Рішення № 27921215, 04.12.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р.Справа № 17/5025/1205/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір", м. Городок

про стягнення 6 483 300,67 грн., з яких 5 611 691,81 грн. - сума лізингових платежів, 724 831,27 грн. - пеня, 4512,15 грн. - інфляційні втрати, 142 265,44 грн. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Ходюк Б.В. - за довіреністю №14/20-46-12 від 04.10.2011р.

від відповідача: Лясковський М.В. - за довіреністю від 04.01.2012р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 04.12.2012р., оскільки в судовому засіданні 14.11.2012р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 611 691,81 грн. - сума лізингових платежів, 724 831,27 грн. - пеня, 4512,15 грн. - інфляційні втрати, 142 265,44 грн. - 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №22-10-436 стз-пл/798 від 08.09.2010р. щодо оплати лізингових платежів, внаслідок чого, як стверджує позивач, у відповідача виникла заборгованість. За порушення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В судовому засіданні повноважний представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

08.09.2010р. між відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (яке на даний час іменується державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг") (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Новий Двір" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №22-10-436 стз-пл/798, згідно з умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.).

В розділі 4 договору фінансового лізингу сторони погодили лізингові платежі, зокрема, згідно п.п. 4.1., 4.3., 4.4. за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. З моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів".

В розділі 7 сторони передбачили відповідальність лізингоодержувача за порушення строків сплати лізингових платежів у вигляді сплати пені за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі (п.п. 7.1., 7.7.).

Згідно актів приймання-передачі від 30.12.2010р. №№ 4, 7, підписаних та скріплених печатками сторін, відповідач прийняв у лізинг сільськогосподарську техніку.

В додатках №№ 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22 до договору фінансового лізингу погоджено розмір та строки сплати лізингових платежів.

Відповідачем допущена заборгованість з лізингових платежів за період червень 2011 -січень 2012 року в розмірі 5 611 691,81 грн.

Листом №26/12 від 26.01.2012р. відповідач повідомив позивача про неспроможність сплати лізингових платежів та просив вилучити у нього частину предмету лізингу.

На підставі акта приймання-передачі від 30.01.2012р. відповідач повернув позивачу частину предмета лізингу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань на підставі п.п. 7.1., 7.7. договору фінансового лізингу позивач нарахував пеню в розмірі 724 831,27 грн. (за період з 01.07.2011р. по 02.08.2012р.).

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 4512,15 грн. - інфляційних втрат (за період грудень 2011 року -червень 2012 року) та 142 265,44 грн. - 3% річних (за період з 01.07.2011р. по 02.08.2012р.).

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173,174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З положень ст. 11 та ст. 509 ЦК України вбачається, що в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

З аналізу ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 297 ГК України вбачається, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором фінансового лізингу зобов'язання, зокрема, передав відповідачу у фінансовий лізинг сільськогосподарську техніку, про що складено відповідні акти приймання-передачі. У свою чергу, відповідач сільськогосподарську техніку отримав, проте взятих на себе договірних зобов'язань з повної та своєчасної сплати лізингових платежів згідно затвердженого графіку не виконав. Доказів погашення заборгованості суду не подано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 611 691,81 грн. лізингових платежів є правомірною.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту п.п. 7.1. договору фінансового лізингу вбачається, що сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків сплати лізингових платежів у вигляді сплати пені за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Крім того, в п. 7.7. сторони погодились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд погоджується з даною сумою, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 724 831,27 грн. пені, яка нарахована за період з 01.07.2011р. по 02.08.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність їх нарахування.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги те, що відповідач позовні вимоги щодо стягнення 5 611 691,81 грн. - суми лізингових платежів, 724 831,27 грн. - пені, 4512,15 грн. - інфляційних втрат та 142 265,44 грн. - 3% річних визнав в повному обсязі, а також те, що позов обґрунтований матеріалами справи, відповідає чинному законодавству, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір", м. Городок про стягнення 6 483 300,67 грн., з яких 5 611 691,81 грн. - сума лізингових платежів, 724 831,27 грн. - пеня, 4512,15 грн. - інфляційні втрати, 142 265,44 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір" (м. Городок, вул. Войкова, 14/1А; код 33989883) на користь державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а; код 30401456) 5 611 691,81 грн. (п'ять мільйонів шістсот одинадцять тисяч шістсот дев'яносто одну гривню 81 коп.) - лізингових платежів, 724 831,27 грн. (сімсот двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять одну гривню 27 коп.) - пені, 4512,15 грн. (чотири тисячі п'ятсот дванадцять гривень 15 коп.) - інфляційних втрат, 142 265,44 грн. (сто сорок дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 44 коп.) - 3% річних, 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 05 грудня 2012 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 -до справи,

2 -позивачу,

3 -відповідачу.