Рішення № 27920878, 04.12.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5016/2378/2012(12/75)

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карніка»

(52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Теплична, 32, кв. 43)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Конвеєрмаш"

(54828, м. Миколаїв, вул. Енгельса, буд. 49)

про: стягнення 127178 грн. 88 коп.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

Від позивача: Сидоренко О.Ю.. дов. від 29.11.2012 року.

Від відповідача: не присутній

СУТЬ СПОРУ : про стягнення 127178 грн. 88 коп.

Позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Карніка»до Публічно-го акціонерного товариства "Конвеєрмаш" про стягнення 127178 грн. 88 коп., у тому числі:

- 110235 грн. 95 коп. - сума основного боргу;

- 3002 грн. 29 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за

загальний період з 30.09.2011 р. по 26.10.2012 року;

- 8428 грн. 85 коп. - пеня за загальний період з 30.09.2011 року по 18.07.2012 року;

- 5511 грн. 79 коп. -штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням зобов'язань по договору № 54/1 від 17.01.2011 року в частині розрахунку за поставлену продукцію.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справу розглянуто відповідно до статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріа-лами.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.12.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

17.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карніка»та Пуб-лічним акціонерним товариством "Конвеєрмаш" був укладений договір поставки № 54/1.

Згідно умов вищевказаного договору ТОВ «Карніка»зобов'язувалось передати у власність позивача підшипники. Відповідач в свою чергу, зобов'язувався оплатити постав-лений товар.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач проводить оплату суми поставки на роз-рахунковий рахунок позивача на протязі 20 банківських днів з моменту поставки продукції, який визначається відповідно до відвантажувальної документації.

Позивач свої зобов'язання за договором № 54/1 від 17.01.2011 року виконав, що доводять накладні на загальну суму 231350 грн. 74 коп. (а.с.16-34).

Відповідач, всупереч умов договору оплатив продукцію частково, сплативши лише 121114 грн. 79 коп., що підтверджується виписками установи банку (а.с. 43-50). Отже, від-повідач свої зобов'язання належним чином не виконав.

Відповідно до п.6.1 договору поставки № 54/1 від 17.01.2011 року у випадку не-своєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0.5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 8 відсотків від суми поставки.

Позивачем відповідачеві нарахована пеня в сумі 8428 грн. 85 коп. за загальний період з 30.09.2011 року по18.07.2012 року, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нарахована пеня.

Позивачем відповідачу 13.06.2012 року була направлена претензія за вих. № 163 про сплату 110235 грн. 96 коп.(а.с.58-60).

На вказану претензію відповідач надав відповідь, якою свій борг визнав, але не сплатив (аркуш справи 51).

Станом на час розгляду справи сума боргу відповідачем сплачена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача 127178 грн. 88 коп., а саме:

- 110235 грн. 95 коп. - сума основного боргу;

- 3002 грн. 29 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за

загальний період з 30.09.2011 р. по 26.10.2012 року;

- 8428 грн. 85 коп. - пеня за загальний період з 30.09.2011 року по 18.07.2012 року;

- 5511 грн. 79 коп. -штрафу.

В обґрунтування позову позивач посилається на статті 525,526,530,655,692,611,712 Цивільного кодексу України, статті 265,271 Господарського кодексу України, Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року За № 888, Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Відповідач, як вже вище вказано, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -поста-чальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобо-в'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цвільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сто-ронами.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (поста-чальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановле-ний строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи становить 110235 грн. 95 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозра-хунків сторін, та відповіддю ПАТ "Конвеєрмаш" (аркуші справи 42, 51).

Отже, позовна вимога щодо стягнення 110235 грн. 95 коп. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у від-сотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простро-чення виконання.

Пунктом 6.1 договору поставки № 54/1 від 17.01.2011 року встановлено, що у ви-падку несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прос рочки, але не більше 8 відсотків від суми поставки.

Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у від-сотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простро-чення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже вище вказано, згідно п. 5.1 договору відповідач проводить оплату суми пос-тавки на розрахунковий рахунок позивача на протязі 20 банківських днів з моменту пост-авки продукції, який визначається відповідно до відвантажувальної документації.

Позивачем пеня нарахована по кожній поставці (по кожній накладній) з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Загальний період нарахування пені в сумі 8428 грн. 85 коп. -з 30.09.2011 року по 18.07.2012 року.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені є обґрунтованою, а тому підлягає задо-воленню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив ви-конання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, позовна вимога щодо стягнення 3002 грн. 29 коп. трьох відсотків річних від суми простроченого платежу за загальний період з 30.09.2011 р. по 26.10.2012 року є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

В частині позову щодо стягнення штрафу в суми 5511 грн. 79 коп. господарський суд відмовляє з наступного.

В обґрунтування стягнення штрафу в суми 5511 грн. 79 коп. позивач посилається на ст. 271 Господарського кодексу України та на Положення про поставки продукції виробничо - технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року за № 888, зокрема, на п. 66 Положення, Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобо-в'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Штраф -це вид забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення ви-конання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором поставки № 54/1, який укладений17.01.2011 року між Товариством з об-меженою відповідальністю «Карніка»та Публічним акціонерним товариством "Конвеєр-маш" відповідальність сторін у виді штрафу за невиконання зобов'язань по договору не встановлена.

Посилання відповідача (з метою обґрунтування стягнення з відповідача штрафу) на Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»безпідстав-но з нижченаведеного.

В цієї постанові зазначено таке: «Встановити, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Застосування неустойки (штрафу та пені) врегульовано Цивільним та Господарським кодексами України. Норми Цивільного та Господарського законодавства вище наведені.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конвеєрмаш" (54828, м. Миколаїв, вул. Енгельса, буд. 49 код ЄДРПОУ 00211381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карніка»(52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Теплична, 32, кв. 43,код ЄДРПОУ 19320279) 110235 грн. 95 коп. боргу, 8428 грн. 85 коп. пені, 3002 грн. 29 коп. - 3% річних, а всього 121667 грн. 09 коп., а також 2433 грн. 34 коп. судового збору.

3. В частині позову щодо стягнення штрафу в сумі 5511 грн. 79 коп. в відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 10.12.2012 року.

Суддя А.К.Семенов