Постанова № 27919668, 05.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8671/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.,

та

представників сторін:

від позивача - Дерека Д.В. (довіреність від 13.11.2012 № 23-246д),

від відповідача - Білаш Л.І. (довіреність від 10.10.2012 № 45),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 17 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», за результатами якої було складено акт від 11 жовтня 2012 року № 347/22/37596090 у висновках якого було відображено порушення пункту 201 статті 202 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит липня 2012 року, а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29436,00 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн.

Позивач вказує на те, що 26 березня 2012 року між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та ТОВ «Компанія «БІКО» було укладено договір № СА-174 про постачання обладнання виробничо-технічного призначення. На виконання умов зазначеного договору постачальник поставив покупцю продукцію на суму 176616,00 грн.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції постачальником було виписано податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713, яка була отримана позивачем у липні 2012 року. При цьому позивачем було виявлено, що дана податкова накладна не була зареєстрована у Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, у зв'язку із чим позивачем було подано до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за липень 2012 року. Після чого позивач, на підставі статей 198 та 201 Податкового кодексу України відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковий кредит за вказаним договором.

Зазначив, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» правомірно скористався наданим правом на включення у липні 2012 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн., право на яке виникло у квітні 2012 року, тобто протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Вважає дії відповідача щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позову, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов у яких зазначив, що державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби було проведено перевірку ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2012 року № 347/22/37596090 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року», у якому зроблено висновок про те, що на порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України підприємством завищено податковий кредит липня місяця, а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування слючається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29436,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11 жовтня 2012 року № 347/22/37596090 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29 436,00 грн.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася ранішє: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, законом чітко визначено дату виникнення права на податковий кредит.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Виняток із цього загального правила встановлено абзацем 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують акт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, на виконання умов договору від 26 квітня 2012 року постачальник (TOB «Компанія «Біко») поставив покупцю (TOB «ДТЕК Свердловантрацит») продукцію на суму 147180,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість в сумі 29436,00 грн. Постачальником було виписано податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у TOB «ДТЕК Свердловантрацит» виникло у квітні 2012 року (дата отримання TOB «ДТЕК Свердловантрацит» продукції).

Крім цього, пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, звітний податковий період для формування податкового кредиту за податковою накладною від 26 квітня 2012 року № 713 є квітень 2012 року. До того ж, платником не надано доказів отримання податкової накладної саме у липні 2012 р.

З огляду на вищевказане, відповідач вважає податкове повідомдення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн. прийнято правомірно, а тому вимоги TOB «ДТЕК Свердловантрацит» щодо його скасування є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеним у заперечення на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» зареєстроване в якості юридичної особи з 23 червня 2011 року за № 13911020000001333. Позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби з 26 червня 2011 року за № 26043 та є платником податку на додану вартість (а.с. 9-14).

20 серпня 2012 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подано до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з відповідними додатками (а.с. 15-31).

Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби, на підставі підпункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 25 січня 2010 року № 34 «Про організацію комплексного відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ в м. Свердловську від 14 вересня 2012 року № 237 та від 21 вересня 2012 року № 242 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року (а.с. 182-183).

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт від 11 жовтня 2012 року № 247/22/37596090 відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року, а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29436,00 грн. (а.с. 32-76).

На підставі вказаного акта перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби 25 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 29436,00 грн (а.с. 79).

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки від 11 жовтня 2012 року № 247/22/37596090, висновок про неправомірність включення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у липні 2012 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн. в результаті придбання у квітні 2012 року у ТОВ «Компанія «БІКО» товарів за договором від 26 березня 2012 року № СА-174, податкова інспекція обґрунтовує тим, що до податкового кредиту з додатка 8 до декларації з податку на додану вартість включено податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, у зв'язку із тим, що вказана накладна від квітня, то вона не може братися до уваги, та не надає права ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на включення до податкового кредиту у липні поточного року.

До декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» поданий додаток №8, в якому зазначено про відсутність реєстрації податкової накладної від 26 квітня 2012 року № 713, виписаної контрагентом - ТОВ «Компанія «БІКО», в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем зазначено, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувався факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця.

Враховуючи викладене, а також той факт, що отримання таких товарів/послуг відбувалося у квітні 2012 року, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подано заяву зі скаргою на постачальника після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Відтак, на думку відповідача, дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту липня 2012 року податкової накладної, виписаної продавцем - ТОВ «Компанія «БІКО» у квітні 2012 року та не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 26 березня 2012 між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (покупець) та ТОВ «Компанія «БІКО» (продавець) укладено договір №СА-174, згідно якого продавець зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строк, за ціною та з якісними показниками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до нього (а.с. 94-97).

Відповідно до специфікації від 26 березня 2012 року до договору від 26 березня 2012 року №СА-174, товаром, що реалізовується ТОВ «Компанія «БІКО» на користь позивача є захисні окуляри (а.с. 98).

В рамках виконання вказаного вище договору, з урахуванням специфікації до нього, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у квітні 2012 року придбало у ТОВ «Компанія «БІКО» захисні окуляри на загальну суму 176616,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 29436,00 грн., що підтверджується накладною від 26 квітня 2012 року № 697, товарно-транспортною накладною, приходним ордером, рахунком на оплату від 25 квітня 2012 року № 819, платіжним дорученням від 26 червня 2012 року № 1224 та технічною документацією на придбаний товар (а.с. 99-101; 103-104).

Крім цього, суд зазначає, що реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія «БІКО» відповідачем під сумнів не ставиться.

Системний аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартітсь, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судом встановлено, що 26 квітня 2012 року ТОВ «Компанія «БІКО» на виконання умов договору від 26 березня 2012 року №СА-174 була виписана податкова накладна № 713 на загальну суму 173616,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 29436,00 грн. (а.с. 102).

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року (а.с. 23-25), податкову накладну від 26 квітня 2012 № 713 позивачем від контрагента фактично отримано 01 липня 2012, після чого ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» суму податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 29436,00 грн. було включено до податкової декларації за липень 2012 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації (а.с. 17-22).

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача податкової накладної від 26 квітня 2012 року в квітні 2012 року, право на податковий кредит по вказаній накладній згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в квітні 2012 року у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не виникло, оскільки не було підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «БІКО» не зареєструвало податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713 у Єдиному реєстрі податкових накладних, разом з декларацією з податку на додану вартість за липень 2012 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» було подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» (а.с. 26-28), а також всі документи, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Компанія «БІКО» (а.с. 29-30).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» правомірно включило до складу податкового кредиту за липень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн. згідно податкової накладної від 26 квітня 2012 року та заяви із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за квітень 2012 року, оскільки господарська операція по придбанню у ТОВ «Компанія «БІКО» товару мала місце саме в квітні 2012 року, суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем факту отримання спірної податкової накладної саме у липні 2012 року оскільки вказані обставини підтверджуються реєстром отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за липень 2012 року. Крім того, відповідно до відповіді на питання № 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, серед іншого, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило;

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1декларації).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 про зменшення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29436,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 05 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 грудня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (місцезнаходження: 94203, Луганська область, м. Свердловськ, квартал 50 років Жовтня, буд. 21, ідентифікаційний номер 37596090) витрати по сплаті судового збору у розмірі 294,36 грн. (двісті дев'яносто чотири гривні тридцять шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 грудня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб