Ухвала суду № 27926774, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1578/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Св.Власія» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Св.Власія» до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне сільськогосподарське підприємство «Св.Власія»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 04 квітня 2012 року № 0000022301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Св.Власія» зареєстроване 25 травня 2006 року Тальнівською районною державно. Адміністрацією Черкаської області, код за ЄДРПОУ: 34282687 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 1000191876 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 14 липня 2006 року.

За період з 01 листопада 2011 року по 31 листопада 2011 року ПСП «Св.Власія»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 2 259 500 грн. Товариством за той самий період було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 2 254 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби у період з 28 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку з достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 16/2201/34282687 від 22 березня 2012 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму 2 254 500 грн.

Зазначені порушення були встановлені податковим органом на підставі висновку про безтоварність господарської операції проведеної між ПСП «Св.Власія»з ТОВ «КФ «Дербник», в силу пояснень директора товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник»Ходушиної С.В., що за період 2011 року підприємство не мало фінансово-господарських відносин з приватним сільськогосподарським підприємством «Св.Власія». А також не надання ПСП «Св.Власія»документального підтвердження формування податкового кредиту з товариством з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник»та не підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КФ «Дербник».

Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ПСП «Св.Власія»здійснюється поза межами правового поля, правочин між позивачем та вказаним контрагентом укладений без мети настання реальних наслідків, суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок.

На підставі Акта перевірки Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022301 від 04 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 254 500 грн. за основним платежем та 563 625 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час здійснення перевірки вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення - рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит в розмірі 2 254 500 грн. за листопад 2011 року приватним сільськогосподарським підприємством «Св.Власія»було сформовано за рахунок операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник».

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначені Податковим кодексом України.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість по договору, що не підтверджений первинними документами, а саме: договір постачання, акти прийому-передачі товарів (робіт, послуг, векселів), податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки, або сформовані витяги з системи «Клієнт-банк»), рахунки-фактури, сертифікати якості та технічної документації на придбання товарно-матеріальних цінностей, акти звірок, журнали реєстрації виїзду та в`їзду автотранспорту та усіх інших документів, що підтверджують проведення взаєморозрахунків з вищевказаним товариством, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З матеріалів справи видно, що 25 квітня 2012 року позивачем до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби було подано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість від 25 квітня 2012 року за листопад 2011 року, згідно якого коригування податкового кредиту становить 2 254 500 грн. Дана сума позивачем сформована за рахунок контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник».

Судом першої інстанції встановлено, що директор позивача Чайка В.В. підтверджує факт відсутності в підприємства документів, які підтверджують формування податкового кредиту з товариством з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник»та факт не отримання товарно-матеріальних цінностей підприємством від ТОВ «КФ «Дербник».

Окрім того зазначив, що відповідну суму податкового кредиту позивач мав намір сформувати в подальшому за рахунок операцій з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Аркон».

Судова колегія звертає увагу, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми податку не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «Дербник»щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з приватним сільськогосподарським підприємством «Св.Власія, в яких зазначено, що в 2011 році підприємство не мало фінансово-господарських відносин з приватним сільськогосподарським підприємством «Св.Власія».

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведена позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не можуть бути визнані протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Св.Власія»залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.