Рішення № 2790675, 23.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2008

Справа №2-7/9935-2008

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Паніної Тетяни Сергіївни (95000, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 15, кв. 353, ідентифікаційний номер 2972507341)

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (98500, м. Алушта, вул. Партизанська, 41, ідентифікаційний код 03348028)

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Фонд майна Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

Про визнання дійсним договору та додаткових угод до нього.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Рябоштанов О. В., предст., дов. №2278 від 01.09.2008 р.

Від відповідача - Романова Л. М.. предст., дов. №20/01-07 від 15.01.2008 р.

Від третьої особи – Іскра Ю. Ю., предст., дов. №112-Д від 17.10.2008 р.

Суть справи: Суб’єкт підприємницької діяльності Паніна Тетяна Сергіївна звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», в якій просить суд:

- визнати дійсним укладений між сторонами 05.05.2003 р. договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності – надземної частини насосної станції №2, площею 108,00 кв. м., розташованої за адресою: м. Алушта, Приморський парк, що знаходиться на балансі КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»;

- визнати дійсною укладену між сторонами додаткову угоду від 05.05.2006 р. до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності від 05.05.2003 р.;

- визнати дійсною укладену між сторонами додаткову угоду від 16.07.2007 р. до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності від 05.05.2003 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди, до якого в подальшому додатковими угодами від 05.05.2006 р. та від 16.07.2007 р. були внесені зміни в частині визначення суми орендної плати, порядку здійснення розрахунків за користування об’єктом оренди та порядку використання орендних платежів. Предметом договору оренди є індивідуально визначене майно – надземна частина насосної станції ;2 площею 108,0 кв. м., що знаходиться в Приморському парку в м. Алушта. Позивач зазначає, що оскільки після набрання законної сили Цивільним кодексом України укладений між сторонами договір оренди потребує нотаріального посвідчення, він звернувся до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» з проханням забезпечити явку представника до нотаріальної контори, яке було залишено відповідачем поза увагою, що позивач розцінює як порушення його прав. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем вчинюються дії щодо розірвання договору оренди шляхом направлення відповідних листів та відключення об’єкту оренди від енергопостачання. За таких обставин, враховуючи, що договір оренди та додаткові угоди до нього містять всі передбачені чинним законодавством України істотні умови, позивач просить визнати спірні угоди дійсними.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.10.2008 р. було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд майна Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні, що відбулося 20.11.2008 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення вимог, відповідно якої просить суд визнати дійсним укладений між сторонами договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності від 05.05.2003 р. зі змінами, що є невід’ємними частинами договору – надземної частини насосної станції №2, площею 108,00 кв. м., розташованої за адресою: м. Алушта, Приморський парк, що знаходиться на балансі КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти». Вказані уточнення були прийняті судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник Фонду майна Автономної Республіки Крим надав письмові пояснення щодо предмета спору, які були прийняті судом до провадження.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

05.05.2003 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності Паніною Тетяною Сергіївною (Орендар) та Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступником якого є КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», Орендодавець) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – надземну частину насосної станції №2 (надалі майно) площею 108 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Алушта, Приморський парк, та перебуває на балансі Алуштинського ВПВКГ, вартість якого згідно експертної оцінки, виконаної ПП «Ейдос», складає 32100 грн. Майно передається в оренду з метою надання послуг в сфері торгівлі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору введення Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Орендоване майно вважається фактично переданим Орендодавцеві з моменту підписання акта здачі-приймання (п. 2.6 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабміну України від 04.10.1995 р. №786 зі змінами та доповненнями, та складає 3852 грн. на рік, 321 грн. на місяць.

Розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору, він діє з 5 травня 2003 року до 5 травня 2018 року.

Орендоване позивачем майно було передане йому за актом приймання-передачі від 05.05.2003 р., підписаним обома сторонам та скріпленим печатями підприємств.

05.05.2006 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди від 05.05.2003 р.. якою розмір орендної плати був змінений та встановлений на рівні 4815 на рік, 401,36 грн. на місяць.

Додатковою угодою від 16.07.2007 р. пункт 3.1 договору оренди від 05.05.2003 р. був викладений у наступній редакції: «Орендна плата відповідно до вищевказаної Методики з 23 травня 2007 року складає 4709.46 до кінця 2007 року та 672,78 грн. на місяць. Розмір орендної плати щомісячно коректується з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць».

Матеріали справи свідчать, що листом №218/01-07/04 від 03.03.2008 р. КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» звернулося до Суб’єкта підприємницької діяльності Паніної Тетяни Сергіївни та повідомило про початок реконструкції фекальної насосної станції, яка орендується позивачем за договором від 05.05.2003 р. У вказаному листі відповідач зазначив, що договір оренди від 05.05.2003 р. розривається з 01.05.2008 р. та запропонував позивачу звільнити орендоване приміщення.

Однак, суд зазначає, що висунені відповідачем в листі №218/01-07/04 від 03.03.2008 р. не відповідають положенням чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди.

Так, відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В пункті 8.3 укладеного між сторонами договору оренди від 05.05.2003 р. закріплено, що зміни та доповнення, які вносяться сторонами у договір, розглядаються протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.

Згідно з пунктом 8.4 Договору, він може бути розірваний за вимогою однієї зі сторін за рішенням Господарського суду, в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Частинами 2-4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що на лист КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» №218/01-07/04 від 03.03.2008 р. Суб’єкт підприємницької діяльності Паніна Тетяна Сергіївна повідомила, що строк договір оренди від 05.05.2003 р. діє до 05.05.2018 р., і намір його розірвати у Орендаря відсутній.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

У той же час, відповідач не надав суду доказів наявності судового рішення про розірвання договору оренди від 05.05.2003 р., у зв’язку з чим суд вважає, що зазначений договір на теперішній час продовжує діяти.

Як свідчать матеріали справи, листом від 06.10.2008 р. позивач звернувся до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» з проханням забезпечити явку свого представника до нотаріальної контори м. Алушти з метою відповідного посвідчення договору оренди від 05.05.2003 р. Вказані дії позивача були безпосередньо пов’язані зі спробою відповідача розірвати зазначений договір в односторонньому порядку та невизнанням ним дійсності цього договору.

Проте, в листі №1314/01-06/04 від 08.10.2008 р., направленим відповідачем на адресу приватного нотаріуса Єременко Т. В., КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» повідомило, що у зв’язку з опломбуванням дверей на орендованому об’єкті та припиненням подачі електроенергії договір оренди від 05.05.2003 р. є розірваним з 01 травня 2008 року, а тому нотаріальне посвідчення цього договору є неможливим.

Таким чином, враховуючи хибність тверджень відповідача про розірвання договору оренди з підстав, що були викладені вище, наявне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору оренди.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 47 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання між сторонам спірного договору оренди, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

У той же час, положення Цивільного кодексу УРСР не визначали обов’язковість нотаріальної форми договору оренди, укладеного між юридичними особами.

Як свідчать матеріали справи, орендоване позивачем за договором від 05.05.2003 р. майно є державною власністю, що не заперечується сторонами по суті.

Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і далі – в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору оренди) передбачено, що об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до статті 5 цього Закону орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

В пункті 3 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000 р. N 02-5/237 ( з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що підприємства мають право виступати орендодавцями, як правило, тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а для того, щоб підприємство мало право передати в оренду структурний підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) площею понад 200 кв. м, воно (підприємство) повинно одержати дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення, представництва.

Таким чином, оскільки площа орендованого позивачем майна є меншою, ніж 200 кв. м., укладення спірного договору оренди від 05.05.2003 р. не потребує погодження з Фондом майна АР Крим.

Пунктом 1 частини 1 статті 44 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що повинні укладатись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, на момент укладення між сторонами договору оренди від 05.05.2003 р. законодавчо вимагалася лише письмова форма для угод такого роду.

В свою чергу, частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вже було зазначено вище, позивачем були вчинені певні дії, направлені на захист свого права як орендаря, а саме: направлено пропозицію КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», як орендодавцю, щодо нотаріального оформлення договору оренди, яка виявилася безрезультатною.

Такі дії позивача засновані на частині 4 статті 209 Цивільного кодексу України, якою визначено, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

У той же час, позивач позбавлений можливості нотаріально посвідчити договір оренди у зв’язку з ухиленням КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» від вчинення необхідних для цього дій.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з’ясувати наявність досягнення сторонами згоди всіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 2 статті 153 Цивільного кодексу Української РСР істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Істотними умовами договору оренди є:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Проаналізувавши текст Договору оренди від 05.05.2003 р. та додаткові угоди до нього, судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору.

Що стосується виконання Договору, то матеріали судової справи свідчать про фактичну передачу майна в оренду позивачеві. Більш того, наведене не заперечується сторонами по суті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору оренди від 05.05.2003 р.

Згідно з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох умов, Договір оренди від 05.05.2003 р., укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності Паніною Тетяною Сергіївною та Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступником якого є КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти») підлягає визнанню дійсним з усіма наступними змінами, внесеними до нього додатковими угодами.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що додаткові угоди до договори оренди повинні бути погоджені з Фондом майна АР Крим на підставі пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, оскільки зазначений кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р., тобто вже після укладення спірного договору оренди, а тому не може встановлювати форму спірного договору. Більш того, в пункті 8.2 Договору оренди від 05.05.2003 р. сторони передбачили, що умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладання, законодавством встановлені правила, які погіршують положення Орендаря.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності Паніної Тетяни Сергіївни є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності Паніною Тетяною Сергіївною (95000, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 15, кв. 353, ідентифікаційний номер 2972507341) та Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», 98500, м. Алушта, вул. Партизанська, 41, ідентифікаційний код 03348028) договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) державного майна, що належить до державної власності від 05.05.2003 р. – надземної частини насосної станції №2, площею 108,00 кв. м., розташованої за адресою: м. Алушта, Приморський парк, що знаходиться на балансі КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», зі змінами, що є невід’ємними частинами договору.

3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (98500, м. Алушта, вул. Партизанська, 41, ідентифікаційний код 03348028) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Паніної Тетяни Сергіївни (95000, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 15, кв. 353, ідентифікаційний номер 2972507341) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.