Постанова № 27921355, 28.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Справа № 5004/639/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача 1: представник не з'явився

відповідача 2: представник Нечай Ю.М, Мартинюк С.Г.

відповідача 3: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12р. у справі № 5004/639/12 (суддя Якушева Інна Олександрівна)

за позовом підприємця ОСОБА_4

до відповідача 1: Луцької міської ради

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"

до відповідача 3: Управління держкомзему у м.Луцьку

про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005 р., зобов'язання внести відповідні записи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/639/12 від 22.08.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що вимога позивача визнати договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. припиненим не відповідає способам захисту прав, які встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р. припиненим та його розірвання, немає правових підстав для задоволення позову про зобов'язання Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.08.12р. у справі 5004/639/12 про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки від 15.02.2005р. №289 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що, враховуючи позицію відповідачів, які вважають, що оспорюваний договір оренди землі не припинився, тому єдиним та передбаченим ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 31 "Про оренду землі" способом захисту порушених прав є визнання договору оренди земельної ділянки, укладений між Луцькою міської радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 р. за №289, припиненим.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, деталізувавши їх додатковими поясненнями та обґрунтуваннями.

Відповідачем-1 - Луцькою міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого орган місцевого самоврядування доводи апеляційної скарги не визнає, просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12р. залишити без змін.

Представником відповідача 2 - приватним акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача-2 заперечили доводи апеляційної скарги.

Просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-3 - Управління Держкомзему у м.Луцьку у поданих поясненнях просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12р. залишити без змін, а саму апеляційну скаргу розглядати без участі представника.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12р. у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу скаржника задовольнити частково із прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2005 року між Луцькою міською радою в особі секретаря ради Кравчука С.Є., як орендодавцем, та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" (правонаступник - ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"), як орендарем, було укладено договір оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №289, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування автостанції площею 26225 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /кадастровий номер 220650030/.

За актом прийому-передачі від 15.02.2005 року земельну ділянку по АДРЕСА_1 було передано орендарю.

Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав №32817544 від 10.01.2012 р. та №32816823 від 10.01.2012р. підприємець ОСОБА_4 володіє нерухомим майном (приміщенням магазину №4 з літнім кафе та приміщенням магазину №7), що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно позивач придбав з прилюдних торгів, що відбулися 26.12.2011 року.

З метою врегулювання питання, щодо користування земельною ділянкою позивач і підприємець ОСОБА_7 листом від 26.09.2011 року звернулися до відповідача-2 з проханням відмовитись від користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане нерухоме майно.

Листом від 17.10.2011 р. №187/2 на ім'я підприємця ОСОБА_7 відповідач-2 повідомив, що не має наміру відмовлятись від частини орендованої земельної ділянки.

При цьому окремого повідомлення у письмовій формі про відмову від частини орендованої земельної ділянки на користь підприємця ОСОБА_4 на адресу позивача відповідач-2 не надсилав

Листом від 18.05.2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з проханням вирішити питання про виділення йому в користування земельної ділянки для обслуговування належних йому об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Листом № 2-2134-020 від 28.05.2012 року відповідач-1 повідомив, що для розгляду цього питання підприємцю ОСОБА_4 необхідно надати: схему генплану земельної ділянки погоджену головним архітектором м. Луцька та начальником управління земельних ресурсів Луцької міської ради, нотаріально посвідчені свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копії витягів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, копії технічних паспортів об'єктів нерухомого майна, витяг або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію паспорта, згоду ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на припинення договору оренди землі частини земельної ділянки та довідку суду про закриття судових справ про визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р.

Яким нормативним (законом, підзаконним чи локальним) актом передбачений саме такий перелік документів, який витребовує орган місцевого самоврядування, та ще й довідку суду про закриття судових справ про визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р., у згаданому листі не зазначається. Такі дії Луцької міської ради можуть лише мати наслідком звернення зацікавленої сторони за захистом свого порушеного права до судових органів, чим скористався і позивач - підприємець ОСОБА_4

30.05.2012 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача-1 Луцької міської ради, відповідача - 2 ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р. припиненим та його розірвання.

На обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідно до витягів про державну реєстрацію прав №32817544 від 10.01.2012р. та №32816823 від 10.01.2012р. він володіє нерухомим майном - приміщенням магазину №4 з літнім кафе та приміщенням магазину №7, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке придбав з прилюдних торгів, що відбулися 26.12.2011 року.

Вказує, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а за змістом ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Позивач зазначає, що оформити право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування придбаного нерухомого майна він не може, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки №289 від 15 лютого 2005 року, укладеного між Луцькою міською радою та ПрАТ "ВОПАС", останньому передано в оренду земельну ділянку площею 26225 м.кв. в АДРЕСА_1, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

Заявою від 26.06.2012 року (а.с.34-35) представник позивача позовні вимоги уточнив: просить визнати припиненим договір оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р., укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування; зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Вимога позивача про визнання договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. припиненим підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та отримання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачених статтею 125 Земельного кодексу України.

Як зазначено в п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних з відносин" після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до вимог ст.377 Цивільного кодексу (ЦК) України та ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування

Крім того, дані норми кореспондуються з вимогами ст.141 Земельного Кодексу України, якою визначено, що однією з підстав припинення користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці та з вимогами, наведеними у частині 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку у позивача відсутні правові підстави для використання земельної ділянки комунальної форми власності.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, набуття права власності нерухомого майна, в даному випадку приміщення магазину №4 з літнім кафе та приміщенням магазину №7, що знаходиться в АДРЕСА_1, тягне собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому, новий власник нерухомого майна не звільняється від оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Дана правова позиція відображена в п.2.10. Постанови Пленуму Вищої господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, виникають із земельних відносин".

Як зазначалося вище, 15 лютого 2005 року між Луцькою міською радою, в особі секретаря ради Кравчука С.Є. та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" (правонаступник ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій") укладено договір оренди землі зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №289, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування автостанції площею 26225кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (АС-1), /кадастровий номер 220650030/.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на набуття позивачем права власності на нерухоме майно, жодна зі сторін оспорюваного договору не визнає, що вказаний договір оренди є припиненим.

Право користування земельною ділянкою (право оренди) згідно частини перш статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави згідно які договір оренди землі припиняється, зокрема в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Однак, в ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", вказаними правовими нормами передбачено два поняття "припинення договору оренди землі" та "припинення договору оренди землі шляхом його розірвання".

Вказані поняття не є тотожними, а підлягають до застосуванню в конкретних випадках, зокрема в ст. 31 Закону України "Про оренду землі" перелічені підстави, тобто юридичні факти, настання яких безпосередньо припиняє дію договору без його розірвання

Стаття 32 вказаного вище Закону передбачає підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Як наслідок, вказаним правовими нормами чітко розмежовано юридичні підстави для припинення договору оренди землі та його припинення шляхом розірвання.

Оскільки, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" чітко встановлена підстава для припинення договору оренди землі, а саме: в разі набуття права власності на житлові будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою, тому обраний підприємцем ОСОБА_4 спосіб захисту порушених прав, передбачений даною статтею.

На обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції, посилається на те, що вимоги позивача визнати договір оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2012р. припиненим не відповідає способам захисту прав, які встановленні статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Однак, статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав інтересів можуть бути: припинення правовідношення.

Крім того, в цій же правовій нормі вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими коном засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 31 Закон України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.

Нормативно-правовим документом, який регулює питання державної реєстрації договорів оренди землі, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Згідно п.27 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 9 вересня 2009 р. № 1021, та п. 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі книга записів затвердженого Постановою КМУ від 9 вересня 2009 р. № 1021, запис у Поземельній книзі та запис про державну реєстрацію договорів оренди скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, позивач обрав належний та правомірний спосіб захисту порушених своїх прав, а саме: визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799'', зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 р. за №289, припиненим.

Поряд з тим колегія суддів вважає, що припиненим договір оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р. , укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", має бути лише в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1.

Такий висновок суду апеляційної інстанції співвідноситься із вимогами ст.377 ЦК України, ст.ст. 120, 141 Земельного Кодексу України, частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», про які у даній постанові зазначалося вище.

В цій частині також і підлягає до задоволення вимога щодо зобов'язання Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Щодо припинення договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р., який укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" в частині земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування магазину №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1, то оскільки позивачем не зазначений розмір земельної ділянки у позовній заяві та уточненні до позову, суд апеляційної інстанції самостійно не може його визначити, незважаючи на наявний у справі Висновок експертного дослідження №7688, який складений Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 18.07.12р.

Такий Висновок експертного дослідження судом апеляційної інстанції, в силу статті 43 ГПК України, оцінюється як письмовий доказ, який не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Експертним дослідженням, із посиланням на норми ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» визначено, що для обслуговування приміщень потрібно 0,04га.

При цьому експертне дослідження не містить висновків якої саме конфігурації та в яких межах має бути надана така земельна ділянка, адже поруч знаходяться інші будівлі та споруди а також автомобільні дороги та під'їзні шляхи.

В цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Зазначене питання підлягає вирішенню позивачем в загальному порядку.

Не може бути також підставою - єдиною - покликання відповідача-2 на факти та обставини, встановлені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.12р. у справі №5004/36/12, оскільки вони стосувалися обставин визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.05р.

Даним спором позивач намагається захистити порушене право через спосіб застосування інституту припинення правовідношення - договору оренди, що не є тотожним із обраним способом захисту порушеного права у справі № 5004/36/12.

Щодо апелювання представників відповідача-2 на ту обставину, що у задоволенні позову позивачу має бути відмовлено ще й з тих підстав, що аналогічна апеляційна скарга за аналогічними правовідносинами підприємця ОСОБА_7 була розглянута колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду у цьому ж складі, під головуванням судді Юрчука М.І., і за результатами розгляду, задоволивши апеляційну скаргу ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», якою було скасоване рішення місцевого господарського суду, позивачу ФОП ОСОБА_7 в задоволенні позову було відмовлено.

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що у справі № 5004/612/12 сторонами виступали підприємець ОСОБА_7 - позивач; відповідач-1 - Луцька міська рада, відповідача-2 - приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"; відповідач-3 - Управління Держкомзему у місті Луцьку із позовними вимогами про припинення договору оренди та його розірвання. При цьому позивачем не було доведено, що на даній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості стаціонарного типу (із капітальним фундаментом, стінами, покрівлею, відповідним комунікаціями, тощо). Адже у спору у справі №5004/612/12 предметом придбання як об'єкта нерухомості виступав павільйон для торгівлі, загальною площею 27 кв.м.

Невірним та помилковим є ототожнення відповідачем-2 об'єктів нерухомості позивачів у даній справі та у справі №5004/612/12.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_4 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12 р. у справі № 5004/639/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково: визнати припиненим договір оренди земельної ділянки укладений між Луцькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 р. за №289 в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщенням магазину №7 по АДРЕСА_1; зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

В решті позову слід відмовити.

Слід стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на користь підприємця ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 536,50 грн. та за подання апеляційної скарги 268,25 грн.

Видачу наказу слід доручити господарському суду Волинської області.

Ухвалою суду слід повернути підприємцю ОСОБА_4 - 21 грн. судового збору як зайво сплаченого при зверненні із позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 22.08.12 р. у справі № 5004/639/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати припиненим договір оренди земельної ділянки укладений між Луцькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 р. за №289 в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщенням магазину №7 по АДРЕСА_1.

Зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (43018, м. Луцьк, вул. Львівська 148, код ЄДРПОУ 03113130) на користь підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 536,50 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 268,25 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Винести ухвалу про повернення підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) 21 грн. судового збору як зайво сплаченого при зверненні із позовом.

Справу №5004/639/12 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.