Постанова № 27905972, 20.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5085/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П., Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Шепетівський цукор" до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Шепетівський цукор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 01.06.2012 р. №23/06.

Хмельницький окружний адміністративний суд, постановою від 01.08.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства, складено акт №30/06 від 28.05.2012 р., яким зафіксовано, що діяльність ТОВ "ТД Шепетівський цукор" здійснюється із порушеннями вимог природоохоронного законодавства. На підставі висновків акту перевірки, відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про державну екологічну інспекцію в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за № 134/20085, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з ОНПС складено припис.

Вказаним приписом зобов'язано позивача:

- розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області;

- отримати документи що підтверджують право користування земельною ділянкою;

- отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- представити журнали за формою ПОД-2, ПОД-3;

- оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру;

- провести інвентаризацію відходів в розрізі матеріально-сировинного балансу, розробити реєстрові картки ОУВ та технічні паспорти на відходи, що утворюються в складі вод стічних, та ліміт на розміщення цих відходів;

- усунути порушення ведення первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ;

- вирішити питання щодо утилізації відходів стружки деревини, можливість утворення яких має місце;

- провести технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації ГОУ;

- забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел викиду;

- провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів гдв;

- обладнати водозабори технічної води на р. Гуска рибозахисними пристроями;

- усунути порушення ведення первинного обліку скиду зворотних та стічних побутово-господарських каналізаційних вод на поля фільтрації;

- розроби ти та затвердити паспорт гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів;

- внести корективи до паспорту на поля фільтрації;

- розробити заходи із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими. сніговими) водами, що відводяться з території підприємства;

- представити проектну документацію з висновками ОВНС на будівництво земляних відстійників що з'єднані із резервуарами вод другої та третьої категорії та проект зливової каналізації з висновком ОВНС;

- представити та розробити план заходів по ліквідації впливу полів фільтрації на поверхневу воду та провести повторний аналіз поверхневої води в контрольній точці підприємства ГП-1 ставка на р. Гуска.

Не погоджуючись з зазначеними вимогами припису від 01.06.2012 року №23/06, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Проте, як встановлено, після звернення позивача до суду, на адресу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 11.07.2012 року вх. №3228 від TOB "ТД" Шепетівський цукор" надійшов наказ №149 від 05.07.2012 року "Про затвердження заходів на виконання припису держекології". У п. 1 вказаного наказу зазначено : "Затвердити заходи на виконання припису Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області №23/06 від 01.06.2012 року.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, суд першої інстанції, під час розгляду справи частково погодився з висновками щодо наявності порушень, які відображені в приписі Державної екологічної інспекції від 01.06.2012 року №23/06. Проте, обгрунтовуючи своє рішення зазначив, що у приписі частину вимог, яка, на думку суду, не відповідає чинному законодавству, неможливо виокремити, ідентифікувати, а тому спірний припис №23/06 від 01.06.2012 р. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті прийнятого рішення з наступних підстав..

Що стосується зобов"язання позивача отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд першої інстанції вважає, що діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря оформлено на власника джерела - АТ "Шепетівський цукровий комбінат", підстав для оформлення ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" цього дозволу на джерела, які не належать підприємству на праві власності відсутні. Таким чином, діючий дозвіл власника стаціонарного джерела викиду поширює свою дію на всіх користувачів джерела без обмежень.

Крім того, на думку суду першої інстанції, зміна організаційно-правової форми АТ "Шепетівський цукровий комбінат" у зв'язку з приведенням у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" не є підставою для анулювання чи перегляду дозволу, адже ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" є правонаступником АТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Колегія суддів вважає вказаний вище висновок суду першої інстанції помилковим.

Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі Закон) підставами для анулювання документа дозвільного характеру є: припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом. У даному випадку мала місце перереєстрація юридичної особи у відповідності з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" відкритого акціонерного товариства відповідно в публічне акціонерне товариство, організаційно - правова форма не змінилась, тобто перетворення, як підстави для анулювання документа дозвільного характеру не відбувається.

Разом з цим, відповідно до ч.8 ст. 4-1 Закону однією з підстав для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлявся.

Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Що стосується вимоги оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру.

Так суд першої інстанції вважає, що вказані установки є стаціонарними джерелами викидів в атмосферне повітря, тому їх паспортизація та реєстрація є обов'язком власника, в даному випадку - АТ "Шепетівський цукровий комбінат", а не користувача.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено коло обов'язків підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Зокрема, вказаною нормою встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, поміж іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що основною діяльністю позивача є виробництво цукру. Позивач, як суб"єкт підприємницької діяльності, не перебуває на державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6810700000/40 від 01.12.2008 року до 01.12.2013 року виданий для ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", колегія суддів вважає обгрунтованою вимогу відповідача щодо оформлення паспортів на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру.

Що стосується вимоги припису вирішити питання щодо утилізації відходів стружки деревини, можливість утворення яких має місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відходи", державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Проте, на думку суду першої інстанції, враховуючи, що деревообробний цех не передано у користування ТОВ "ТД "Шепетівський цукор", підприємство не утворює відходи у вигляді стружки деревини. З огляду на зазначене, су першої інстанції вважає, що на позивача не покладено обов'язок щодо утилізації відходів у зв'язку з неможливістю їх утворення.

Встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" видано дозвіл на розміщення відходів за №6812277 від 11.08.2011 року і ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Хмельницькій області. В ході перевідки відповідачем виявлено утворення відходів стружки деревини - 20000,2,2,09 кл. небезпеки 4. Утворюються від експлуатації деревообробної дільниці. Відходи паспортизовані. При цьому, облік відходів, відповідно до типової форми №1-ВТ не здійснюється, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи".

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідно до угод від 29 квітня 2011 року №ОР/НМ/1/04, №ОР/НМ/25/04 ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" передало ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" у платне строкове користування нерухоме майно та обладнання для повного циклу виробництва цукру білого кристалічного, до якого зокрема входить і деревообробна дільниця. В свою чергу, позивачем, на вимогу суду апеляційної інстанції, не надано жодного доказу в обгрунтування того, що йому не було передано у користування деревообробний цех і він не утворює відходи у вигляді стружки.

Відносно зобов"язання позивача провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів гдв, колегія суддів вважає дану вимогу обгрунтованою.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на звіт інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВАТ "Шепетівський цукрокомбінат", а також на те, що за період дії дозволу даному підприємству на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, перелік стаціонарних джерел викидів та обсяги викидів не змінювались, оскільки вказаний звіт був поданий саме ВАТ "Шепетівський цукрокомбінат", а не ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор".

Щодо вимог припису про розробку та затвердження паспорту гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів, а також внесення коректив до паспорту на поля фільтрації, колегія суддів встановила наступне.

Так, суд першої інстанції вказує на те, що вказівка на відсутність паспорту гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування відходів, як порушення норм природоохоронного законодавства, суперечить вимогам Наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від "19"грудня 1995 року N 252 "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів". Зокрема, суд посилається на п. 2.1 Положення про паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, що є додатком №3 до Наказу, де передбачено обов'язковість паспорту, як обліково-інвентаризаційного документу екологічно небезпечних об'єктів, що дає право на експлуатацію хвостосховища і діє при наявності відповідної ліцензії, порядок отримання якої встановлено діючими нормативними документами.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що так як на поля фільтрації підприємства здійснюється видалення відходів лише 4-го класу небезпечності (малонебезпечні), відносити місце видалення відходів до екологічно небезпечного об'єкту немає підстав.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що Наказом Держкоммістобудування №165 від 10.09.1996 року внесено зміни і доповнення до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів. Зокрема, пунктом 1.7. Методики встановлено, що планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки, а планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

З акту перевірки встановлено, що паспорт місця видалення відходів не переглядався з 2002 року.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав відносити місце видалення відходів до екологічно небезпечного об'єкту.

Також, оскаржуваним приписом зобов"язано позивача розробити заходи із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими. сніговими) водами, що відводяться з території підприємства.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перевіркою не встановлено факту забруднення водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території.

Проте, з акту перевірки вбачається, що зливова каналізація виведена в струмок Безіменний, що через колектор протікає через територію заводу і за межами підприємства на відстані 4-5 метрів від двох земельних відстійників підприємства впадає у ставок на р.Гуска. Це підтверджено схемою наданою підприємством. Встановлено, що підприємством не розроблено і не використовуються заходи із запобігання забрудненню водних об"єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Статтею 44 Водного кодексу визначено обов"язки водокористувачів. Зокрема, даною нормою водокористувачів зобов"язано дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованою вимогу відповідача щодо зобов"язання позивача розробити заходи із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими. сніговими) водами, що відводяться з території підприємства.

Також відповідач, оскаржуваним приписом зобов"язав позивача представити та розробити план заходів по ліквідації впливу полів фільтрації на поверхневу воду та провести повторний аналіз поверхневої води в контрольній точці підприємства ГП-1 ставка на р. Гуска.

Проте, на думку суду першої інстанції, перевіркою не встановлено факту забруднення поверхневих вод з полів фільтрації, оскільки в акті перевіряючими відмічено лише підвищений вміст заліза у поверхневих водах. В судовому засіданні представник позивача довів, що це є характерно для даної місцевості, а тому не можна достовірно стверджувати про наявність впливу діяльності підприємства на стан поверхневих вод.

Так, з акту перевірки вбачається перевищення по вмісту заліза в поверхневій воді в загальному в 5,3 рази в контрольній точці ГП-1.

Відповідно до ст. 34 КАС України усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку.

Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний:

- забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

- вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає обгрунтованою вимогу відповідача щодо розроблення плану заходів по ліквідації впливу полів фільтрації на поверхневу воду та проведення повторного аналізу поверхневої води в контрольній точці підприємства ГП-1 ставка на р. Гуска.

З оскаржуваної постанови вбачається, що представник позивача не заперечував, що на підприємстві існують певні порушення, які охоплюються сферою природоохоронного законодавства, проте більша частина рішення суб'єкта владних повноважень є неправомірною, оскільки не відповідає дійсності.

Колегія суддів частково погоджується з доводами позивача відносно наступного.

Так, оскаржуваним приписом позивача зобов"язано отримати документи що підтверджують право користування земельною ділянкою.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" з квітня 2011 року здійснює свою діяльність з виробництва цукру на базі потужностей АТ "Шепетівський цукровий комбінат" у відповідності до договорів оренди нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Земельний та Цивільний кодекси України не пов'язують перехід права користування земельною ділянкою з переходом права користування будівлею, спорудою. Такий перехід відбувається лише у разі набуття будівлі, споруди у власність (ст. 120 Земельного кодексу України). У відповідності до Договорів оренди землі від 28 квітня 2012 року, позивач користується земельними ділянками під власними будівлями та спорудами на підставі вказаних договорів, а тому вимога відповідача про оформлення документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою не зазначаючи при цьому, яку норму природоохоронного законодавства порушено, є безпідставною.

Відносно вимоги припису щодо забезпечення здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел викиду колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Із висновків акту перевірки випливає, що на підприємстві не забезпечується здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел (автотранспорт).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

На думку суду апеляційної інстанції, висновки перевіряючих не відповідають дійсності, адже параметри викидів від автотранспорту перевіряються щорічно під час проходження техогляду, доказом чому є відповідність вказаних параметрів, які відображені у Протоколах ТС КТЗ 23: №001197-001383-11 від 19.06.2011 р., №001197-001335-11 від 17.06.2011 р., №001197-001336-11, № 001197-001337-11, № 001197-001339-11 від 17.06.2011 р. Зокрема, у п. 5.2 вказаних протоколів зазначено рівень СО та СН (ДСТУ 4277:2004).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до угод №ОР/ТЗ/1/05, №ОР/ТЗ/21/05 від 04.05.2011 року ВАТ "Шепетівський цукрокомбінат" передало ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" в платне строкове користування транспортні засоби.

Що стосується вимоги припису - обладнати водозабори технічної води на р. Гуска рибозахисними пристроями.

Так, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, позивачу видано дозвіл №002915 від 30.08.2011 року, терміном дії до 30.08.2013 року, на спеціальне водокористування.

Перевіркою встановлено, що для забезпечення виробничих потреб позивача проводиться забір поверхневих вод з р.Гуска через два поверхневі водозабори та з артсвердловини глибиною 80,0 м. При цьому встановлено, що водозабір технічної води для виробничих потреб із р.Гуска не обладнаний рибозахисним пристроєм, що є порушенням статті 98 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 98 Водного кодексу України забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною в вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об'ємів забору і скидання води.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутності у водозабірних споруд рибозахисних пристроїв, не може ставитися у вину позивачу з тих причин, що ст. 98 передбачає вимоги до водних споруд, що вводяться в експлуатацію. Зворотної дії у часі Кодекс не має.

Крім того варто зазначити наступне.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення, зазначені у оскаржуваному приписі частково мають місце у діяльності позивача, проте, обгрунтовуючи своє рішення зазначив, що у приписі Державної екологічної інспекції №23/06 від 01.06.2012 р. недійсну частину неможливо виокремити, ідентифікувати, а тому спірний припис №23/06 від 01.06.2012 р. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

З даною позицією суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинне бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

З оскаржуваного припису вбачається, що вимоги, які ставить позивач перед відповідачем, чітко зазначені в окремих пунктах, які є пронумерованими, а тому, в разі визнання частини з них такими, що підлягають скасуванню, іншу частину припису можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує на перевищення відповідачем повноважень під час проведення перевірки, що полягало в тому, що останній, під час її проведення виступав лише як залучений спеціаліст з питань природоохоронного законодавства, а проведена перевірка не стосувалась здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, прийняття розпорядчих документів на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльності".

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю), в розумінні вказаного Закону є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Повноваження органу державного нагляду (контролю) під час здійснення державного нагляду визначені статтею 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльності", а права, які надані суб"єкту господарювання під час його здійснення, визначені у статті 10 даного Закону.

Зокрема, поміж інших прав, наданих ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері діяльності", суб"єкт господарювання, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

- вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

- перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

- не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене слідує висновок, що в разі, якщо суб"єкт господарювання вважає, що державний нагляд (контроль) здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю), без наявності документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону, він має право не допустити таку посадову особу до здійснення державного нагляду (контролю).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач допустив посадових осіб відповідача до перевірки, чим, на думку колегії суддів, визнав підстави її проведення та повноваження перевіряючих поважними.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо неможливості часткового скасування припису відповідача безпідставним.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.п. 2, 10 та 12 припису Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області №23/06 від 01.06.2012 року.

В решті адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Шепетівський цукор" судовий збір в розмірі 16,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П.

Смілянець Е. С.