4 від 05 лютого 2007 року №6. 28 березня 2007 року позивач пройшов огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК, за наслідками якого йому встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності. Причиною захворювання згідно акту розслідування профзахворювань є проведення робіт в умовах підвищених рівня шуму, хімічних речовин. При повторному огляду стан здоров'я позивача погіршився і на підставі акту огляду МСЕК від 26.03.2008 року встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності безтерміново. При останньому огляду стан здоров'я позивача погіршився і на підставі акту огляду МСЕК від 12.08.2009 року встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безтерміново. Вказує, що в акті розслідування профзахворювань зазначено, що профзахворювання виникло у зв*язку з недосконалістю технології, неефективного використання засобів індивідуального захисту, а причиною захворювання - проведення робіт в умовах підвищення рівнів шуму, хімічних речовин (загазованості). Прохає стягнути на його користь моральну шкоду у зв*язку з отриманням 3 групи інвалідності, втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, що потягло з приводу хвороби втрати нормальних життєвих зв*язків з оточуючими, обмеження життєдіяльності та вимагання додаткових зусиль по організації життя, постійного перебування під наглядом лікарів. Моральну шкоду оцінює у розмірі 41 876 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що позивач міг би отримувати повноцінну заробітну плату до настання пенсії ще 38 місяців і з розрахунку 1102, 00 (мінімальна заробітна плата) * 38 місяців, просить стягнути 41 876 грн. ,пояснюючи, що здоров'я саме найцінніше, а захворювання спричиняють моральні страждання.

Представник відповідача Журавльова М.В. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди в зв*язку з професійним захворюванням, він був ознайомлений про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров*я та погоджуючись на запропоновані йому умови праці, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров*я та несе солідарну відповідальність за їх настання. Крім того стверджує, що позивач пропустив, встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 19.07.1968 року по 2007 року перебував в трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та працював котельником котельно- зварювального цеху №14,займався виготовленням, ремонтом збиранням узлів і деталей різної складності з листкового металлу та профільного прокату на ПАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» (а.с. 3-7).

Під час обстеження в період з 18.12.2006 року по 11.01.2007року в клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного інституту, ОСОБА_1 встановлено у виді основного діагнозу: : хронічне обструктивне захворювання легенів ІІ стадії токсико - пилевої етиології в фазі нестійкої ремісії Емфізема легенів І ст. ЛН ІІ ст.Захворювання професійне. Нейросенсорна тугувухість з помірним ступенем зниження слуху профхарактеру та сукупного діагнозу: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз СН 1 ст. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки у фазі реміссіі. Дісціркуляторна атеросклеротческа енцефалопатія 1-11 ст. з ХНМК в вертебро-базилярному басейні. РОХП з полірадикулярним синдромом.Хронічний субатрофіческій ринофарингіт(а.с.13-14)

На підставі цього обстеження та складеного за його наслідками повідомлення про професійне захворювання форми П-3, яке надійшло до установи СЕС 12. 01. 2007 року, комісія з представників Сумської міської CEC, ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» та Управління ВД Фонду у Сумській області провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача, за результатами якого склала акт розслідування за формою П-4 від 05 лютого 2007 року №6 і встановлено професійне захворювання у виді основного діагнозу: : хронічне обструктивне захворювання легенів ІІ стадії токсико - пилевої етиології в фазі нестійкої ремісії Емфізема легенів І ст. ЛН ІІ ст. Захворювання професійне.Нейросенсорна тугувухість з помірним ступенем зниження слуху профхарактеру та сукупного діагнозу: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз СН 1 ст. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки у фазі реміссіі. Дісціркуляторна атеросклеротческа енцефалопатія 1-11 ст. з ХНМК в вертебро-базилярному басейні. РОХП з полірадикулярним синдромом. Хронічний субатрофіческій ринофарингіт Причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є проведення робіт в умовах підвищення рівня шуму, хімічних речовин(загазованості).(а.с.8)

28 березня 2007 року позивач пройшов первинний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК, за насідками якого йому встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. (а.с.45-48)

У зв'язку з встановленням втрати працездатності позивач повторно звернувся за допомогою до лікарів до Науково-дослідного інституті гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного інституту з приводу хронічного захворювання, що підтверджується витягом з історії хвороби НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ №08-06\68, де позивач перебував з 14.01.2008 року по 05.02.2008 року. (а.с15)

26.03.2008 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за повторним актом огляду МСЕК встановлено 40 % втрати працездатності безтерміново (а.с..9)

При останньому огляді згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 12.08.2009 року ОСОБА_1 встановлено 60 % втрати працездатності та визначено третю групи інвалідності безтерміново (а.с.11 ,10)

Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в звязку зі значним погіршенням стану здоров*я. Внаслідок погіршення стану здоров*я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації її життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2006 року обов*язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та 2007 роки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов*язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов*язаний створити безпечні та нешкідливі умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров*я працівникові під час виконання ним трудових обов*язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.

Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки на дані спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я чи смертю. Аналогічні розяснені надані у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на вищенаведене, при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв*язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілому-позивачу є доведеним.

Зважаючи на те, що життєдіяльність позивача у зв*язку з отриманням як групи інвалідності, так і втратою працездатності передбачає і це підтверджується витягом з висновку його історії хвороби та постійних звернень до лікарів, що потребує як додаткових витрат на поновлення здоров'я, так і втрати часу на відпочинок і отримання задоволення від спілкування зі близькими людьми, друзями та іншого часу своєї життєдіяльності, постійне вживання ліків та витрат на їх придбання, а тому враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи з принципу розумності та відсутності збагачення, враховуючи постійне підвищення рівня життя, визначити розмір моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., як суми розумної та справедливої.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовій збір у розмірі 107,3 грн. у прибуток держави.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» судовий збір 107,30 грн. у прибуток держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя Г.Ю. Корольова