Постанова № 279140, 09.11.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.11.06р.

Справа № А37/33

за позовом Малого приватного підприємства „Ремонтно-будівельна дільниця-3”, м.Павлоград

До: Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

Про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Кеся Н.Б.

Секретар с/з Грузін І.М.

Представники:

Від позивача: Шульгат В.В.-дов.№20/01-4 від 20.01.06р.

Від відповідача: Звягіна В.В.-дов.№2065/10 від 01.02.06р.

Мельник В.В. - дов.№15023/10 від 26.06.06р.

За участю судового експерта Семенової Н.Ю.

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство „Ремонтно-будівельна дільниця-3” (далі-позивач) звернулося з позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі-відповідач) і з урахуванням змін до позовної заяви від 20.01.2006року просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2005року №0001602342/3 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3236,49грн., у тому числі за основним платежем 2157,66грн. та штрафними санкціями 1078,83грн, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.07.2005року №0001612342/3 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7483,64грн. та штрафними санкціями 5932,08грн.

Позовні вимоги ґрунтуються:

незгодою позивача з виключенням відповідачем зі складу валових витрат та податкового кредиту підприємств вартість транспортних послуг, які понесені підприємств у зв’язку з виконанням робіт з ремонту та будівництва на об’єктах замовників;

твердженням про безпідставне визначення відповідачем дати виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за виконаними роботами з будівництва;

посиланням на те, що відповідач невірно визначив штрафні санкції за спірними повідомленнями-рішеннями.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спірні витрати позивача з транспортних послуг не підтверджуються належним вином оформленими бухгалтерськими документами та не доведений їх зв’язок з основною діяльністю підприємства. Також в ході перевірки виявлений факт несвоєчасного збільшення податкових зобов’язань з ПДВ за виконаними будівельними роботами. Щодо штрафних санкцій відповідач нарахував їх за підсумками усіх звітних періодів і вважає їх правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту перевірки від 18.05.2005року №129-23-1-30597543 та результатів адміністративного оскарження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.10.2005року №0001602342/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3236,49 грн., у тому числі за основним платежем 2157,66 грн. та штрафними санкціями 1078,83 грн., від 19.07.2005року №0001612342/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7483,64 грн., у тому числі за основним платежем 1551,56 грн. та штрафними санкціями 5932,08 грн.

Нарахування вказаних платежів пов’язується з наступними обставинами.

На протязі спірного періоду (з 01.01.2002року по 31.12.2004року) позивач отримував транспортні послуги від КП „Автобаза 0701” (м. Павлоград) згідно з договором від 10.04.2002року №1 на загальну суму 8465,77грн. Вартість транспортних послуг віднесена на валові витрати. Для підтвердження факту отримання транспортних послуг товарно-транспортні накладні та шляхові листи не надані у зв’язку з їх відсутністю. В деяких випадках відсутні акти виконаних робіт. Крім того, транспортні послуги здійснені в регіонах, в яких фінансово-господарська діяльність МПП „РБД-3” не здійснювалась та відсутні господарські стосунки з суб’єктами господарювання із цих регіонів. Таким чином, за висновком відповідача, підприємством не доведено, що отримані транспортні послуги пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Представлені документи не є такими, що підтверджують дані валові витрати.

В результаті вищевказаного, за висновком відповідача, валові витрати завищені позивачем на загальну суму 8465,77грн., в тому числі: за 2002рік на суму 1188,83 грн., за 2003рік на суму 2352,57 грн., за 2004рік на суму 4924,37 грн.

Перевіркою питання правильності віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за спірними транспортними послугами в сумі 1642,13 грн. (КП „Автобаза 0701”). Крім того, в деяких податкових накладних відсутнє свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, не вказано місцезнаходження покупця.

Таким чином, актом перевірки зазначається про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1642,13 грн., в тому числі: 2 квартал 2002року - 182,40 грн., 3 кв.2002року - 55,37 грн., травень 2003року - 55,92 грн., липень 2003року –111,84 грн., серпень 2003року –69,67 грн., вересень 2003року – 77,50 грн., жовтень 2003року –77,40 грн., грудень 2003року –78,20 грн., липень –2004року –115,50грн., серпень 2004року –253,81 грн., жовтень 2004року –99,71 грн., листопад 2004року – 264,89 грн., грудень 2004року –199,92 грн.

За даними обставинами згідно з розрахунком відповідача ним нараховано податок на прибуток в сумі 2157,66грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 1078,83грн, а також донараховано податок на додану вартість на суму 1551,53грн. та штрафні санкції на суму 775,77грн.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з висновком №819 судово-економічної експертизи, складеного 14.07.2006року по справі за ухвалою суду від 21.03.2006року щодо транспортних послуг в обсязі наданих документів не надається за можливе підтвердити документально висновок податкової служби про заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 1642,13грн., в тому числі: 2 квартал 2002року - 182,40 грн., 3 кв.2002року - 55,37 грн., травень 2003року - 55,92 грн., липень 2003року –111,84 грн., серпень 2003року –69,67 грн., вересень 2003року –77,50 грн., жовтень 2003року –77,40 грн., грудень 2003року –78,20 грн., липень –2004року –115,50грн., серпень 2004року –253,81 грн., жовтень 2004року –99,71 грн., листопад 2004року –264,89 грн., грудень 2004року –199,92 грн. Також в обсязі наданих документів не надається за можливе підтвердити документально висновок податкової служби про заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 2293,51грн., у тому числі 2 квартал 2002року –273,06грн., 3 квартал 2002року –83,50грн., 2 квартал 2003року –83,87грн., 3 квартал 2003року –388,50грн., 4 квартал 2003року –233,40грн., 3 квартал 2004року –483,43грн., 4 квартал 2004року –747,66грн. Висновок експерта мотивований тим, що у наданих на дослідження первинних документах не зазначений зв’язок витрат з господарською діяльністю підприємства. У зв’язку з цим не надається можливим дослідити зв’язок понесених транспортних витрат з даними про те, які саме матеріали перевозилися та їх використання при будівництві та є неможливим дослідити повноту відображення в деклараціях валових витрат відповідно прибутку та податку на прибуток.

На підставі викладеного суд вважає, що аргументи позивача щодо належності спірних транспортних затрат до валових витрат не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, зі змісту матеріалів судово-економічної експертизи, усних та письмових пояснень судового експерта Семенової Н.Ю. також вбачається наявність арифметичної помилки та невірно вказаних ДПІ оподатковуваних сум за серпень, жовтень 2004року на суми 255,38грн. та 0,03грн.

Враховуючи викладені обставини сторонами по справі одночасно проведений перерахунок суми податку на прибуток за спірним повідомленням-рішенням та однаково визначено його суму в розмірі 2093,82грн. Таким чином, внаслідок арифметичної помилки слів визнати недійсним суму податку на прибуток в розмірі 63,84грн. (2157,66грн. –2093,82грн.).

Щодо штрафних санкцій суд погоджується з аргументами позивача щодо їх невірного обчислення.

Зокрема, підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільними фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як свідчить розрахунок штрафних санкцій, відповідач не врахував фактичний розмір штрафних санкцій за кожним фактом заниження та недоплати податку на прибуток, а визначив суму санкцій на всю підсумкову суму недоплати податку, що призвело до неправомірного завищення штрафних санкцій на суму 335,92грн. (1078,83 грн. –742,91грн. (68,88грн.+41,53грн.+41,94грн.+194,25грн.+116,70грн.+138,48грн.+ +141,13грн.

Також актом перевірки зазначається, що в порушення п/п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством несвоєчасно включено до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість в розмірі 10312,60 грн.: в липні 2003року ДВАТ шахті „Ювілейна” були надані послуги по ремонту покрівлі АБК згідно з актом виконаних робіт №1/07 за липень 2003року, сума податку на додану вартість в розмірі 5150,34 грн. включена не в ліпні, а в серпні 2003року; в листопаді 2003року ДВАТ шахта „Ювілейна” були надані послуги по ремонту м’якої покрівлі будівель д/с ”Берізка” згідно з актом виконаних робіт №6/1 за листопад 2003року, сума податку на додану вартість в сумі 5162,26 грн. не була включена до податкових зобов’язань в листопаді 2003року, а включено в грудні 2003року. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про несвоєчасну сплату податку на додану вартість в бюджет.

У зв’язку з цим відповідачем застосовано штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 5156,30грн. без донарахування до сплати в Державний бюджет основного платежу.

Суд вважає в цій частині позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” (редакції, яка діяла в спірний період) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як свідчать матеріали справи, а саме акти прийомки виконаних підрядних робіт за липень 2003року та за листопад 2003року, укладених між позивачем та шахтою „Ювілейна” (Замовник), за відмітками Замовника підписання останнім акту зроблено відповідно у серпні та грудні 2003року. Таким чином, оформлення вказаних документів та включення відповідних сум до податкових зобов’язань співпадає за обставинами справи, тому нарахування штрафних санкцій зроблено відповідачем безпідставно.

Крім того, підпунктом 17.1.3 п.17. 1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зі змісту наведених норм вбачається, що ними не передбачено застосування штрафних санкцій за. порушеннями, за якими відсутнє донарахування контролюючим органом податку, а також відсутня недоплата податку платником на момент видання податкового повідомлення.

Враховуючи те, що за спірними обставинами відповідач не встановив недоплату податку за підсумками перевірки, тому відсутні підстави для застосування до позивача спірних фінансових санкцій.

На підставі викладеного, позовні вимоги суд визнає частково обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню у відповідній частині.

Керуючись ст.ст.94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції від 19.07.2005року №0001612342/3 з податку на додану вартість на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5156,30 грн., визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції від 19.10.2005року №0001602342/3 з податку на прибуток в частині основного платежу в розмірі 63,84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 335,92 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства „Ремонтно-будівельна дільниця-3” судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.КЕСЯ

Постанову оформлено у повному обсязі 20.11.2006року

З оригіналом згідно:

Пом.судді І.В.Грищенко