Рішення № 27920892, 05.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.12 Справа № 19/5014/2940/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, в особі Структурного підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Світлодарськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс", м.Луганськ

про стягнення 47490 грн. 56 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Скульський С.І., юрисконсульт, довіреність № 831/22 від 27.12.2011;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4749,56 грн. за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/4 від 03.03.2012.

05.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9103303425027. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.13 зазначеної вище постанови неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Пункт 3.14 постанови передбачає, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив № б/н від 05.12.2012 на позовну заяву, де зазначив, що лист позивача № 5136 від 17.07.2012 отриманий ним лише 24.07.2012 про що свідчать відомості офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта", у зв"язку з чим здійснені позивачем розрахунки є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" (постачальник, відповідач) 03.03.2012 був підписаний договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/4, за умовами якого постачальник зобов"язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору покупець зобов"язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору (п.1.3 договору).

В п.2.1 договору сторони домовились, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.

Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.5 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому у додатку № 1 до договору.

В п.3.1 договору сторони дійшли згоди, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку № 1 до договору.

Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору (п.3.2 договору).

Фактичний об"єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід"ємною частиною договору. При цьому, покупець на підставах своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником (п.3.3 договору).

На виконання умов договору сторони уклали додаток № 1 до договору, в якому визначили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції.

Загальна вартість продукції складає 83372,40 грн. у тому числі ПДВ 20% 13895,40 грн. (п.2 додатку № 1).

Строк поставки протягом 10 календарних днів від дати отримання постачальником письмової заявки покупця (листа), з можливістю дострокової поставки (п.5 додатку № 1).

Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 включно, а в частині щодо розрахунків -до повного виконання зобов"язань сторонами (п.9 додатку № 1).

Відповідно до умов п.3.3 договору та п.5 додатку № 1 до договору позивач 17.07.2012 направив на адресу відповідача письмову заявку № 08-19/5136 з проханням поставити продукцію (а.с.16). Даний лист (заявка) отриманий відповідачем 20.07.2012, про що свідчить підпис представника відповідача на зворотньому боці повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Як вбачається з п.5.2 договору постачальник зобов"язаний у письмовій формі (лист, факс) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.

Згідно до п.5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання передачі продукції.

Як вбачається з п.7.3.1 договору постачальник зобов"язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов"язання виконав лише частково, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 25/5578 від 07.08.2012 з вимогою здійснити поставку товару згідно наданої заявки.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно п.9.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов"язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов"язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Отже позивачем правомірно нараховані відповідачу пеня та штраф: за видатковою накладною № РН-0000228 від 08.08.2012 на суму 12636,00 грн. за період з 31.07.2012 по 07.08.2012 (а.с.21); за видатковою накладною № РН-0000245 від 23.08.2012 на суму 12636,00 грн. за період з 31.07.2012 по 22.08.2012 (а.с.20); за неотриману продукцію на суму 15980,40 грн. за період з 31.07.2012 по 31.10.2012, в загальному розмірі пеня -1861,90 грн. та штраф -2887,66 грн.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 00,50 грн., сплачений за платіжним дорученням № 421 від 02.11.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, в особі Структурного підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Світлодарськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс", м.Луганськ, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс", м.Луганськ, вул.16-лінія, б.3, кв.59, код 32419030, на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, вул.Народного ополчення, б.1, код 22927045 в особі Структурного підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Пуьлічного акціонерного товариства "Центренерго", Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, пеню в розмірі 1861 грн. 90 коп., штраф у сумі 2887 грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.12.2012.

Суддя Т.В. Косенко