Постанова № 27920292, 30.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2012 р. Справа №2а-10562/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання -Носач І.О.,

за участю:

представника позивача - Веретун Н.І.,

представника відповідача - Тетянчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорбудсервіс фасад" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Декорбудсервіс фасад", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003032305 від 11.06.2012р. та податкове повідомлення-рішення №0005022305 від 11.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»з питань перевірки відносин та правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат з податку на прибуток з ТОВ «Техцентр Вектор»(код за ЄДРПОУ 36455381) за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки складено акт від 21.05.2012 року №1586/2204/34016029, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення: №0003032305 від 11.06.2012 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 13666,50 грн.; та № 0005022305 від 11.06.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 10933,50 грн. Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, а тому є незаконними та необґрунтованими. Позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Техцентр Вектор»(код за ЄДРПОУ 36455381) та їх непов'язаність з господарською діяльністю позивача неправомірні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, фактом подальшого використання ТМЦ, отриманих від контрагента, у господарській діяльності позивача, даними бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що висновки про порушення ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Техцентр Вектор». З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. При перевірці ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»враховувались результати акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.02.2012 № 120/232/36455381, складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яким було встановлено незнаходження ТОВ «Техцентр Вектор»за податковою адресою та у зв'язку із цим неможливість підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року. В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведеної звірки контрагента, не підтверджено фактичне придбання товарів. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС - заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад»(далі за текстом - ТОВ «Декорбудсервіс Фасад») зареєстровано як юридична особа 23.03.2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи -34016029, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (том 1 а.с. 134-136). Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, що не заперечується сторонами у справі.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №518456 видами діяльності ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»є зокрема: будівництво житлових і нежитлових будівель; покриття підлоги й облицювання стін; інші роботи із завершення будівництва; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. (том 2 а.с.140)

Згідно свідоцтва №28327395 від 11.04.2006року, виданого відповідачем, ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»є платником податку на додану вартість. (том 2 а.с.141)

На підставі наказу начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 07.05.2012 року за №527 фахівцем Дзержинської ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад»(код ЄДРПОУ 34016029) з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Техцентр «Вектор»(код ЄДРПОУ 36455381) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. (том 2 а.с.129, том 1 а.с.13-23)

За результатами перевірки складений акт від 21.05.2012 року №1583/2204/34016029, яким встановлено наступні порушення:

- заниження податку на прибуток всього у сумі 9 111,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 9 111,00 грн. за рахунок порушення п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- заниження податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7289,00 грн. внаслідок порушення п.п.7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003032305 від 11.06.2012 року, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 13666,50 грн. (Тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 50 коп.), в т.ч. 9111,00 грн. за основним платежем і 4555,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); (том 1 а.с.35)

- № 0005022305 від 11.06.2012 року, яким згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 10933,50 грн. (Десять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 50 коп.), в т.ч. 7289,00 грн. за основним платежем і 3644,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (том 1 а.с.36)

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України. (том 1 а.с.51-59)

За результатами розгляду скарги своїм рішенням Державна податкова служба у Харківській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003032305 від 11.06.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) в розмірі 2277,75 грн., а № 0005022305 від 11.06.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) в розмірі 1822,25 грн., в іншій частині вказані рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. (том 1 а.с.47-50)

Не погодившись з рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби у Харківській області від 09.08.2012 р. № 4054/10/10-2-17 ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» звернулось до ДПС України з повторною скаргою. (том 1 а.с.37-46)

Рішенням Державної податкової служби України від 07.09.2012 року № 1556/10/61-12/10-2115 скаргу ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»залишено без задоволення. (том 1 а.с.60-62)

Так, відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010, № 985 у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, станом на момент розгляду справи податкових повідомлень-рішень, які б містили зменшену нараховану суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, на адресу позивача не надходило.

Аналізуючи положення наведених норм матеріального права, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення у повному обсязі підлягають перевірці на відповідність приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, та у зв'язку із цим зазначає наступне.

За змістом п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час правовідносин позивача із ТОВ «Техцентр Вектор»у періоді, що перевірявся, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Отже, з огляду на зазначені приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами першою та другою ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних та відповідних розрахункових чи платіжних документів дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства. Формування податкового кредиту та валових витрат відбувається не лише на підставі підписання договорів, виписування податкових накладних та проведення розрахунків між сторонами, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит та зменшення суми валового доходу на суму валових витрат у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, суд дослідив усі первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження отримання товарів та виконання робіт контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Техцентр Вектор»укладено договір № 14/11 від 12.10.2010 року. (том 1 а.с.63). В рамках виконання зобов'язань за цим договором ТОВ «Техцентр Вектор»поставило позивачеві ТМЦ (будівельні матеріали) на підставі наступних документів: накладна № РН-031225 від 03.12.2010 року на суму 7403,65 грн., податкова накладна № 031234 від 03.12.2010 року на суму ПДВ 1233,94 грн.; накладна № РН-031226 від 03.12.2010 року на суму 20515,97 грн., податкова накладна № 031228 від 03.12.2010 року на суму ПДВ 3419,33 грн.; накладна № РН-101220 від 10.12.2010 року на суму 13074,70 грн., податкова накладна № 101225 від 10.12.2010 року на суму ПДВ 2179,12 грн.; накладна № РН-151221 від 15.12.2010 року на суму 2737,96 грн., податкова накладна № 151222 від 15.12.2010 року на суму ПДВ 456,33 грн. (том 1 а.с.64-71)

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 587 від 24.01.2011 року на суму 23216,31 грн., № 577 від 28.12.2010 року на суму 20515,97 грн., вбачається, що позивачем у справі сплачено вартість придбаних товарів (том 2 а.с.8, 92).

Переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 411765 від 03.12.2010р.; № 411769 від 10.12.2010р.; № 411774 від 15.12.2010р.; № 411766 від 03.12.2010р. (том 2 а.с.7, 29, 64, 91)

У подальшому вказані ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності. Зазначені господарські операції з поставки позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр Вектор»будівельних матеріалів проводилась з метою виконання зобов'язань з проведення ремонтно-будівельних робіт для ВАТ «Укртелеком»та Харківського машинобудівного коледжу.

Використання поставлених контрагентом ТМЦ у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, зокрема:

- підрядним договором на виконання робіт №57 від 18.08.2010 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»і ВАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт до цього договору (за формою КБ-2) №41 за грудень 2010 року, податковою накладною №44 від 06.12.2010 року; банківською випискою № 00106 за 29.12.2010р., довідкою (за формою № КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2010 року; (том 2 а.с. 9-30)

- договором підряду №53 від 21.12.2010 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»і Харківським машинобудівним коледжем, актом виконаних робіт до цього договору (за формою КБ-2) №56 за грудень 2010 року, податковою накладною №55 від 21.12.2010 року; банківською випискою № 00101 за 28.12.2010р., довідкою (за формою № КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2010 року; (том 2 а.с. 32-63)

- підрядним договором на виконання робіт №56 від 16.08.2010 року з додатками, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»і ВАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт до цього договору (за формою КБ-2) №45 за грудень 2010 року, податковою накладною №57 від 24.12.2010 року; банківською випискою № 00106 за 29.12.2010р., довідкою (за формою № КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2010 року; (том 2 а.с. 65-90)

- підрядним договором на виконання робіт №62 від 03.12.2010 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»і ВАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт до цього договору (за формою КБ-2) №43 за грудень 2010 року, податковою накладною №47 від 13.12.2010 року; податковою накладною №48 від 13.12.2010 року; банківською випискою №00233 за 10.12.2010р., довідкою (за формою № КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2010 року. (том 2 а.с. 93-128)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме банківські виписки, які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»по операціям з ТОВ «Техцентр Вектор», а також реальний характер укладеного між сторонами правочину та його безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Придбані у ТОВ «Техцентр Вектор»товари, а саме будівельні матеріали, були використані у господарській діяльності ТОВ «Декорбудсервіс Фасад». В подальшому ці товари були використані під час виконання ремонтно-будівельних робіт позивачем за договорами підряду на замовлення ВАТ «Укртелеком»і Харківського машинобудівного коледжу, а вартість виконаних робіт віднесено до валового доходу та до складу податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних періодах у відповідності з правилами ведення податкового обліку, що також не було спростовано представником відповідача.

Суд зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»та ТОВ «Техцентр Вектор»(код за ЄДРПОУ 36455381), інтересам держави й суспільства, реальний характер зазначеного правочину та його безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача у повному обсязі підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами.

Законодавче визначення поняття «первинний документ»закріплене положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Слід наголосити на тому, що згідно п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Відповідно до приписів п.п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи (зокрема з наданих позивачем копій свідоцтва платника ПДВ позивача та контрагента) на час виконання умов договору та видачі податкових накладних позивач та підприємство-контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не заявлено.

У даному випадку податкові накладні, надані ТОВ «Техцентр Вектор»Товариству з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад», складені з цілковитим дотриманням вимог п. 7.2.1, 7.2.4. п. 7.2 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача -ТОВ «Техцентр Вектор»(код за ЄДРПОУ 36455381) № 120/232/36455381 від 14.02.2012 року.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов на той факт, що ТОВ «Декорбудсервіс Фасад»має бути відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку із тим, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техцентр Вектор», складений ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова 14.02.2012 (№120/232/36455381), свідчить про відсутність факту реального вчинення контрагентом позивача господарських операцій з покупцями й іншими підприємствами за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року та відсутність безпосереднього зв'язку між угодою, укладеною позивачем з ТОВ «Техцентр Вектор», та власною господарською діяльністю позивача, суд вважає необґрунтованими, а отже такими, що не можуть бути взяті до уваги, також з огляду на наступне.

Позивачем під час судового засідання і розгляду справи пояснено, що відповідно до офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Єдиного Державного реєстру, стосовно ТОВ «Техцентр Вектор»10 жовтня 2011 року проведена реєстраційна дія «припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом», у зв'язку із чим обумовлена неможливість проведення зустрічної звірки у 2012 року платника податків, якого у зв'язку із визнанням банкрутом було припинено у 2011 році, що також підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (том 1 а.с. 131-133)

Суд зазначає, що припинення юридичної особи -контрагента позивача, жодним чином не доводить нереальність господарських операцій, здійснених цим платником податків під час його функціонування як суб'єкта господарювання до визнання банкрутом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

З правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення в акті перевірки висновків про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

З огляду на приписи наведених вище норм права, можна дійти до висновку про те, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вищезазначеним суб'єктом господарювання правочинами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків і не є пов'язаними безпосередньо із господарською діяльністю позивача з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Посилання представника відповідача на недотримання контрагентом позивача вимог податкового законодавства, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд, враховуючи положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, вважає необґрунтованими також з огляду на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінуючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем необґрунтовано та невідповідно до законодавства.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, відсутності безпосереднього зв'язку правочину з господарською діяльністю позивача, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд приходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки відповідача про формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад»валових витрат та податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 та п. 11.32 ст. 11, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на складених ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техцентр Вектор»(код за ЄДРПОУ 36455381) №120/232/36455381 від 14.02.2012 року, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд приходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в України" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Декорбудсервіс фасад" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003032305 від 11.06.2012 року.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0005022305 від 11.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Декорбудсервіс фасад" (61052, м. Харків, провул. Клочківський, буд. №17, код ЄДРПОУ 34016029) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 246,00 грн. (двісті сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 05 грудня 2012 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв