Постанова № 27921392, 03.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа№ 5011-64/2345-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Рябухи В.І.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача Іваненко І,П., від відповідача Руденко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року

у справі №5011-64/2345-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

до житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2», м. Київ,

про стягнення 109772,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року ПАТ «Київенерго» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ЖБК «Енергетик-2» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 109772,86 грн., з яких: 94849,93 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10004,32 грн. інфляційних втрат, 3807,20 грн. 3% річних та 1111,41 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором №4540065 від 01.11.1999 року, в зв'язку з чим станом на 01.02.2012 року у нього наявна прострочена заборгованість в сумі 94849,93 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ЖБК «Енергетик-2» на користь ПАТ «Київенерго» 94849,93 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10004,32 грн. інфляційних втрат, 3807,20 грн. 3% річних, 1111,41 грн. пені, 2195,46 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлену останнім теплову енергію згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, 3% річних та інфляційних.

Не погодившись із вказаним рішенням, ЖБК «Енергетик-2» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем для визначення вартості теплової енергію, що поставлялась відповідачеві, було застосовано тарифи, які встановлені не чинними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 апеляційну скаргу ЖБК «Енергетик-2» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.07.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 року розгляд справи №5011-64/2345-2012 було відкладено на 07.09.2012 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року склад колегії суддів у справі №5011-64/2345-2012 змінено на наступний: головуюча суддя Алданова С.О., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року справу №5011-64/2345-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Алданова С.О., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 07.09.2012 року було оголошено перерву до 09.10.2012 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року склад колегії суддів у справі №5011-64/2345-2012 змінено на наступний: головуюча суддя Алданова С.О., судді Рябуха В.І., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 09.10.2012 року було оголошено перерву до 20.11.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року розгляд справи №5011-64/2345-2012 було відкладено на 03.12.2012 року.

В судовому засіданні 03.12.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2012 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила спірне судове рішення залишити без змін.

20.11.2012 р. через відділ інформаційного забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження справі.

Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на те, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, а також у зв'язку з тим, що представниками позивача не доведено пов'язаність та неможливість розгляду даної справи до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва справи №2610/10996-2012.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.1999 року між АЕУ «Київенерго» (правонаступником якого є позивач - ПАТ«Київенерго») (енергопостачальна організація) та ЖБК «Енергетик-2» (за договором - абонент) було укладено договір №4540065 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Термін дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2000 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач щомісяця беручи до уваги зазначену кількість спожитої теплової енергії та тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА, а з 01.01.2012 р. затверджені постановами НКРЕ, що діяли в цей місяць, визначав вартість спожитої теплової енергії. Отримані дані відображаються у табуляграмах фактичного споживання теплової енергії, акті звірки на початок розрахункового періоду та акті приймання-передачі товарної продукції. Всі ці документи відповідач зобов'язаний отримувати самостійно з 12 по 15 число кожного місяця у районному відділі теплозбуту.

Не зважаючи на те, що відповідач зобов'язаний був щомісяця отримувати всі розрахункові документи самостійно, позивач за власною ініціативою щомісяця направляв на адресу відповідача розрахункові документи.

Таким чином, відповідачу було достеменно відомо про кількість щомісяця спожитої теплової енергії та застосовані тарифи і жодних заперечень чи звернень до позивача щодо неправомірності дій позивача при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію не було.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»виконавцем цих послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником послуг є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

В свою чергу ПАТ «Київенерго» не є ні виробником, ні виконавцем житлово-комунальних послуг, адже не підпадає під ознаки із жодного з цих визначень. Крім того, відповідно до п. 2.2.4 статуту компанії предметом діяльності компанії є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відносини ж між позивачем та відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р., Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р., «Правилами користування тепловою енергією» затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» та Закону України «Про теплопостачання» енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі-продажу. ПАТ «Київенерго» не є виробником житлово-комунальних послуг, а є постачальником (продавцем) теплової енергії як різновиду товару. Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії №4540065, на підставі якого, в силу ст. 712 ЦК України між сторонами виникли відносини, що виникають з договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Частиною 1 ст. 8 вказаного Закону унормовано, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

Оскільки ціни на теплову енергію є регульованими, та враховуючи вищевикладене відповідач не вправі встановлювати для себе тарифи як для населення, оскільки договір укладений між юридичними особами ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Енергетик-2».

Нарахування вартості спожитої теплової енергії за Договором №4540065 за період з 01.11.2009 р. по 01.02.2012 р. здійснювалось за тарифами, встановленими розпорядженнями КМДА №№1192, 1333, 392, 758 та постановою НКРЕ №1729, постановою НКРРКП №116.

Суд першої інстанції вірно вказав, що обліковими картками (табуляграмами), довідками про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію та відомостями обліку споживання теплової енергії підтверджується заборгованість відповідача за спожиту теплоенергію за період з 01.11.2009 р. по 01.02.2012 р. в сумі 94849,93 грн.

Відтак, задоволення судом першої інстанції вимог позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 94849,93 грн. є законним та обґрунтованим.

Крім того, колегія суду звертає увагу, що у постанові від 10.10.2012 р. у справі №53/620 Вищий господарський суд України зазначив, що наявність чи відсутність державної реєстрації нормативних актів щодо затвердження тарифів не є визначальним при вирішенні даної категорії спорів. В свою чергу колегія суддів наголосила на тому, що встановлені тарифи на теплову енергію повинні відповідати вимогам ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» та повинні враховувати повну собівартість теплової енергії з забезпеченням рівня рентабельності не нижче граничного.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.09.2012 р. у справі №К/9991/16533/11 зазначено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 10004,32 грн. інфляційних втрат, 3807,20 грн. 3% річних та 1111,41 грн. пені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 додатку №4 до договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку - не пізніше 25 числа поточного місяця), позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1111,41 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних та 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7743,32 грн. інфляційних та 3582,94 грн. 3% річних. Відтак, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 10004,32 грн. інфляційних та 3807,20 грн. 3% річних є неправильним, наслідком чого необхідно змінити оскаржуване судове рішення, оскільки рішення суду першої інстанції про стягнення сум інфляційних та 3% річних фактично є правильним, а помилка виявлена колегією суддів лише в розрахунках.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про зміну рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 в частині присуджених до стягнення інфляційних та 3% річних.

Судова практика, на яку посилався відповідач в підтвердження своєї правової позиції не може бути прийнята колегією суддів до уваги, оскільки у всіх зазначених ним постановах Вищого господарського суду України колегія дійшла висновку про необхідність направлення цих справ до суду першої інстанції, тому по жодній із зазначених справ ще немає остаточного рішення.

Щодо постанови Верховного суду України від 28.11.2011 р. у справі №21-246а11, то 04.04.2012 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2007 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р. (яка стала предметом перегляду Верховним Судом України) та на даний час остаточне рішення щодо чинності розпорядження №643 не прийнято. Дана справа щодо визнання нечинним розпорядження КМДА №643 знаходиться на розгляді у Шевченківському суді міста Києва.

Слід зазначити, що розпорядження КМДА №643 при визначенні вартості спожитої теплової енергії у спірний період не застосовувалось взагалі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі №5011-64/2345-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 139/141, код ЄДРПОУ 22885602) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 94849,93 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 7743,32 грн. інфляційних та 3582,94 грн. 3% річних та 1111,41 грн. пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 139/141, код ЄДРПОУ 22885602) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2195,46 грн. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 139/141, код ЄДРПОУ 22885602) 1072,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

6. Справу №5011-64/2345-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Рябуха В.І.

Чорногуз М.Г