Постанова № 27921366, 05.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа № 5008/607/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Костів Т.С.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від прокуратури з'явився,

від позивача не з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород від 28.09.2012р. №57-43-12вих-12

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року, суддя Швед С.Б.

у справі за №5008/607/2012

за позовом: Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ХІПП Ужгород», с.Кобляри Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 60 581,44 грн,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року позовні вимоги Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області задоволено частково та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "ХІПП Ужгород" суму 7722,00 грн. збитків у зв'язку з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до Державного бюджету України, з яких: 3861,00 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривень 00 коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради Ужгородського району( 50 %); 1544,00 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок чотири гривень 00 коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради ( 20 %); 2317,00 грн. (дві тисячі триста сімнадцять гривень 00 коп) в доход Державного бюджету України(30 %).

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Оскільки відповідач використовував прісну воду поза встановленого ліміту водокористування в позивача виникло право на стягнення збитків.

В апеляційній скарзі скаржник (прокурор) просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі і вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що спеціальний дозвіл на користування надрами відповідачем не оформлено, що являється порушенням ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ №615 від 30.05.2011 року.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги посилання позивача на те, що відповідачем здійснювався водозабір для виробничих потреб, а не для господарсько-побутових, оскільки актом перевірки Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 21.05.2012 встановлено, що відповідачем здійснювався водозабір для випікання хлібобулочних виробів, охолодження обладнання по виготовленню ПЕТ-тари, що являється порушення вимог ст.23 Кодексу України про надра.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що відповідач здійснює використання підземних вод на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР №4310-А/ЗАК, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 15.10.2010 року з терміном дії до 15.10.2013 року. Умовами цього дозволу встановлений загальний ліміт забору води 9,552 тис.м.куб./рік, 36,74 м. куб./добу.

Відповідач також зазначає, що враховуючи ліміти дозволу на спеціальне водокористування у період з 08.08.2011 по 21.05.2012 об'єм води, що використаний самовільно становить 245 м.куб.

Відповідач покликається і на ст.ст.48 та 49 Водного кодексу України, які передбачають спеціальне водокористування на підставі дозволу,який наявний у відповідача.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року у склад колегії для розгляду справи №5008/607/2012 введено замість судді Марка Р.І. суддю Костів Т.С., з підстав, зазначених у розпорядженні.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ( акт перевірки від 21.05.2012р.а.с.8-12) та встановлено незаконне використання ТОВ „ХІПП Ужгород" підземних прісних вод при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) з артезіанської свердловини №1 за адресою: Ужгородський район, с. Кибляри, 85А.

Згідно з розрахунком (а.с. 6-7) проведеним позивачем, сума завданих відповідачем збитків у результаті здійснення вищевказаного правопорушення, визначена відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин ( надалі -Методика від 30.06.2011 № 220) та склала суму 60581,44 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Згідно ч. 2 ст. 49 цього ж Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Частиною 5 ст. 49 Кодексу встановлено, що у дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Забір підземних вод проводився на підставі Дозволу на спеціальне водокористування УКР № 4310-А/ЗАК, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 15.10.2010 р. з терміном дії до 15.10.2013 р.( а.с.26-28). Умовами дозволу спец водокористування встановлений загальний ліміт забору води 9,552 тис. м куб/рік, 36,74 м куб/добу. Із загального ліміту водокористування встановлено на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби 0,939 тис. м куб/рік, 3,61 м куб/добу, на допоміжні потреби -0,531 тис. куб м/рік. 2,04 м куб/добу, на виробничі потреби 8,082 тис. куб м/рік, 31,09 м куб/добу.

Отже, даний дозвіл, що наявний у відповідача, передбачає використання води як для господарсько-побутових, так і виробничих потреб підприємства, однак з встановленням лімітів, що правильно встановлено місцевим господарським судом.

Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

А використання надр без спеціального дозволу відбувається на підставі ст. 23 Кодексу України про надра, де зазначено, що без спеціальних дозволів та гірничого відводу можна використовувати надра для господарських і побутових потреб, що і було дотримано відповідачем, оскільки він не розливає, не фасує та іншим чином не реалізовує видобуту ним прісну воду.

Таким чином, відповідач законно використовував надра і для такого використання йому не був потрібний спеціальний дозвіл.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Однак, здійснивши перерахунок обсягу видобутої води поза встановленого ліміту водокористування, суд прийшов до висновку, що місцевим господарським судом було здійснено неправильний розрахунок днів, а саме в період з 01.01.2012 року по 21.05.2012 року, а відтак і суми, що підлягає стягненню.

Отже, за період з 08.08.2011 по 31.12 2011 р. з фактично видобутих 1013 куб м 824 використано на пільгові умови відповідно до ст.23 Кодексу України про надра( 5,65 х146), а з 01.01.2012 по 21.05.2012 р. з 909 куб м використання за пільговими умовами складає -802 куб м.(5,65 х 142).

Таким чином обсяг видобутої води поза встановленого ліміту використання складає 296 м куб.(1922 -824-802).

Розмір збитків складає відповідно до п.9.1. Методики від 30.06.2011 № 220 суму ( 100х296х31,52/100) 9330,00 грн. З врахуванням здійсненого перерахунку сума відшкодування збільшуються і лише в частині вищезазначеної суми апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що відбувся перерахунок суми, яка підлягає до стягнення, судовий збір по справі підлягає віднесенню на відповідача у сумі 248,00 грн. (9330,00/60581,44 *1609,50).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 28.09.2012р. №57-43-12вих-12 частково задоволити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року в справі №5008/607/2012 частково скасувати.

3.Резолютивну частину рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року викласти в новій редакції:

стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ХІПП Ужгород" (89450, Ужгородський район, с. Кибляри, 85"А") суму 9330,00 грн. збитків у зв'язку з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до Державного бюджету України, з яких:

4665,00 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради Ужгородського району( 50 %);

1866,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 00 коп.) до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради ( 20 %);

2799,00 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 00 коп) в доход Державного бюджету України(30 %).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ХІПП Ужгород", (89450, Ужгородський район, с. Кибляри, 85"А") в доход Державного бюджету України (банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 248,00 грн. (двісті сорок вісім гривень 00 коп.) судового збору .

4.В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року залишити без змін.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Т.С. Костів

Повний текст постанови виготовлено 06.12.2012р.