Ухвала суду № 27902509, 26.11.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/746/12 Провадження № 22-ц/0290/3275/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.Категорія: 57Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Мартьянової Л.І., Медяного В.М.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Липовецького районного суду від 16 жовтня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В заяві зазначав, що 04.01.2011 року прокуратурою Вінницької області відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.126 КК України у зв'язку із умисним завданням побоїв йому-позивачу-голові Ради ветеранів Липовецького району. Постановою Немирівського районного суду від 07.03.2012 року було встановлено, що дії ОСОБА_2 містили склад злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, проте за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України (по спливу строку терміном у два роки) суд закрив кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, під час вчинення злочину ОСОБА_2 образив його-позивача як ветерана, висловлюючись в його адресу нецензурною лайкою, назвав «комунякою, фашистом, малоумним». Це встановлено рішенням Оратівського районного суду від 19.12.2011 року по справі № 2-76/11 та ухвалою апеляційного суду від 21.02.2012 року. Своїми протиправними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, пережитому внаслідок завданих побоїв, а також у душевних стражданнях, що спричинила глибока образа-приниження честі і гідності. Він є людиною похилого віку (83 роки), являється учасником війни, має 17 медалей, посвідчення відмінника радянської торгівлі, нагороджений відзнакою «почесний ветеран України», орденом за заслуги III ступеня, грамотою за високі досягнення перед Липовеччиною та медаллю за доблесну працю у Великій Вітчизняній війні.

Тому моральну шкоду він-позивач оцінив в розмірі 20000 грн. та просив стягнути дану суму з відповідача на його користь.

Рішенням Липовецького районного суду від 16 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Вирішуючи спір, суд встановив, що постановою Немирівського районного суду від 07.03.2012 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в порядку визначеному ст.11-1 КПК України, за ч.1 ст.126 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України закрито у відповідності до ч.2 ст.248 КПК України.

Як вбачається з вищеназваної постанови, судом було встановлено, що 07.10.2009 року біля 10 год. 30 хв. в кабінеті Ради ветеранів Липовецького району ОСОБА_2 умисно наніс два удари долонею по обличчю ОСОБА_3, чим наніс йому побої, які завдали фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень (а.с.4). ОСОБА_3 в цій кримінальній справі визнано потерпілим.

Також встановлено, що в судовому засіданні при розгляді вказаної кримінальної справи дії підсудного не перекваліфіковувались, підсудний не заперечував свою винуватість у вчинені злочину, а лише надав суду заяву про закриття кримінальної справи відносно нього по закінченню строків давності для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.126 КК України. Тобто, провадження у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України закрито за нереабілітуючих підстав, оскільки ці підстави не свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні злочину, що їй інкримінується.

Постанова Немирівського районного суду від 07.03.2012 року набрала законної сили.

Відповідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої вони ухвалені, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначене, суд дійшов вірного висновку, що факт вчинення протиправних дій ОСОБА_2, який обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України, по відношенню до ОСОБА_3 мав місце і тому доказуванню суду в цій справі не підлягає.

Відповідно до ст.28 КПК України закриття справи з підстав, зазначених у ст.ст.7,7-1 КПК України, зокрема у зв'язку із закінченням строку давності, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею громадянам.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995року №4 (п.п.3,5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України сторони повинні довести ті обставини. на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що позивачем було надано належні та допустимі докази вини відповідача, завданих йому збитків у вигляді моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між виною відповідача та завданою моральною шкодою. Тоді як відповідач ОСОБА_2 не довів відсутності своєї вини, а лише намагався, в своїх запереченнях, довести суду невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам чинного законодавства та підстави для залишення її без руху чи без розгляду.

Задоволюючи позовні вимоги, суд врахував вищевказані обставини та вимоги закону та правильно виходив з того, що відповідачем була заподіяна моральна шкода позивачу, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано фізичного болю, душевних страждань, які він пережив внаслідок глибокої образи, приниження його честі і гідності, так як він є людиною похилого віку (83 роки), учасником війни, має медалі, зокрема: за доблесну працю у Великій Вітчизняній війні, орден за заслуги ПІ ступеня, посвідчення відмінника радянської торгівлі, почесного ветерана України, відзнаку за високі досягнення перед Липовеччиною.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд, взявши до уваги стан здоров'я та похилий вік позивача, характер і ступінь його моральних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, шкоду заподіяну його честі та гідності, час та зусилля, які необхідні позивачеві для відновлення його попереднього стану, та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, дійшов вірного висновку, що сума відшкодування цієї шкоди в розмірі 20000 грн. зможе в певній мірі компенсувати негативні наслідки для позивача.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: