Рішення № 27921113, 05.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5019/1756/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Світогор"

до відповідача Приватного підприємства "Автомир-Р"

про стягнення 12 000 грн.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Самборська О.В. (довіреність № 03 від 20.06.2012 року).

Від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Світогор" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Автомир-Р" про стягнення 12 000 грн. за надані послуги перевезення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 13 листопада 2012 року та 21 листопада 2012 року не виконав, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: 33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, було направлено вищевказані ухвали, з довідкою відділення підприємства зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2012 року (а.с. 18-19) вбачається, що місцезнаходження відповідача: 33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною) і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено під час судового розгляду справи та вбачається з наявних матеріалів, Приватне підприємство "Світогор" (позивач у справі), як перевізник здійснювало перевезення вантажу (політелен), відправником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Казаньоргсинтез" (Росія), а замовником Приватне підприємство "Автомир-Р" (відповідач у справі).

Вказане перевезення вантажу здійснювалось позивачем на підставі заявки-договору № 38/48 (а. с. 7), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати замовлення по перевезенню вантажу -політелен, вагою - 20 тон, з м. Казань вул. Біломорська, 101 (Росія) до м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80 (Україна).

Судом встановлено, що на виконання умов заявки-договору позивач, згідно наданою останнім міжнародною товарно-транспортною накладною № 072564, вантажним автомобілем марки "Мерседес" н.з. АС5001 АІ з причепом н.з. АС 5001 ХХ , здійснило перевезення вищезазначеного вантажу замовника до вказаного у заявці пункту призначення.

Згідно п. 5. та п. 5.2 заявки-договору вартість перевезення складає 12 000 грн. Строк оплати -7-14 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідно до п.п. 2 п. 7 заявки-договору, завантаження вантажу в автомобіль здійснюється силами замовника. Водій зобов'язаний здійснювати контроль за розміщення і закріплення вантажу з метою забезпечення безпеки транспортування вантажу. З моменту завантаження на транспорт перевізника, останній бере на себе відповідальність по доставці його до місця розвантаження, і несе повну відповідальність за його збереження.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг по перевезенню вантажу, згідно заявки-договору позивач послався на міжнародну товарно-транспортну накладну № 072564 (а.с. 10), рахунок № 6917 від 23.08.2012 р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6917 від 11.09.2012р. (а.с. 9), які були направлені позивачем відповідачу.

Однак всупереч умов заявки-договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у встановлений в заявці строк не виконав, обумовлену угодою винагороду в сумі 12 000 грн. 00 коп., позивачу не сплатив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За своєю правовою природою укладений сторонами заявка-договір та міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є договором перевезення.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 р. в м. Женеві (далі - Конвенція). Ч.1 ст. 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується ч. 2 ст. 307 ГК України.

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг позивачем підтверджується зібраними у справі матеріалами, а вартість транспортних послуг та термін їх оплати, сторони погодили в заявці-договорі № 38/48, то за відсутності доказів їх сплати з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення 12 000 грн. заборгованості судом визнаються обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Автомир-Р" (33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, код ЄДРПОУ 38175886) на користь Приватного підприємства "Світогор" (45630, Волинська області, Луцький район, с. Милушин, код ЄДРПОУ 32764597) 12 000 грн. 00 коп. боргу та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "07" грудня 2012 року.

Суддя Р.Романюк