Рішення № 27893506, 19.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р.

Справа № 5023/4009/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом

ТОВ "Торгова компанія "Мілавіца", м. Київ

до

ТОВ "Скайеір", м. Харків;

3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ТОВ "Торгово-комерційна компанія "Форфейт", м. Київ

про

стягнення 631812,64 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мілавіца" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайеір" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 576435,37 грн. основного боргу; 30551,07 грн. інфляційних втрат; 24826,20 грн. 3% річних, всього - 631812,64 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про переведення боргу від 09.04.2010 р., який був укладений між ТОВ "Скайеір", ТОВ "Торгово-комерційна компанія "Форфейт" та ТОВ "Торгова компанія "Мілавіца".

Представники сторін та 3-ї особи в призначене судове засідання не з'явилися.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

При цьому, суд зазначає, що відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою ТОВ "Скайеір" станом на момент розгляду справи у суді є: 61157, м. Харків, вул. Селянська, буд. 84, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслані відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчать відмітка Укрпошти.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.10.2012 р. за вх. № 3646, надав письмові пояснення з додатком, які господарським судом залучені до матеріалів. Також, у наданих поясненнях позивач виклав клопотання про забезпечення позову, яке залишається судом без розгляду, оскільки у попередньому судовому засіданні представником позивача були надана заява про залишення без розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивач, через канцелярію господарського суду 19.11.2012 р. за вх. № 432, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника позивача, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи господарський суд вважав за необхідне відмовити, у зв'язку з відсутністю можливості для відкладення розгляду справи, оскільки передбачений строк вирішення спору по справі спливає 20.11.2012 р.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

09 квітня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна компанія «Форфейт» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мілавіца» (кредитор) згідно зі ст. 520-523 Цивільного кодексу України був укладений договір № 09/04 про переведення боргу (надалі - договір).

Пунктом 1 договору було визначено, що ним регулюються відносини пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язаннях, що виникають із договору № 30/01 про переведення боргу від 12 лютого 2009 р. у сумі 300933,18грн. та договору поставки № 51 від 04 березня 2009 року на суму 275502,19 грн., які укладено між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п.2 договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошові зобов'язання) на загальну суму (за зазначеними договорами) 576435,37 грн. Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок кредитора на пізніше 31 грудня 2010 року.

Пунктом 3 договору було передбачено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основних договорах і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У позові позивач вказує, що враховуючі ті обставини, що відповідач тривалий проміжок часу не виконував взятих на себе зобов'язань та не вчиняв будь-яких дій, котрі б свідчили про намір здійснити виконання за договором 08 червня 2012 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 391/06. Направлення та отримання претензії підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 576435,37 грн. за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що за договором № 09/04 про переведення боргу від 09.04.2010 р. відповідач повинен був сплатити позивачу загальну суму у розмірі 576435,37 грн. не пізніше 31.12.2010 р., та те, що в матеріалах справи докази сплати відповідачем позивачем даної суми за договором відсутні, господарський суд прийшов до висновку, що сума основного боргу за договором № 09/04 про переведення боргу від 09.04.2010 р. у розмірі 576435,37 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд зазначає, що така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09 серпня 2012 року у справі № 5023/316811-38/312.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що 30551,07 грн. інфляційних втрат та 24826,20 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 12636,25 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 512, 520, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайеір" (61157, м. Харків, Жовтневий район, вул. Селянська, буд. 84, код ЄДРПОУ 36844670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Мілавіца" (01024, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, буд. 30-А, літ. А, А1, нежиле приміщення № 12, код ЄДРПОУ 33597834) 576435,37 грн. основного боргу; 30551,07 грн. інфляційних втрат; 24826,20 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 12636,25грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.