Рішення № 27921026, 05.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5019/1780/12

За позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до комунального підприємства «Костопількомуненергія»

про стягнення 17 431, 39 грн.

суддя Гудзенко Я.О.

Представники:

від позивача: Мельник В. В. (довіреність № 14-327 від 16.03.2012 р.);

від відповідача: Харченко Т. В. (довіреність № 02-15/36 від 18.01.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства «Костопількомуненергія»(далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 17 431, 39 грн. з яких 3 476, 83 грн. пеня, 12 735, 91 грн. 7% штраф, 671, 36 грн. 3% річних та 547, 28 інфляційних втрат.

Ухвалою від 15 листопада 2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2012 року.

27 листопада 2012 року Відповідачем через канцелярію суду було подано відзив, з якого вбачається, що Відповідач погоджується із несвоєчасним здійсненням розрахунків за отриманий ним газ, однак у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, у відзиві на позовну заяву, просить відмовити в позові.

В судовому засіданні 28 листопада 2012 року було оголошено перерву до 5 грудня 2012 року.

4 грудня до суду від відповідача надійшов лист від 04.12.2012 р. № 02-15/1788 із додатковими доказами.

5 грудня 2012 року Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, Відповідач надав суду усні пояснення які співпадають з його позицією у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області.

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2460/11 (далі - Договір).

На виконання умов Договору Позивач протягом жовтня 2011 року поставив, а Відповідач прийняв природній газ на загальну суму 361 941, 63 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 31.10.2011 р. (а.с. 17).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наведеного вбачається, що з врахуванням умов п. 6.1 Договору, за поставлений Позивачем газ Відповідач повинен був розрахуватися до 14 листопада 2011 року.

Судом встановлено, що Відповідач за отриманий газ розрахувався несвоєчасно, а саме: 18.10.2011 р. на суму 20 000, 00 грн., 21.10.2011 р. - 30 000, 00 грн., 28.10.2011 р. - 62 000, 00 грн., 31.10.2011 р. - 68 000, 00 грн., внаслідок чого, враховуючи загальний обсяг поставки на суму 361 941, 63 грн., станом на 14.11.2011 р. у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем в сумі 181 941, 63 грн. Заборгованість було погашена 29.12.2011 р., тобто із простроченням оплати більше ніж на 30 днів.

За умовами п. 7.2. Договору у разі невиконання Відповідачем умов п. 6.1. Договору, Відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Відповідачем вимоги Позивача. У разі несплати пені у вказаний строк Відповідач вважається таким, що має заборгованість за Договором.

На виконання п. 7.2. Договору Позивачем було направлено Відповідачу вимогу, яка залишена Відповідачем без відповіді (а.с. 23 - 24).

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме в частині порушення строків оплати поставленого газу, Позивачем нараховано пеню в розмірі 3 476, 83 грн., а також 12 735, 91 грн. 7% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що розрахунок пені та штрафу Позивачем проведено вірно, з врахуванням положень Закону та окремих умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач перебуває в тяжкому матеріальному становищі та є збитковим підприємством, а тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., а саме пунктом 3.17.4 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про фінансові результати Відповідача за 9 місяців 2012 р. з якого вбачається, що у звітному періоді збитки Відповідача становлять 1 290 000 грн., договором №166/517 про організацію взаєморозрахунків, протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 9 серпня 2012 року №17/12, яким вирішено узгодити заборгованість за 2011 та І півріччя 2012 року з різниці в тарифах в обсязі 1 406 227, 00 грн., протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 28 листопада 2012 року №49/12, яким вирішено узгодити заборгованість за 2011 та 10 місяців 2012 року з різниці в тарифах в обсязі 1 709 586, 61 грн.

З огляду на викладене, враховуючи виняткові обставини, зокрема, й невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, а також те, що наявний борг Відповідачем було погашено, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з Відповідача на 30%, а саме до 2 433, 78 грн. та 8 915, 13 грн. відповідно.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 671, 36 грн. нарахованих за період з 14.11.2011 р. по 29.12.2011 р. та 547, 28 грн. інфляційних втрат за листопад 2011 року, грудень 2011 року та січень 2012 року.

За приписами ч. 2 ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в розрахунку 3% річних та інфляційних втрат Позивачем допущено помилку, з розрахунку суду 3% річних підлягає стягненню 672, 93 грн., що є більшою ніж нараховано позивачем -671, 36 грн., однак суд не може виходити за межі вимог за відсутності відповідної заяви позивача. Крім того, Позивач при нарахуванні втрат від інфляції за кожен наступний місяць в розрахунку враховував заборгованість разом із інфляційними втратами за попередній місяць.

Судом було зроблено перерахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 545, 82 грн.

Абзацом 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Костопількомуненергія»(35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Нова, буд 1, код ЄДРПОУ 30132672) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 433 (дві тисячі чотириста тридцять три) грн. 79 коп. пені, 8 915 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 14 коп. 7% штрафу, 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 36 коп. 3% річних, 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору

3. В решті вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 07.12.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.