Постанова № 27920395, 05.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 грудня 2012 р. справа № 2-а- 10964/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представників позивача -Звєздов С.О., Фанаскова О.В.

представника відповідача - Зорій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової службі про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "ХВК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової службі (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000390047 від 10.07.2012 року та №0000380047 від 10.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що КП «ХВК»13.07.2012 року отримало податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС №0000390047 від 10.07.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та №0000380047 від 10.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ. КП «ХВК»вважає прийняті податкові повідомлення - рішення винесеними неправомірно, необґрунтовано та такими, що підлягають скасуванню. При цьому, позивач зазначив, що КП «ХВК»виконало усі передбачені законом умови стосовно визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та має необхідні документальні підтвердження, а тому має право на віднесення до складу витрату 2-4 кварталі 2011 року суму у розмірі 61024,00 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року суму у розмірі 12204,76 грн. Укладений між позивачем та його контрагентом правочин (договір), на думку позивача, повністю відповідає вимогам норм діючого законодавства, оскільки був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинений у встановленій формі та відповідає волевиявленню сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП "ХВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Владар-Харків»(код ЄДРПОУ 32947554) за 2-4 кв. 2011 року. Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між КП «ХВК»та ТОВ «ТД «Владар-Харків»за укладеним договором поставки №297-Д від 05.05.2010 року не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю КП «ХВК», оскільки, на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, було встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування за вказаним договором поставки, в зв'язку з наведеними в акті перевірки №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року обставинами, а саме ТОВ «ТД «Владар-Харків»не підтверджено реальність здійснення господарських операції. Відповідач зазначив, що згідно висновків акту перевірки, КП «ХВК»на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТД «Владар-Харків»за вищезазначеним договором поставки автомобільних запчастин необґрунтовано включило до складу витрат у 2-4 кварталі 2011 року суму у розмірі 61024,00 грн., чим порушило п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України та до складу податкового кредиту з ПДВ в квітні, травні та червні 2011 року суму у розмірі 12204,76 грн., чим порушило п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України. Представник відповідача також зазначив, що висновки акту перевірки №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КП «ХВК»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.05.1995 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що КП «ХВК»перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС та є платником податку на додану вартість.

На підставі службового посвідчення серія УХК №035793, виданого 26.12.2008 Державною податковою адміністрацією у Харківській області, та згідно наказу СДПІ ВПП у м. Харкові №246 від 13.06.2012 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки КП «Харківводоканал», та згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС з 26.06.2012 року по 27.06.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка КП "ХВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Владар-Харків»(код ЄДРПОУ 32947554) за 2-4 кв. 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення: п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 61024,00 грн. та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, КП «Харківводоканал»зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «ТД «Владар -Харків»товарів на загальну суму 12204,76 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12204,76 грн.

За наслідками акту перевірки №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000390047 від 10.07.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61024,00 грн. та №0000380047 від 10.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12206,00 грн., у т.ч. за основним платежем 12205,00 грн. та штрафні санкції 1,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що КП «ХВК», керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказані податкові повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, КП «ХВК»отримало рішення ДПС в Харківській області №4613/10/10.2-17 від 14.09.2012 року про результати розгляду скарги, відповідно до якого оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 05.05.10 року між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство" Вода" (у якості покупця) та ТОВ «ТД «Владар-Харків»(у якості постачальника) було укладено договір поставки №297-Д від 05.05.2010 року, предметом якого є постачання автомобільних запчастин.

Відповідно до Рішення 4-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради Харківської області Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»було реорганізовано шляхом приєднання до КП КГ "Харківкомуночиствод". Відповідно до Наказу №471 від 08.04.2011 року Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, передавального акту від 17.10.2011 року, складеного у відповідності до ч.ч.2,3 ст. 107 Цивільного Кодексу України, Розпорядження №1880 від 17.10.2011 року Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради КП "ПТП "Вода" передало, а КП КГ "Харківкомуночиствод" набуло всі активи, пасиви, усе майно, усі майнові права та обов'язки КП "ПТП "Вода" станом на 01.10.2011 року. З 27.01.2012 року Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод»перейменовано на Комунальне підприємство «Харківводоканал»у відповідності до рішення 12-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради Харківської області №577/11 від 23.12.2011 року.

Сторонами договору поставки №297-Д від 05.05.2010 року було укладено додаткову угоду про заміну покупця з КП "ВТП "Вода" на КП КГ "Харківкомуночиствод".

Суд зазначає, що статутними видами діяльності підприємства є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, а також експлуатація транспортних засобів, які необхідні для забезпечення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та надання різних видів транспортних послуг.

Відповідно до вимог Наказу Міністерства транспорту України №102 від 30.03.1998 року "Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", дія якого розповсюджується на всіх юридичних осіб, незалежно від форми власності, транспортні засоби, що експлуатуються повинні відповідати встановленим діючим законодавством України вимогам та транспортні засоби повинні обслуговуватися у відповідності до встановлених Наказом №102 від 30.03.1998 року вимогам.

З огляду на вказане, постійне обслуговування та підтримання у належному технічному стані автотранспорту позивача є законодавчо встановленим обов'язком та гарантією безперебійного надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам м. Харкова і Харківської області та екологічної безпеки регіону. Тобто, укладання вищезазначеного договору поставки було зумовлено економічною доцільністю та має безпосереднє відношення до фінансово-господарської діяльності позивача.

З пояснень представника позивача, при укладенні договору з ТОВ «ТД «Владар-Харків», КП "ХВК" перевірило його правосуб'єктність, тобто проявило належну обачність, оскільки, як встановлено в акті перевірки №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року ТОВ "ТД Владар-Харків" було належним чином зареєстровано як суб'єкт господарювання та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (ЄДРПОУ), у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ та копіями статутних документів, було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ контрагента, тобто мав спеціальну податкову правосуб'єктність, мав відповідним чином зареєстровані статутні документи. Зі сторони відповідача нема жодних зауважень до правоздатності та дієздатності суб'єктів господарювання, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін договору як до платників ПДВ, відповідного змісту та форми правочину вимогам закону, належності складання первісних господарських документів за спірним правочином.

Відповідно до умов договору поставки №297-Д від 05.05.2010 року, у періоді, що перевірявся, КП "ХВК" було отримано автомобільні запчастини на загальну суму 73228,60 грн. Вказані товарно-матеріальні цінності було отримано з території постачальника ТОВ "ТД Владар-Харків" відповідальною особою Макагон Г.Л. на підставі довіреностей ЯПТ №957807/733 від 25.06.2011 року, ЯПТ №090980/706 від 20.06.2011 року, ЯПР №110999/675 від 14.06.11 року, ЯПР №110998/674 від 14.06.2011 року, ЯПР №110924/600 від 30.05.2011 року, ЯПР №110925/601 від 30.05.2011 року, ЯПР №110885/561 від 23.05.2011 року, ЯПР №110884/560 від 23.05.2011 року, ЯПР №544469/344 від 05.04.2011 року, ЯПР №544468/343 від 05.04.2011 року, ЯПР №544467/342 від 05.04.2011 року та доставлено на склад покупця, що підтверджується копіями подорожніх листів, виписаних на ім'я Макагон Г.Л.

Отримані від ТОВ "ТД Владар-Харків" товарно-матеріальні цінності -автомобільні запчастини, було оприбутковано особою, яка їх отримала на підставі довіреностей Макагон Г.Л. та працівником складу, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії прибуткових ордерів №ми-0205 від 07.04.2011 року, №ми-0224 від 25.05.2011 року, №ми-0231 від 31.05.2011 року, №ми-0242 від 16.06.2011 року, №ми-0244 від 22.06.2011 року, №ми-0245 від 29.06.2011 року.

Розрахунок з ТОВ "ТД Владар-Харків" за договором №297-Д від 05.05.2010 року, за отримані автомобільні запчастини, було проведено шляхом безготівкового розрахунку через установи банків, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Отримання та використання у власній господарській діяльності автомобільних запчастин, також підтверджується копіями актів на списання запчастин.

За результатами купівлі - продажу товару за договором №297-Д від 05.05.2010 року, КП «ХВК»були отримані відповідні податкові накладні №79 від 25.06.2011 року, №68 від 21.06.2011 року, №33 від 14.06.2011 року, №92 від 30.05.2011 року, №80 від 24.05.2011 року, №6 від 05.04.2011 року, яка в повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між КП «ХВК»та ТОВ "ТД Владар-Харків" договору.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ "ТД Владар-Харків" виконав вимоги діючого законодавства видавши КП «ХВК»належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій КП «ХВК»щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Владар-Харків". При цьому суд зазначає, що актом перевірки КП «ХВК»не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими КП «ХВК»було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає, що відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між КП «ХВК»та ТОВ "ТД Владар-Харків" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до п.146.11 ст.146 Податкового Кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 року, яка була подана позивачем та прийнята відповідачем балансова вартість всіх груп основних засобів, у тому числі прийнятих від КП "ВТП "ВОДА" складає 447749660 грн., сума ліміту (10%) поліпшень за звітний (податковий) рік складає 44774966 грн., фактичні обсяги поліпшень за звітний період (податковий) період складають 32792611 грн.

Таким чином, за 2011 рік позивачем не було перевищено ліміт 10 % суми поліпшень основних фондів та правомірно суми, сплачені за придбання у ТОВ "ТД Владар-Харків" автомобільних запчастин було віднесено до складу валових витрат, що також підтверджується Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства КП "ПТП "ВОДА" за три квартали 2011 року.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки КП «ХВК»вбачається, що при її проведенні посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС ретельно було вивчено лише акт перевірки ТОВ "ТД Владар-Харків", а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо КП «ХВК»згідно акту №231/47-0/03361715 від 27.06.2012 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС №0000390047 від 10.07.2012 року та №0000380047 від 10.07.2012 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС не мала належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення КП "ХВК" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП "ХВК" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 732,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000390047 від 10.07.2012 року та №0000380047 від 10.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, Харків, 61013, код 03361715) витрати зі сплати судового збору у розмірі 732,30 грн. (сімсот тридцять дві гривні 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2012 року.

Суддя Біленський О.О.