Рішення № 27921031, 10.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.12р. Справа № 17/5005/8740/2012За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення 28 155,98 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Першотравенським

МВ УМВС України в Дніпропетровській області 05.07.2000 року.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) суму 20 000,00 грн. простроченого кредиту, 3 935,81 грн. несплачених відсотків, 720,00 грн. несплаченої комісії, 1 207,03 грн. пені, 1 000,00 грн. штрафу (фіксована частина), 1 293,14 грн. штрафу (процентна складова), а всього 28 155,98 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору банківського обслуговування № б/н від 09.03.11р.

Представник позивача не забезпечив присутність у призначеному судовому засіданні. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належно, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав. У судовому засіданні наголошував про утворення спірної заборгованості в зв'язку із існуванням скрутного фінансового становища та відсутністю можливості виконувати взяті на себе зобов'язання.

Суд вважає можливим розглянути справу по суті заявлених вимог за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі - ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Виходячи зі змісту положень статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього ж кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між позивачем (кредитором) та відповідачем (боржником) підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 09.03.2011 р., згідно якої ФОП ОСОБА_1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 09.03.11р. (далі - Договір).

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_3, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано п. 3.18.11 «Умовами та правилами надання банківських послуг»(далі - Умови).

Згідно п. 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до «Умов і правил надання банківських послуг»(або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.18.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно до 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг»(або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі -«Угода»).

Пункт 3.18.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За умовами п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що прийняті на себе зобов'язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитний ліміт, що підтверджено залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.18.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.18.4.1.2 Умов, при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, позичальником (відповідачем у справі) прийняті на себе зобов'язання виконані не належно. Станом на дату звернення до суду борг останнього складає суму 20 000,00 грн. із простроченого кредиту, 3 935,81 грн. із сплати відсотків, 720,00 грн. із несплаченої комісії, насамперед, який визнається судом та підлягає примусовому стягненню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку поверненні кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

При цьому, під «непогашенням кредиту»мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменті утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться де повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотки здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Положення п. 3.18.5.1 Умов визначають, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а згідно п. 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

У зазначений Договором термін відповідач не виконав зобов'язання в частині сплати заборгованості по кредиту та відсотків за його використання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню у розмірі 1 207,03 грн., яка правомірно розрахована та підлягає задоволенню.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми по кредиту, відсоткам та пені, обставин наведених позивачем в обґрунтування цієї частини позовних вимог не спростував.

Разом з тим, відповідно до п. 3.18.5.8 Умов, за порушення клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань по кредиту, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до суду, клієнт виплачує банку штраф, розрахований по наступній формулі: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого ліміту.

На підставі вказаного вище пункту, позивачем нараховано до стягнення суму 1 000,00 грн. фіксованого розміру штрафу та 1 293,14 грн. процентної складової штрафу.

Натомість, господарський суд вимоги щодо стягнення штрафу вважає такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Визначення штрафу за формулою, яка складається із фіксованої суми та відсотків, діючим законодавством не передбачено.

До того ж, сторонами не узгоджено суму, від якої належало б відраховувати відсотки, оскільки п. 3.18.1.6 Умов, на який є посилання у п. 3.18.5.8 Умов, не встановлює суму ліміту, а лише визначає право банку в односторонньому порядку його змінювати.

На підставі чого суд дійшов вмотивованого висновку про необхідність задоволення вимог в частині стягнення суми 1 000,00 грн. штрафу (фіксованої частини) та відмови в частині вимог щодо стягнення суми 1 293,14 грн. штрафу (процентної частини) за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570) суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) простроченого кредиту, 3 935,81 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 81 коп.) несплачених відсотків, 720,00 грн. (сімсот двадцять грн. 00 коп.) несплаченої комісії, 1 207,03 грн. (одна тисяча двісті сім грн. 03 коп.) пені, 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) штрафу, 1 535,58 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять грн. 58 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров