Ухвала суду № 27895373, 21.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/15429/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Політехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року приватне мале підприємство «Політехсервіс» (ПМП «Політехсервіс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року №0000362304/2214.

31 січня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №14910 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Відповідач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну перевірку ПМП «Політехсервіс» з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року та квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 липня 2011 року №5271/23-4/31412673.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 901 грн., в тому числі заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2011 року в розмірі 1330 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2011 року в розмірі 429 грн.

Також виявлено порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину, так як він не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

На підставі акта перевірки, 11 серпня 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362304/2214, яким ПМП "Політехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартістьу розмірі 901 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а відтак податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено те, що 26 січня 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (виконавець) та ТОВ «НВП «Техвестсервіс» (замовник) укладено договір №6.11.01, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором послуги з питань діяльності замовника, який зобов'язується оплатити такі послуги.

Також, між ТОВ «НВП «Техвестсервіс» (замовник) та ПМП «Політехсервіс» (постачальник) укладено договір постачання №5.11.03 від 22 березня 2011 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується поставити обладнання та комплектуючі для модернізації системи централізованого метеорологічного забезпечення аеронавігації Украероруху з використанням системи SADIS (СЦМЗА), а замовник зобов'язується прийняти обладнання і своєчасно здійснити за нього оплату.

Проведення розрахунків по вказаним договорам підтверджуються податковими накладними, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями.

Так, 27 січня 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «Томтехснаб» (Субпідрядник) укладено договір про надання послуг №3.01 відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується надати послуги з інсталяції системи зв'язку типу MULTIFONO M600S для аеродромно-диспечерської вежі (АДВ) м. Сімферополь, а Генпідрядник зобов'язується прийняти послуги та своєчасно здійснити їх оплату на умовах цього Договору.

21 березня 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (Покупець) та ТОВ «Томтехснаб» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати у власність Покупцю належний Продавцеві на праві власності комплектуючі за ціною 9300 грн., а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Проведення розрахунків по вказаним договорам підтверджуються податковими накладними, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями.

Крім того, 04 лютого 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «Ремстройелектро» (Субпідрядник) укладено договір №2.02 відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується надати послуги з інсталяції та введення в експлуатацію системи авіаційного повітряного радіозв'язку ДВЧ діапазону на приймально-передавальному центрі Сімферопольської АДВ; послуги з інсталяції та введення в експлуатацію системи авіаційного повітряного радіозв'язку ДВЧ діапазону на Сімферопольській системі LRS, а Генпідрядник зобов'язується прийняти послуги та своєчасно здійснити їх оплату на умовах цього Договору.

Проведення розрахунків по вказаним договорам підтверджуються податковими накладними, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями.

07 квітня 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (Покупець) та ТОВ «ІТ-Кур`єр» (Постачальник) укладено договір поставки обладнання №ALV041-01P, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити обладнання за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначено у Специфікації обладнання (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Проведення розрахунків по вказаним договорам підтверджуються податковими накладними, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями.

Також, 08 квітня 2011 року між ТОВ «Сапфір 300» (Постачальник) та ПМП «Політехсервіс» (Покупець) укладено договір поставки №755, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у зумовлені строки поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар.

Проведення розрахунків по вказаним договорам підтверджуються податковими накладними, рахунками-фактури, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від контрагентів та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім цього сам факт здійснення господарських операцій між ПМП «Політехсервіс» та його контрагентами підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а сааме: податковими накладними, рахунками - фактур, виписками з банківських рахунків, платіжними дорученнями, актами здачі - приймання наданих послуг, актами виконаних робіт.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ПМП «Політехсервіс» та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину(правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні, які підтверджують те, що укладені договори між ПМП «Політехсервіс» та його контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства, а ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів, які б підтверджували, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту по господарських операціях із ТОВ «Світ Імекс» з огляду на наступне.

Так, 15 квітня 2011 року між ПМП «Політехсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «Світ Імекс» (Субпідрядник) укладено договір, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується надати послуги з поставки обладнання для модернізації системи метерологічного забезпечення аеронавігації; надати послуги з розробки програмного забезпечення щодо системи метерологічного контролю СЦМЗА, налагодження та перевірка технічних характеристик радіоелектронного обладнання, а Генпідрядник зобов'язується прийняти послуги та своєчасно здійснити їх оплату на умовах цього Договору.

Однак, згідно відомостей спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23 січня 2012 року встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Світ Імекс» є оптова торгівля фруктами та овочами, а тому останній не міг фактично виконати умови укладеного з позивачем договору.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виокремити суму сформованого позивачем податкового кредиту по господарській операції із ТОВ «Світ Імекс» із загальної суми, а відтак податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року, -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.