Постанова № 27920224, 20.11.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3812/12

"20" листопада 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю прокурора Ковальчук О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом прокурора Бережанського району Тернопільської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Бережанського району Тернопільської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі (далі - УПФУ в Бережанському районі, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 932,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року) підприємцем проводилась не у повному обсязі сплата у визначеному законом розмірі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2010 року по грудень 2010 року. У зв'язку з цим за відповідачем рахується заборгованість перед УПФУ в Бережанському районі зі сплати страхових внесків у розмірі 932,80 грн., яку прокурор просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

До початку судового розгляду адміністративної справи по суті позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог від 19.11.2012 року № 4804/01-04 (а. с. 15) та з підстав, наведених у позовній заяв, просив стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 832,80 грн. на користь УПФУ в Бережанському районі.

У судовому засіданні прокурор адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві УПФУ в Бережанському районі від 19.11.2012 року про зменшення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте позивач подав до суду письмове клопотання від 19.11.2012 року № 4804/01-04 про розгляд справи за відсутності його представника (а. с. 15).

Відповідач у судове засідання не прибула, при цьому копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, яка надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 17), не була вручена адресату з незалежних від суду причин (а. с. 12), а тому в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) слід вважати, що така копія ухвали вручена належним чином, сторона повідомлена про дату час та місце судового розгляду. Відповідач причини неприбуття до суду не повідомила, заперечень проти позову не подала.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Справу розглянуто та вирішено за відсутності представника позивача, відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець (а. с. 17), перебуває на обліку в УПФУ в Бережанському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач протягом періоду з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року застосовувала особливий спосіб оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку.

Відповідачем 30.03.2011 року було подано до УПФУ в Бережанському районі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, в таблиці 2 якого «Нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)»визначена сума страхових внесків за 2010 рік у загальному розмірі 1852,80 грн., у тому числі за період з січня 2010 року по червень 2010 року -по 10,00 грн. щомісяця, з липня 2010 року по вересень 2010 року -по 294,82 грн. за кожен місяць, з жовтня 2010 року по листопад 2010 року -по 301,12 грн. за кожен місяць, в грудні 2010 року - 306,10 грн. Фактично підприємцем перераховано до Пенсійного фонду 1020,00 грн.

Станом на 19.11.2012 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 832,80 грн. та підтверджується карткою особового рахунку фізичної особи -підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 16.10.2012 року (а. с. 9), банківською випискою по рахунку за 19.11.2012 року (а. с. 15).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) (далі - Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Таким чином, відповідач одночасно є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 даного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною шостою статті 20 цього ж Закону визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції Закону України від 08.07.2010 року № 2461-VI, чинного з 17.07.2010 року) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (стаття 1 Закону № 1058-IV).

Розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року, № 2154-VI становив: з 01 липня 2010 року -888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 1 грудня 2010 року -922,00 грн.

Абзацом шостим пункту 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, передбачено, що розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, на 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для однієї фізичної особи -підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку, становив у липні-вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісячно (888,00 грн. х 33,2 % = 294,82 грн.), у жовтні-листопаді 2010 року -301,12 грн. щомісячно (907,00 грн. х 33,2 % = 301,12 грн.), у грудні 2010 року -306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2 % = 306,10 грн.).

Згідно з положеннями пункту 1 статті 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі -фіксований податок) шляхом придбання патенту. Фіксований податок сплачується громадянином -платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 129/98-ВР від 13.02.1998 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Оскільки підприємець протягом липня-грудня 2010 року сплачувала фіксований податок у розмірі 100,00 грн., з якого щомісяця було перераховано до Пенсійного фонду України страхові внески по 10,00 грн. (10 % від фіксованого податку), то відповідачу необхідно було доплатити до мінімального страхового внеску за період з липня 2010 року по вересень 2010 року по 284,82 грн. (294,82 грн. -10,00 грн. = 284,82 грн.) за кожен місяць, з жовтня 2010 року по листопад 2010 року по 291,12 грн. (301,12 грн. -10,00 грн. = 291,12 грн.) за кожен місяць, за грудень 2010 року -296,10 грн. (306,10 грн. -10,00 грн. = 296,10 грн.), а всього за період з липня 2010 року по грудень 2010 року -1732,80 грн., що відображено підприємцем у поданому звіті. Відповідач сплату страхових внесків у визначеному законом розмірі проводила частково.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що до правовідносин щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011 року, як в даному випадку, застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, чинній до 01.01.2011 року, а за органами Пенсійного фонду України зберігається право звернення до суду з позовними вимогами про її стягнення.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 832 (вісімсот тридцять два) гривні 80 (вісімдесят) копійок на користь управління Пенсійного фонду у Бережанському районі (код ЄДРПОУ 21156433) на рахунок № 25606332101446 в ТВБВ № 10019/032 філії -Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 338545.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.