Рішення № 27921037, 28.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа№ 5015/3803/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м.Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд", м.Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Гідроресурс", м.Львів

про стягнення 267 430,57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 Вихованський Р.І. -представник (довіреність б/н від 14.03.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Гідроресурс" про стягнення 267 430,57 грн., з яких 225 094,92 грн. основного боргу; 17 450,29 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 3 483,94 грн. 3% річних та 21 401,42 грн. неустойки (пені) за прострочення повернення предмету лізингу.

Ухвалою суду від 14.09.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.10.2012р. Ухвалою суду від 03.10.2012р. розгляд справи відкладено на 24.10.2012р. Ухвалою суду від 24.10.2012р. розгляд справи відкладено на 13.11.2012р. Ухвалою суду від 13.11.2012р. продовжено строк розгляду спору до 28.11.2012р. та відкладено розгляд справи на цю ж дату.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в порядку ст.22 ГПК України, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, по наявних у матеріалах справи доказах, у зв'язку із зайнятістю в судових засіданнях господарського суду Донецької області. В підтвердження вказаних обставин долучив копії ухвал господарського суду Донецької області.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача-1 на пам'ятці про ознайомлення з датою відкладення розгляду справи. Станом на 28.11.2012р. від відповідача-1 відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та доповненнях до нього. Зокрема заперечив проти твердження позивача про надсилання відповідачу-2 вимоги про сплату лізингових платежів. Підпис невідомої особи на поштовому повідомленні №0407017941618 не є належним доказом вручення ТзОВ "ТКС-Гідроресурс" відповідного повідомлення. Правовою підставою для дострокового повернення стягнення предмету лізингу є не надіслання відповідного повідомлення, а його отримання. Відповідач-2, посилаючись на ч.1 ст. 651, ч.1 ст.628, ч.1 ст.613 ЦК України, зазначив, що позивач не вчинив дії по належному повідомленню відповідача про дострокове припинення договору. Крім того, відповідач-2, посилаючись на ч.4 ст.559 ЦК України зазначив, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до ТзОВ "ТКС-Гідроресурс" (поручителя), встановлений законом, що кореспондується з вимогами ч.1 ст.631 ЦК України. В даному випадку позивач не довів належними та допустимими доказами, відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України, підставність своїх вимог на пред'явлення даного позову. Крім того, представник відповідача-2 звертав увагу суду на той факт, що після підписання договору фінансового лізингу до нього вносились зміни, зокрема предмет фінансового лізингу став дорожче, відповідно були збільшені розміри лізингових платежів, а отже згідно ч.1 ст.559 ЦК України договір поруки припинив свою дію, оскільки поручитель не давав своєї згоди на збільшення обсягу відповідальності.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача-1 за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази, пояснення представника відповідача-2 , суд,-

встановив:

21.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1934L 10/00 відповідно до якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема у додатку №1 до договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Відповідно до п.2.1. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено умовами договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Згідно п.7.1. договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.11.4. договору фінансового лізингу лізингодавець на свій розсуд має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком №2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця; вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком №2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Відповідно до п.13.4. договору фінансового лізингу всі повідомлення та інша інформація за договором фінансового лізингу повинні бути виконанні письмово та надіслані в межах можливого поштою, телексом, телеграмою або факсом сторонам цього договору на їх відповідні адреси, вказані нижче в розділі 15 цього договору (або інші, повідомлені стороною іншій стороні письмово), при цьому повідомлення лізингоодержувача набувають чинності з моменту їх отримання лізингодавцем. Будь-яке надіслане за допомогою факсимільного зв'язку, повідомлення повинне супроводжуватись поштою, але лізингодавець може посилатися на таке факсимільне повідомлення як на оригінал.

Відповідно до п.13.8. договору фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку невиконання останнім розділу 2 договору протягом періоду визначеного в п.2.1 договору; у випадку передбаченому п.п. 5.4-5.5, 11.4 договору.

Виконання зобов'язань лізингоодержувача (відповідача-1) за договором фінансового лізингу №1934L 10/00 від 21.08.2010р. було забезпечене договором поруки від 21.08.2010р. (надалі -договір поруки), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС Гідроресурс" (поручитель).

Згідно п.1.1. договору поруки, відповідно до умов договору фінансового лізингу №1934L 10/00 від 21.08.2010р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них), укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 105 019,73 Євро, що на день укладення цього договору становить 1 053 280,68 грн. та сплатити всі належні платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Згідно п.1.2. договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п.1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5-ти робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Відповідно до п.2.2. договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати перед лізингодавцем за виконання зобов'язань лізингоодержувача, що вказані в договорі фінансового лізингу тому ж обсязі, що й лізингоодержувач та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору.

На виконання умов договору №1934L 10/00 фінансового лізингу ТзОВ "УніКредит Лізинг" передало ТзОВ "Кварталбуд" в лізинг за актом приймання-передачі від 22.12.2010р. автотранспортний засіб (самоскид) MAN TGA 41/400 8*4 BB-WW, рік випуску-2008, серійний номер WMAHW3ZZ38P002447, номер двигуна 50518430591860, який становить предмет лізингу відповідно до контракту купівлі-продажу №1934L10/00-LD/PC від 21.08.2010р.

Підписавши акт приймання передачі від 22.12.2010р. сторони підтвердили, що майно знаходиться у справному стані та задовольняє вимоги лізингоодержувача.

За умовами договору фінансового лізингу відповідач-1 (ТзОВ "Кварталбуд") повинен був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до договору фінансового лізингу).

Проте, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Пунктом 11.4. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингодавець на свій розсуд має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу.

27.06.2012р. позивач керуючись ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктом 11.4 договору фінансового лізингу, у зв'язку із порушенням строків сплати лізингових платежів, реалізував своє право на односторонню відмову від договору фінансового лізингу №1934L 10/00, надіславши на адресу відповідача-1 (лізингоодержувача) цінний лист з описом вкладень №0407015175314, в якому повідомив, що станом на 26.06.2012р. загальна сума простроченої заборгованості складає 236 339,71 грн., відтак позивач в односторонньому порядку припиняє дію вищезазначеного договору починаючи з 05.07.2012р. та вимагає повернути предмет лізингу. Поштовий конверт, в якому позивач надсилав вказане повідомлення був повернутий відділенням поштового зв'язку з довідкою про повернення за закінченням терміну зберігання.

Пунктом 1.2. договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п.1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5-ти робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

12.07.2012р. позивач звернувся з вимогою вих. №1460 від 06.07.2012р. до відповідача-2 ТзОВ "ТКС Гідроресурс", як до поручителя, в якій зазначив про наявність станом на 06.07.2012р. простроченої заборгованості ТзОВ "Кварталбуд" по договору фінансового лізингу №1934L 10/00 від 21.08.2010р., що становить 245 977,74 грн. Проте, поручитель залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Оскільки зобов'язання відповідача-1 по договору фінансового лізингу №1934L 10/00 від 21.08.2010р. та зобов'язання відповідача-2 по договору поруки від 21.08.2010р. не виконані, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість в сумі 267 430,57 грн., з яких 225 094,92 грн. основного боргу; 17 450,29 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 3 483,94 грн. 3% річних та 21 401,42 грн. неустойки (пені) за прострочення повернення предмету лізингу.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.806 ЦК України, ст.292 ГК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Крім того, загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені в Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. №723/97-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору №1934L 10/00 фінансового лізингу ТзОВ "УніКредит Лізинг" (позивач) передало ТзОВ "Кварталбуд" в лізинг автотранспортний засіб (самоскид) MAN TGA 41/400 8*4 BB-WW, рік випуску-2008, серійний номер WMAHW3ZZ38P002447, номер двигуна 50518430591860. Факт передачі підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 22.12.2010р.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За умовами п.7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

Проте, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, як вбачається із розрахунку основного боргу, з 15.11.2011р. припинив сплату лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором фінансового лізингу. Сума простроченої заборгованості з лізингових платежів за період з 15.11.2011р. по 05.07.2012р. становить 225 094,92 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізиногодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами ч. 2 ст. 7 вказаного Закону лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 11.4. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингодавець на свій розсуд має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком №2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця; вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком №2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

В п.11.5. договору фінансового лізингу сторони погодили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Пунктом 13.8. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку невиконання останнім розділу 2 договору протягом періоду визначеного в п.2.1 договору; у випадку передбаченому п.п. 5.4-5.5, 11.4 договору.

В матеріалах справи наявне повідомлення №1363 від 26.06.2012р., яким позивач у зв'язку з простроченою відповідачем-1 заборгованістю, яка триває більше 30 днів, повідомив останнього про відмову від договору фінансового лізингу №1934L10/00 від 21.08.2010 р. в односторонньому порядку та припинення дії договору, починаючи з 05.07.2012 року, в якому також вимагає повернути предмети лізингу. Дане повідомлення надіслане відповідачу-1 (27.06.2012р.) на адресу яка вказана безпосередньо відповідачем-1 в договорі фінансового лізингу (за місцезнаходженням юридичної особи згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), що підтверджується завіреною копією фіскального чеку від 27.06.2012р. №6821, відомістю про відправлення цінної поштової кореспонденції від 27.06.2012р., описом вкладення у цінний лист (наявні в матеріалах справи).

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції та повернення її відправнику не породжує негативних юридичних наслідків для позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач належно та у відповідності до п. 13.4 договору повідомляв відповідача-1 (лізингоодержувача) про відмову від договору, і у відповідача-1 була можливість отримати до 05.07.2012р. (з врахуванням максимального 5-денний строку пересилання поштової кореспонденції передбаченого п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів) надіслані повідомлення позивача та довідатись про відмову від договору.

Отже, позивачем реалізовано право на відмову від договору фінансового лізингу (у зв'язку з фактом прострочення лізингоодержувачем виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 30 днів), яке передбачено як нормою ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", так і умовами п.п. 13.8. та 11.4. договору фінансового лізингу.

Оскільки, згідно з нормою ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова позивача від договору є вчиненою з моменту, коли відповідач-1 міг довідатись про таку відмову, тому, враховуючи норму ч. 3 ст. 651 ЦК України, договір фінансового лізингу №1934L10/00 від 21.08.2010р. є розірваними з 05.07.2012р., що в свою чергу зумовлює необхідність повернення відповідачем-1 предмету лізингу.

У відповідності із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно п.1.2. договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п.1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5-ти робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Відповідно до п.2.2. договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати перед лізингодавцем за виконання зобов'язань лізингоодержувача, що вказані в договорі фінансового лізингу тому ж обсязі, що й лізингоодержувач, та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору.

У зв'язку із наявністю боргу по договору фінансового лізингу, 12.07.2012р. позивач на підставі договору поруки, надіслав на адресу відповідача-2 (поручителя) вимогу вих. №1460 від 06.07.2012р., якою повідомив поручителя про те, що станом на 06.07.2012р. прострочена заборгованість лізингоодержувача (відповідача-1) по договору фінансового лізингу становить 245 977,74 грн. (з яких заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 230 494,95 грн., заборгованість по сплаті неустойки становить 15 482,79 грн.). Вимогу було надіслано позивачем відповідачу-2 (12.07.2012р.) із дотриманням порядку, передбаченого умовами п. 3.3. договору поруки, на адресу поручителя, яка відповідає його місцезнаходженню згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0407017941618, вимога лізингодавця (позивача) була отримана поручителем 17.07.2012р., згідно поштової відмітки, однак залишена без відповіді та задоволення.

Вищевказані обставини спростовують твердження відповідача-2 про те, що позивач належним чином не повідомив лізингоодержувача та відповідача-2 про дострокове припинення договору, а тому договір не є розірваним та діє на даний час, а відтак у відповідача не виникло обов'язку повернути предмети лізингу, тому пеня за несвоєчасне повернення предметів лізингу нарахована позивачем необґрунтовано.

Щодо твердження відповідача-2, що ним не отримано повідомлення про дострокове припинення договору, слід зазначити, що оскільки відповідач-2 не є стороною у договорі фінансового лізингу, відповідно у позивача були відсутні підстави для направлення відповідачу-2 повідомлення про припиненні дії договору фінансового лізингу.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що строк дії договору поруки закінчився відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до ТзОВ "ТКС-Гідроресурс", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як зазначено у п. 1.3 договору поруки, поручитель згоден, що його зобов'язання за договором поруки є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізиногоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за договором поруки.

Відповідно до п.3.8 договору поруки, договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

Таким чином в даному випадку строк припинення поруки вказує на подію, а саме на повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням (згідно Графіків лізингових платежів до 15.09.2013 року), а отже виключає підстави для застосування до спірних правовідносин ч.4 ст. 559 ЦК України.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно суми заборгованості 225 094,92 грн. є правомірними.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідачів трьох процентів річних в сумі 3 483,94 грн. є правомірною.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п.8.2.1. договору фінансового лізингу, встановлено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відтак, сторони в договорв фінансового лізингу погодили період для нарахування пені, що перевищує шестимісячний, вказаний у ч.6 ст.232 ГК України.

Отже, пеня за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 17 450,29 грн. нарахована позивачем у відповідності до п.8.2.1. договору фінансового лізингу, а відтак підлягає до стягнення.

У п.8.2.2. договору, встановлено, що у випадку порушення лізингоодержувачем п.6.3. цього договору, останній повинен сплатити неустойку в розмірі 1% вартості предмета лізингу. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов'язань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.

Пунктом 11.5. договору сторони погодили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 22.12.2010р., загальна еквівалентна ціна предмету лізингу складає 885 075,59 грн. Позивач нарахував неустойку за прострочення повернення предмету лізингу від суми 885 075,59 грн. за період з 11.07.2012р. по 07.09.2012р., в сумі 21 401,42 грн.

В матеріалах справи відсутні, відповідачем-1 не подані належні та допустимі докази, які б підтверджували повернення відповідачем-1 предмету лізингу у встановлений договором строк, а відтак нарахована позивачем неустойка за прострочення повернення предмету лізингу в сумі 21 401,42 грн. відповідає вимогам п.11.5 договору, є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, слід зазначити, що твердження відповідача-2 про припинення договору поруки у зв'язку із збільшенням розмірів лізингових платежів, що без згоди поручителя збільшило обсяг його відповідальності, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в п.1.1. договору поруки чітко встановлено суму в межах якої відповідає поручитель (105 019,73 євро, що станом на день укладення договору поруки становить 1 053 280,68 грн.), та яка не є більшою від суми зобов'язання відповідача-1 з врахуванням внесених змін щодо збільшення лізингових платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з платіжного доручення №4050 від 11.09.2012р. позивач сплатив судовий збір в сумі 5 349,00 грн. замість 5 348,62 грн. Відтак, згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", позивачу слід повернути 0,38 грн. зайво сплаченого судового збору.

Судовий збір в сумі 5 348,62 грн. відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 551, 554, 611, 612, 625, 628, 629, 806 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 292 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (79053, м.Львів, Франківський район, вул.Княгині Ольги, 1/5, ідентифікаційний код 34672744) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Гідроресурс" (79053, м.Львів, Франківський район, вул.Княгині Ольги, 1/5, ідентифікаційний код 36610145) користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 225 094,92 грн. основного боргу; 17 450,29 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 3 483,94 грн. 3% річних, 21 401,42 грн. пені за прострочення повернення предмету лізингу та 5 348,62 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) зайво сплачений, згідно платіжного доручення №4050 від 11.09.2012р., судовий збір в сумі 0,38 грн.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 03.12.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.