Рішення № 27920695, 04.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р. Справа № 6/108-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопринт»про стягнення боргу,

представники:

прокурора: Половенко Л.В. (посвідчення № 002638 від 05.09.2012 р.);

позивача: Бондар М.В. (довіреність № 56 від 09.10.12 р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2012 року Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до господарського суду Київському області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопринт»про стягнення боргу за договором оренди нерухомого майна від 14.11.2005 року №2384, що належить до державної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 14.11.2005 року №2384, що належить до державної власності, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з листопада 2005 року по липень 2012 року включно, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 20345,22 грн., 206,84 грн. пені та 15,29 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2012 р. порушено провадження у справі № 6/108-12 та призначено її до розгляду на 20.11.2012 р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.11.2012 р. представника відповідача та неподанням прокуратурою та сторонами витребуваних доказів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.12.2012 р.

У судовому засіданні 04.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 04.12.2012 р. вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, ухвалами господарського суду Київської області від 31.10.2012 р. та 20.11.2012 р.

Згадані вище ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позові та відповідає адресі згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, тобто за належною адресою відповідача.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі № 6/108-12 від 31.10.2012 р. була повернута до суду відділом зв'язку з поміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

14.11.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі -орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геопринт»(далі - орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди №2384 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 63,8 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 69, та перебуває на балансі державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство (ДП «УкрДАГП»). Майно передається в оренду з метою розміщення поліграфічного обладнання.

Як зазначено в п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

Факт приймання-передачі майна в оренду відповідачу підтверджується актом від 14.11.2005 року приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 69, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди № 2384.

Згідно п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) -жовтень 2005 р.: 3873,33 грн. Згідно п. 3.2. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата за перший місяць оренди -листопад 2005 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць інфляції за листопад місяць 2005 р.

Відповідно до Додаткового договору від 16 лютого 2007 року № 1 про внесення змін до договору оренди від 14.11.2005 р. № 2384 сторонами змінено абзац 1 п. 3.1. договору та викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший/базовий/ місяць розрахунку -січень 2007 року -6622,30 грн.»Змінено абзац 1 п. 3.2. та викладено в наступній редакції: «Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.»

Додатковим договором від 31 серпня 2009 року № 2384/02 внесені зміни до п. 3.1. договору оренди від 14.11.2005 року № 2384 та викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший/базовий/ місяць розрахунку -травень 2009 року -6079,43 грн.». Змінено абзац 2 п. 3.2. та викладено в наступній редакції: «Орендна плата за перший місяць оренди -серпень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень -серпень 2009 року.»

Відповідно до п. 3.3. Перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на рахунок Балансоутримувача. За п. 3.4. розмір орендної плати переглядається на вимогу однією із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 11 місяців та діє з 14 листопада 2005 року по 14 жовтня 2006 року. А п. 10.5. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору.

Додатковим договором від 27 червня 2012 р. № 2384/04 договір оренди від 14.11.2005 р. № 2384 продовжено на 11 місяців та діє з 14 квітня 2012 року до 14 березня 2013 року включно.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди від 14.11.05 р. № 2384 було припинено 18 жовтня 2012 року за взаємною згодою сторін. Факт повернення майна підтверджується актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 69 від 26 вересня 2012 року.

За п. 5.14. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.2005 року № 2384 орендар у разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання) зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.2005 р. № 2384 свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Судом встановлено, що строк оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.2005 № 2384 року настав, однак, відповідач, в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі не здійснював орендні платежі, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 20567,35 грн. з яких: 20345,22 грн. основної заборгованості (згідно довідки про суму заборгованості, доданої до позовної заяви, станом на 17.08.2012 р.); 206,84 грн. -пені; 15,29 грн. -втрат коштів від інфляції.

Укладений між сторонами договір оренди за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. За приписами п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Орендоване приміщення знаходиться у державній власності, а тому спірні правовідносини регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань та приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України в частині оплати за оренду приміщення за договором не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом проведений перерахунок суми заборгованості за поданим позивачем розрахунком суми заборгованості станом на 17.08.2012 р., за яким встановлено, що сума боргу підтверджується матеріалами справи та дійсно становить 20345,22 грн.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи суд вважає, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди №2384 у сумі 20345,22 грн., за період з листопада 2005 року по липень 2012 року, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної сума основної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20345,22 грн. підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 206,84 грн. та втрат коштів від інфляції у сумі 15.29 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

За статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.2005 року № 2384 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом проведений перерахунок суми втрат коштів від інфляції за поданим позивачем розрахунком суми заборгованості станом на 17.08.2012 р., за яким встановлено, що сума втрат коштів від інфляції підтверджується матеріалами справи та дійсно становить 15,29 грн.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Здійснивши перерахунок суми пені зазначеної в рахунку заборгованості станом на 17.08.2012 р. у сумі 206,84 грн., судом встановлено, що сума пені за період з 16.02.2012 по 22.03.2012 року становить 233,50 грн., за період з 23.03.2012 по 16.08.2012 року становить 1220,71 грн. Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Клопотань до суду позивачем подано не було. Відповідно суд не має права збільшити суму пені, заявленої позивачем.

В силу ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, суд порушує справи за позовами прокурорів, їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення державних інтересів та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Приписами ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Аналогічне положення міститься в п. 6.6. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998р., яким передбачено, що у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір»витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Щодо вимоги прокурора про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачу суд зазначає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопринт» на користь Державного бюджету суму основної заборгованості у розмірі 20345,22 грн., 206,84 грн. пені та 15,29 грн. втрат коштів від інфляції. Вказані суми (орендна плата, пеня, збитки від інфляції на загальну суму 20567,35 грн.) перерахувати відповідно до Державного бюджету України: одержувач -УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва -плата за оренду майна бюджетних установ.

3.Стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.