Постанова № 27914590, 10.10.2012, Апеляційний суд міста Севастополя

10.10.2012

Справа № 33-2790/174/2012 Головуючий в суді 1-ї інстанції

Категорія: ст. 483-ч.1 КУпАП Казаков В.В.

Доповідач: Коваленко О.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 року Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя Коваленко О.Ю.

за участю прокурора - Примакової А.В.,

представника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника Севастопольської митниці - Панько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду міста Севастополя апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 серпня 2012 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сердиця Пустомитівського району Львівської області, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України та йому призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 77979 гривень, та конфіскації товару - автомобіля Volkswagen Т-4, 2000 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (НОМЕР_1, тимчасові номерні знаки Німеччини НОМЕР_2,що знаходиться в Севастопольській митниці,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови районного суду, 27 червня 2012 року о 17 годині 45 хвилин у адміністративній будівлі Севастопольської митниці (м. Севастополь, пл. Нахімова, 5-а) при здійсненні перевірки законності ввезення на митну територію України автомобіля Volkswagen Т-4, 2000 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (НОМЕР_1, тимчасові номерні знаки Німеччини НОМЕР_2, було встановлено наступне. 20 червня 2012 року громадянин України ОСОБА_2 ввіз вказаний автомобіль на митну територію України з території Польщі в зоні діяльності Львівської митниці (митний пост „Мостиська", пункт пропуску Шегіні-Медика). Для митного оформлення ОСОБА_2 надав наступні документи: 1. Митну декларацію ОСОБА_2 від 20.06.2012 p.; 2. Довіреність від 31 травня 2012 p., видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 на право придбання на ім'я ОСОБА_5 автомобіля: 3. Договір купівлі-продажу (Kaufvertag) від 16.06.2012 p., виданий на ім'я ОСОБА_5 від імені компанії «Vizer Automobile» (Am Romerhof 2 60486 Frankfurt-am-Main Німеччина!: 4. Паспорт автомобіля (Fahrzeugbrief) НОМЕР_3; 5. Документ про допущення транспортного засобу до експлуатації (Fahrzeugschein) від 23.02.2004 p.; 6. Документ про допущення до експлуатації транспортного засобу з тимчасовими номерними знаками НОМЕР_2 (Fahrzeugschein fur Fahrzeug mit Kurzzeitkennzeichen), виданний 16.06.2012 p. та дійсний до 20.06.2012 р. За результатами проведеної перевірки встановлено, що компанія з назвою «Vizer Automobile» вказаний автомобіль не продавала.Крім того, у документі про допущення до експлуатації транспортного засобу з тимчасовими номерними знаками НОМЕР_2 (Fahrzeugschein fur Fahrzeug mit Kurzzeitkennzeichen) зазначена не компанія «Vizer Automobile», а фізична особа ОСОБА_6). Таким чином, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару - автомобіля Volkswagen Т-4, 2000 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (НОМЕР_1, тимчасові номерні знаки Німеччини НОМЕР_2 - через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення вказаних товарів документів, що містили неправдиві відомості щодо продавця.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, винести по справі нову постанову, якою закрити провадження в справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що суд дав неправильну оцінку доказам, які є у справі, а також невірно застосував норми матеріального права.

Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять у собі жодних доказів наявності самого факту порушення митних прав, протокол про адміністративне правопорушення обґрунтований виключно суб'єктивними припущеннями його автора.

Вказує на те, що він здійснював митне оформлення ввезеного товару (автомобіля), як представник ОСОБА_5 за довіреністю виключно на підставі документів складених іноземним продавцем, достовірність яких ніким не спростована.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляції, пояснення прокурора про безпідставність апеляції, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог законодавства не дотримався.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 КУпАП, суперечать фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах.

Так, статтею 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумніві з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Згідно змісту ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, у тому числі: направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Однак, в протоколі про порушення митних правил № 0124/12300/12 від 27 червня 2012 р. (а.с.3-4) повністю відсутні будь-які документальні докази направлення відповідного запиту до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини щодо підтвердження чи спростування факту існування компанії «Vizer Automobile» та физичної особи ОСОБА_6. Лише у службовій записці начальника аналітичного сектору оперативного відділу СБК та ПМП Севастопольської таможні ОСОБА_7 вказано, що за результатами перевірки відкритих джерел у мережі Інтернет, у поданих ОСОБА_2 документах були встановлені неправдиві відомості щодо продавця та відправника (а.с.1-2).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_2 винним, послався на запит Севастопольської митниці від 30 липня 2012 року, та вказав, «що він містить відповідь з Германії про те, що фірма «Vizer Automobile» не продавала автомобіль Volkswagen Т-4, (НОМЕР_1»

Проте така вказівка суду не відповідає вмісту відповідей у вказаному запиті.

Крім того, цій запит та відповідь на нього не може бути належним доказом по справі про порушення митних правил, оскільки належна перевірка митним органом для встановлення фактичних обставин по даній справі не проводилась, запит був адресований фірмі «Frіtz Import & Export Kfs», яка у своєї відповіді підтвердила, що не має ніякого відношення до фірми «Vizer Automobile», та вказала, що остання зареєстрована з нею (фірмою «Frіtz Import & Export Kfs» за однією адресою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Даючи оцінку вищевикладеним фактичним обставинам, апеляційний суд вважає, що справа про порушення митних правил може бути порушена тільки в тому випадку, якщо у посадової особи митного органу є достатні дані, які свідчать про наявність ознак адміністративного правопорушення. Такі дані, перш за все, повинні бути достовірними. Недопустимими є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене приходить до висновку про безпідставність прийнятого рішення судом першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у порушенні митних правил і вважає, що постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 483 МК України закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення.

Керуючись ст.ст. 294, п.1 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 серпня 2012 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України - скасувати.

Провадження по справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та повернути йому автомобіль Volkswagen Т-4, 2000 року випуску, ідентифікаційний номер кузову (НОМЕР_1, тимчасові номерні знаки Німеччини НОМЕР_2, який знаходиться в Севастопольській митниці.

Суддя: