Рішення № 27897889, 05.12.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3238/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Орендовський В.А.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого -Черниш Т.В.,

суддів Кривохижі В.І., Голованя А.М.,

при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

12 липня 2012 року ПАТ Комерційний банк «Надра»як правонаступник ВАТ комерційний банк «Надра», в особі філії КБ-Кіровоградське регіональне управління (далі-Банк) звернулось до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 1 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачеві грошові кошти в сумі 25000 грн. на проведення ремонту та благоустрою, під 29% річних, а ОСОБА_2 зобов'язувався не пізніше 31 жовтня 2008 року повернути банку цю суму і сплатити проценти за користування кредитом.

Одночасно з укладенням кредитного договору на забезпечення його виконання банк уклав з ОСОБА_4 договір поруки.

Посилаючись на те, що за час користування кредитом позичальник систематично порушував умови договору щодо погашення суми боргу та відсотків у встановлені договором строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 2 липня 2012 року склав 39 704 грн.07 коп., в тому числі 12758,51-основного боргу,14299,04-заборгованість за відсотками,3893,73 грн.-заборгованість по пені,штраф в сумах 2978,12 та 2500 грн. Банк просив задовольнити його вимоги та стягнути зазначену суму боргу з відповідачів солідарно .

Рішенням Новомиргородського районного суду від 5 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра»ставиться питання про скасування рішення суду з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, зокрема, що суд, відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, не врахував, що за умовами кредитного договору він діє до остаточного виконання позичальником зобов'язань, крім того, не застосував ст.. 264 ЦК щодо перебігу позовної давності.. Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду про припинення договору поруки, укладеного з ОСОБА_4

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Банку повністю підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідачі до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору за вимог закону.

Встановлено, що 1 листопада 2006 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №401/19/10/2006/ 980-3891/КФ/1, за умовами якого позичальнику надано споживчий кредит в сумі 25000 грн. строком до 31 жовтня 2008 року, під 29% річних, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в строки та в порядку, встановленими договором. (а.с.14-15).

У забезпечення зобов'язань за цим договором 1 листопада 2006 року укладено з ОСОБА_4 договір поруки, за яким та виступила поручителем ОСОБА_2 і зобов'язалась відповідати по його зобов'язанням, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі зазначених зобов'язань як солідарний боржник(а.с.16-17).

Вирішуючи спір, суд керувався тим, що оскільки укладений між сторонами кредитний договір за своєю природою є договором про надання споживчого кредиту, на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», пунктом 7 ч. 13 ст. 11 якого передбачено заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Виходячи з того, що згідно п.1.4, 2.3.4 договору кінцевий термін повернення кредиту визначено 31 жовтня 2008 року, суд, пославшись на положення ч. 5 ст. 261 ЦК, визнав, що позивач звернувся з позовом після спливу встановленого ст. 257 ЦК 3-річного строку позовної давності, і, зважаючи на заяву відповідача про застосування позовної давності, відмовив у задоволенні заявленого до ОСОБА_2 позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

Однак з висновком, покладеним в основу рішення в цій частині, погодитись не можна, оскільки суд, застосовуючи позовну давність і визнаючи її сплив підставою для відмови в позові, не звернув увагу, що відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 3 ст. 264 ЦК визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки остаточна дата погашення кредиту визначена 31 жовтня 2008 року, то перебіг позовної давності починається з 1 листопада 2008 року і, відповідно, закінчується 1 листопада 2011 року.

Між тим, як вбачається з даних розрахунку заборгованості від 2 липня 2012 року, остання проплата ОСОБА_2 була здійснена 29 жовтня 2010 року, що є дією, яка свідчить про визнання ним зобов'язання за кредитним договором та перериває строк позовної давності, який закінчується 29 жовтня 2013 року. Позовна заява про стягнення боргу подана до суду 12 липня 2012 року, тобто в межах позовної давності.

Таке порушення судом першої інстанції норм матеріального право призвело до помилкового вирішенні справи, що відповідно до ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів вважає встановленим факт невиконання ОСОБА_2 як позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Її розмір станом на 7 липня 2012 року банком за відповідним розрахунком визначена в розмірі 39704 грн.07 коп. , в тому числі, основний борг-12758 грн.51 коп., заборгованість по відсотках-14299 грн.04 коп., заборгованість по пені, нарахованої відповідно до п. 4.1 договору за період з 2 липня 2011 року до 20 березня 2012 року,-3893 грн.72 коп., заборгованість по платі за управління кредитом-2978 грн.12 коп., 2500 грн. штрафу та 3274 грн.68 коп.- інфляційне нарахування на суму боргу( а.с.26)

Відповідачі не надали будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, відповідності розрахунків умовам кредитного договору, зокрема, п.п.1.3.2, 4.1, 4.2, графікам погашення кредиту та процентів, які при укладенні договору узгоджувались в позичальником.

Між тим, враховуючи, що представник позивача уточнила розмір заборгованості станом на 7 липня 2012 року : по відсотках- становить 11781 грн.08 коп., по платі за управління кредитом- 2457 грн.14 коп., колегія суддів вважає за необхідне визначити загальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню на користь банку,-36665 грн.13 коп.

Клопотання представника про стягнення заборгованості у розмірі, визначеному станом на 31 жовтня 2012 року, не може бути задоволено з огляду на правилач.1 ст. 303 ЦПК України.

Покладений в основу рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 висновок про наявність підстав для визнання договору поруки припиненим відповідає обставинам справи, узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 599 ЦУ України, роз'ясненнями, наведеними, зокрема, в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Зі змісту договору поруки, укладеного між сторонами 4 липня 2008 року, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору (п.5.3) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України (п.24 постанови Пленуму) В такому разі, згідно правової позиції Верховного Суду України, сформульованої в постанові від 18 липня 2012 року(справа 6-78 цс 12), підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі №401/19/10/2006/980-3891/КФ/1 від 1 листопада 2006 року строк виконання основного зобов'язання чітко визначений-строк повного погашення кредиту є 31жовтня 2008 року.

За таких обставин у ПАТ КБ «Надра»виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_4 про виконання порушеного зобов'язання боржника-ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, починаючи з 1 листопада 2008 року, протягом наступних 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, з вимогою до 20 листопада 2010 року погасити в повному обсязі суму боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Надра»до банк пред'явив поручителю лише 13 листопада 2010 року, а з позовом до ОСОБА_4. звернувся 12 липня 2012 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК 6-місячного строку, по закінченню якого і право кредитора і обов'язок поручителя за договором поруки припиняються., що свідчить про припинення спірного договору поруки

При розгляді справи судом першої інстанції цим доказам і обставинам дана відповідна оцінка з урахуванням вимог чинного законодавства, визнано, що правові підстав для покладення солідарної відповідальності за невиконання кредитного договору на поручителя відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи рішення суду в цій частині не спростовують.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст.88, 303, 307,. 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра»задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2012 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2( ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (р/р 2809480000007, код МФО 323624, код ЄДРПОУ 24717174) 12 758 грн.51 коп. заборгованості по кредиту, 11 781 грн.8 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3893 грн.72 коп.-пені, 2978 грн.12 коп.-заборгованості по платі за управління кредитом, 2500 грн. штрафу, 3274 грн.68 коп.-інфляційні нарахування на суму боргу,- всього 36 665 грн.13 коп., а також 366 грн.65 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді