Ухвала суду № 27906181, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12712/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Латіф»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС №0003102311/0 від 18.08.2009, №000102311/1 від 07.10.2009, №0003102311/2 від 16.12.2009 та №0003102311/3 від 02.03.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Латіф»при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром»за період з 01.01.2008 по 01.04.2009.

У ході перевірки встановлено порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся.

За результатами перевірки складено акт № 9527/23-11/34405570 на підставі винесено податкові повідомлення-рішення №0003102311/0 від 18.08.2009, №000102311/1 від 07.10.2009, №0003102311/2 від 16.12.2009 та №0003102311/3 від 02.03.2010, яким ТОВ «Латіф»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1118385,24 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009 у справі за №2-3375/09, установчі документи ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром»були визнані недійсними та недійсною визнана реєстрація ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром»в якості платника податку на додану вартість (свідоцтва платника податку на додану вартість №100093214) з моменту видачі свідоцтва ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме з 26.01.2008.

Не погодившись з такими висновками податкового органу спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак в результаті розгляду скарг позивача, спірні рішення були залишено без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром»є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду видаткові накладні, довіреності на прийняття товару, податкові накладні, договори, додаткові угоди до договорів, специфікації, виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ їх контрагенту ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром»на виконання умов договорів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, а також підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З приводу доводів апеллянта про те, що судовим рішенням визнані недійсними статут ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009 у справі №2-3375/09 за позовом ДПІ Голосіївського району м. Києва визнані недійсними статут ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

При цьому, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні, у разі якщо такі господарські операції мають реальний характер.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Голосіївського районного суд м. Києва від 01.02.2010, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами - скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року по справі №2-3375/09 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія «ВФ «Будлегпром», про визнання недійсним статуту підприємства, визнання недійсної реєстрації підприємства в якості платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процессуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0003102311/0 від 18.08.2009, №000102311/1 від 07.10.2009, №0003102311/2 від 16.12.2009 та №0003102311/3 від 02.03.2010.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.