Ухвала суду № 27913467, 10.12.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді - Ларенка В.І.

-суддів: Міненкової Н.О., Колтунової А.І.,

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку з надвірними будівлями та визначення порядку користування земельною ділянкою і зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні та захист права власності ,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом, який уточнила, доповнила та просила провести реальний розподіл житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона на підставі свідоцтва про право власності за спадщиною від 28.08.2004 року є власником 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями. Власником іншої частини будинку з надвірними будівлями у розмірі 177\400 частин після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Між співвласниками виник спір щодо користування житловим будинком та надвірними будівлями та земельною ділянкою, тому позивач просила відповідно до проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 20.07.2007 року по першому варіанту розподілити житловий будинок, надвірні будівлі та виділити в житловому будинку літ. «А-1»житлову кімнату 2-6 площею 14,2 кв.м., в житловій прибудові літ. «А1_1»житлову кімнату 3-4 площею 3,7 кв.м., в житловій прибудові літ. «А2-1№ житлову кімнату 2-3 площею 14,8 кв.м., кухню літ. «а7»площею 9,6 кв.м.. По надвірним будівлям просила виділити їй сіни літ. «а», ганок літ. «а1», тамбур літ. «а2», ганок літ. «а3», частину веранди літ. «а4», льох літ. «Е». В спільномукористуванні просила залишити ворота №3.. Просила визначити порядок користування земельною ділянкою по першому варіанту проведеної експертизи. Виділити в користування земельну ділянку площею 560 кв.м..

Відповідач ОСОБА_5 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, звернувся у суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому вказував, що на підставі договору дарування від 26.11.2009 року тепер йому належить 177\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями. ОСОБА_1 з січня 1987 року в спірному будинку не проживає, будинком не опікується та не ремонтує його, внаслідок чого приміщення, які вона займала та які на підставі свідоцтва про право власності на спадщину були прийняті ОСОБА_1 у спадщину, зруйновані. Це сталось, оскільки згідно рішенням виконкому Харківської міської Ради від 12.12.1984 року № 472-24 виробничому машинобудівному об'єднанню «ФЕД»дозволено проектування житлового кварталу на площі 8,8 га за рахунок житлових будинків, в тому числі будинку АДРЕСА_1 Рішенням виконкому Харківської міської Ради від 3.12.1986 року № 367-9 вилучено з користування громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належали громадянам на праві особистої власності та передано їх ВМО «ФЕД»для здійснення зносу житлових будинків та будівель з метою інженерної підготовки території для будівництва житлового кварталу. Харківським ВМО «ФЕД»до початку зносу житлових будинків відселити мешканців, в тому числі житлового будинку АДРЕСА_1 На підставі зазначених рішень ОСОБА_1 та її сім'я, як власники житлового будинку АДРЕСА_1 отримали дві ізольовані квартири АДРЕСА_2 Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2011 року технічний стан житлової кімнати «4-1»(колишня «2-6») у житловому будинку літ. «А-1»з фізичним зносом 80% та веранди літ. «а4»з фізичним зносом 78% -ветхі. Несучі й огороджуючи елементи будівлі не можуть виконувати свої функції, тому що втратили міцність і цілісність для надійної експлуатації. Технічний стан конструктивних елементів будівлі в цілому не відповідають будівельним нормам і правилам.. Виділити ОСОБА_1 в житловому будинку літ. «А-1»житлову кімнату 4-1(колишня 206) площею 14,2 кв.м., частину веранди літ. «а4»не надається можливим, так як згідно п.2.24 ДБНВ площа житлової кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не менш 15 кв.м., кухні -7 кв.м.. Конструктивні елементи житлової кімнати «4-1»(колишня «2-6») у житловому будинку літ. «а-1»та веранди літ. «а4»відновленню не підлягають. Грошова компенсація частки ОСОБА_1 в житловому будинку складає 46 578 грн.. Частка ОСОБА_1 в вигляді приміщень, які вона займала, не може бути виділена їй в натурі , так як ці приміщення зруйновані, інші приміщення спірного будинку приходяться на належну ОСОБА_5 частку, тому він вважає, що припинення права власності ОСОБА_1 на належну їй частку не надасть суттєвій шкоди інтересам її та її сім'ї, так як їй та її сім'ї належить дві квартири, якими вони володіють. Вищевказані приміщення, які раніше займала ОСОБА_1, несуть загрозу для інших приміщень будинку, так як призводять до їх руйнації. Тому ОСОБА_5 просив суд захистити його право власності на частку спірного будинку та припинити право власності ОСОБА_1 на 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, визнавши за ним - ОСОБА_5 право власності на житловий будинок в цілому.

ОСОБА_1 проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 які на час розгляду справи судом не є власниками спірного будинку в судове засідання не з'явились.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Суд припинив право власності ОСОБА_1 на 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Визнав за ОСОБА_5. право власності на 400\400 частин вказаного будинку з надвірними будівлями. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки спірного будинку з надвірними будівлями, що їй належала, в розмірі 46 578 грн., які були внесені ОСОБА_5 згідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2011 року та знаходяться на депозитному рахунку.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні та захист права власності -відмовити. При цьому посилається на те, що судом визначена вартість частки майна в сумі 46 578 грн. неправильно, однобоко, без урахування даних про дійсну вартість будинку, яка визначена КП «ХМБТІ»та повинна складати 217 732 грн.. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд виходив з норм статті 365 ЦК України, однак суд не з'ясував, чи дійсно частка ОСОБА_7 є незначною, тоді як ОСОБА_7 на час розгляду справи є законним власником 223\400 частки житлового будинку, тобто більш ніж половини всього будинку. Судом застосовані норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову ОСОБА_7 не оскаржує.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про припинення права власності ОСОБА_1 на 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, визнав за ОСОБА_5 право власності на 400\400 частин вказаного будинку з надвірними будівлями, стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки спірного будинку з надвірними будівлями, які були внесені ОСОБА_5 згідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2011 року та знаходяться на депозитному рахунку, - суд першої інстанції виходив з того, що частка у спільному майні ОСОБА_1 є незначною і не може бути виділена в натурі , оскільки приміщення у будинку, які займала ОСОБА_1 зруйновані, відновленню не підлягають, сім'я ОСОБА_1 отримала дві квартири та тривалий час в спірному будинку не проживає і що припинення права власності не завдасть істотної шкоди її інтересам.

Однак судова колегія вважає, що суд при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального права, що згідно до п.1, 4 частині 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Так, згідно до статті 365 ЦК України право власності на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї;

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за спадщиною від 28.08.2004 року є власником 223\400 частин житлового будинку житловою площею 131,5 кв.м., що розташований на земельної ділянці розміром 1 004 кв.м. по адресу АДРЕСА_1, з надвірними будівлями. ОСОБА_1 зареєстрована по вказаному адресу. Власником іншої частини будинку з надвірними будівлями у розмірі 177\400 частин після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

На підставі договору дарування від 26.11.2009 року тепер 177\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями належить ОСОБА_5, який в будинку ніколи не проживав, не проживає і в ньому не зареєстрований.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на час розгляду справи є належним, законним власником 223\400 частки житлового будинку, право власності якої зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 вказав, що приміщення які займала ОСОБА_1 зруйновані, відновленню не підлягають.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, встановив факт знищення спірного майна та прийняв рішення щодо припинення права власності ОСОБА_1 на 223/400 частки житлової будівлі, саме з підстав знищення спірного майна, одночасно визнав за ОСОБА_5 право власності на 400\400 частин житлового будинку, додавши до частки ОСОБА_5 (177\400), частку ОСОБА_1 (223\400), тобто те майно, яке на переконання суду -не існує (знищено).

Судова колегія вважає, що це є порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду викладені у мотивувальної частині не кореспондують та прямо суперечать резолютивній частині рішення.

Суд першої інстанції встановив факт знищення спірного майна, всупереч нормам статей 346, 349 ЦК України задовольнив позов ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнав за ОСОБА_5 право власності на це знищене майно.

Таким чином судова колегія вважає, що підстави на які посилався суд при задоволенні позову ОСОБА_5 не передбачені чинним законодавством, а саме статтею 365 ЦК України, яка передбачає припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Крім того суд неправильно вважав, що частка ОСОБА_1 є незначною, не взяв до уваги, що йому належить 223\400 частин житлового будинку і згідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 20.07.2007 року поділ спірного будинку можливий.

Крім того, згідно до частині 2 статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вніс на депозитний рахунок 46 578 грн.. Однак величина вартості будинку, яка визначена КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»у Технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок складає 390 535 грн., що з урахуванням частки ОСОБА_1 визначає вартість її майна та розмір грошової компенсації в сумі 217 732 грн. (390 535 грн. Х 223\400 частин).

Суд першої інстанції належним чином не звернув уваги на вищевказане та й помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2012 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5. до ОСОБА_1 про захист права власності на частку спірного будинку та припинення права власності ОСОБА_1 на 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 визнання за ним - ОСОБА_5 право власності на житловий будинок в цілому.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про захист права власності на частку спірного будинку та припинення права власності ОСОБА_1 на 223\400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 визнання за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок в цілому.

В інший частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: