Рішення № 27929007, 04.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5075/12 04.12.2012 04.12.2012 04.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-1-

Справа № 22-ц/1490/3343/12 Суддя по 1 інстанції Притуляк І.О.

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

04 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» (далі - ПАТ «Просто-страхування»), ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

встановила:

26 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Позивачка вказувала, що транспортна пригода сталася 11 серпня 2011 року з вини водія ОСОБА_4, який керуючи належним ОСОБА_2 автомобілем ГАЗ-5327, державний номер НОМЕР_1, в 10 год. 30 хв., рухаючись по АДРЕСА_1, відволікся від керування, змінив напрямок руху праворуч, допустив зіткнення з належним їй автомобілем «Мерседес Бенз ML 350» державний номер НОМЕР_2, який стояв праворуч біля краю проїзної частини та знаходився під її керуванням.

Внаслідок цієї дорожньо транспортної пригоди, зазначала позивачка, її автомобілю спричинені механічні пошкодження, а їй заподіяна моральна шкода.

Уточнюючи позовні вимоги позивачка просила стягнути з відповідача 72 023 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, на завищений розмір майнової шкоди та на відшкодування позивачці страховою компанією заподіяних матеріальних збитків.

Ухвалою того ж суду від 11 листопада 2011 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені ОСОБА_4 та ПАТ «Просто-страхування».

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки на відшкодування майнової шкоди 71 504 грн. та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 3 406 грн. судових витрат.

Ухвалою того ж суду від 03 жовтня 2012 року виправлена арифметична помилка у вступній та резолютивній частині зазначеного рішення, вказано у її резолютивній частині про стягнення 71 504 грн., замість 71 204 грн.

-2-

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних на відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню й моральна шкода, спричинена з вини відповідача.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2011 року ОСОБА_4 керуючи належним ОСОБА_2 автомобілем ГАЗ-5327, державний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на автомобіль «Мерседес Бенз ML 350» державний номер НОМЕР_2, який належав позивачці.

В протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 серпня 2011 року зазначено, що ОСОБА_4 керував автомобілем на підставі подорожнього листа № 419 від 01 серпня 2011 року до 31 серпня 2011 року. Дані про особу, яка видала цей лист відсутні.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст.124 КоАП України, оскільки порушив п.2.3.б, 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.2.3.б, 10.1 Правил водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі.

Перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Звітом експертного дослідження вартості матеріального збитку від 17 серпня 2011 року, яке призначено за заявою ПАТ «Просто страхування», визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки, яка становила 51 395 грн. 85 коп.

-3-

Позивачка отримала 49 490 грн., відповідно до лімітів відповідальності страховика, страхового відшкодування за договором страхування, за яким відповідач застрахував ризик своєї цивільної відповідальності (а.с.49-50).

В період з серпня по вересень 2011 року позивачкою проводився відновлювальний ремонт автомобіля, вартість якого склала 121 513 грн., що підтверджується копією заказу - акту виконаних робіт ПП ОСОБА_6 та квитанцією № 16 від 22 вересня 2011 року про сплату коштів за ремонт автомобіля.

До того ж, судом встановлено, що при проведені відновлюваного ремонту автомобіля позивача було відремонтовано передні ліві двері, пошкодження на яких не було наслідком дорожньо-транспортної події. Вартість їх ремонту становило 519 грн.

Враховуючи викладене, реальні збитки позивачки становлять 120 994 грн. (121 513 грн. - 519 грн), що складаються із суми фактичних витрат на відновлення автомобіля.

Відповідачем апеляційному суду надана квитанція ПриватБанку від 15 травня 2012 року про перевод ним на рахунок в Банку ОСОБА_3 на відшкодування шкоди коштів в сумі 1910 грн.

Судом першої інстанції при визначені матеріальної шкоди переведена відповідачем сума коштів не врахована.

Таким чином, сума страхового відшкодування та переведена сума, отримані позивачкою, підлягають відрахуванню (120 994 грн. - 49 490 грн. - 1910 грн. = 69 594 грн.), тому до сплати на користь позивачки підлягає 69 594 грн., а не як визначено судом першої інстанції - 71 504 грн.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він є неналежним відповідачем у даній справи, у зв'язку з відсутністю його вини у дорожньо-транспортній пригоді, є необґрунтованим.

Так, згідно положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України на відповідача, як на власника автомобіля, покладається відповідальність за відшкодування шкоди, завданої позивачці.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду потерпілому незалежно від наявності його вини в цьому.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода.

Між тим, ОСОБА_2 допустимим та належним доказом не довів, що автомобіль на час дорожньо-транспортної пригоди на будь-якій правовій підставі знаходився у володінні іншої особи, або ним неправомірно заволоділа інша особа, зокрема ОСОБА_4, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є його обов'язком.

До того ж, докази надані позивачкою на підтвердження оплати нею коштів за ремонт автомобіля відповідачем не спростовані та сумнівів у цих доказах у колегії суддів не виникає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування рішення.

В зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції в частині суми відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Розмір компенсації моральної шкоди визначений судом першої інстанції у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України та з врахуванням всіх обставин спору, характеру правопорушення, обсягу спричинених позивачці моральних страждань, які пов'язані з пошкодженням та відновленням її автомобіля, неможливістю користування автомобілем протягом строку його відновлення, що потребувало певних змін в організації способу життя.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення районного суду в цій частині.

-4-

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди 69 594 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: