Постанова № 27893446, 07.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.12.2012 р. справа №5009/2964/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.від позивача:Шульженкео Д.Ю. -дов. №б/н від 10.01.2012р.від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід24.09.2012 рокуу справі№5009/2964/12 ( суддя Азізбекян Т.А. )за позовомПриватного підприємства «КВВМПУ», м.Севастопольдо відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжяпро стягнення 1 337 774, 48грн.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Приватне підприємство «КВВМПУ», м.Севастополь, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя про стягнення 1337774,48грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.12р. позовні вимоги Приватного підприємства «КВВМПУ», м.Севастополь були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя 1% річних в розмірі 338865,77грн., інфляційні в розмірі 346437,78грн та пені в розмірі 637016,99грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.12р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство «КВВМПУ»м.Севастополь, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залищити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь», м.Запоріжжя, до судового засідання апеляційної інстанції, не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвалою суду від 22.10.2012р. явка сторін не була визнана обов"язковою, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд розглянув клопотання відповідача та відмовив у задоволенні, як необгрунтоване.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.02.2011р. був укладений договір поставки №20/2011/165 (далі-договір), відповідно до п.1.1 якого на умовах, викладених у розділах даного договору, постачальник зобов»язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити метали чорні вторичні (далі- «продукція»), орієнтировано 540 000т., вид та ціна якого вказані у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід»ємною частиною.

Договір набирає чинність з моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами і діє до 31 січня 2012року або його розірвання в установленому порядку (п.8.2 договору).

До договору № 20/2011/165 наданий протокол розбіжностей 01.02.2011р., а також, підписан протокол врегулювання розбіжностей та визначено зміст п.4.1, розділ 5, розділ 9 вищевказаного договору.

Крім того, між сторонами підписана додаткова угода № 1 від 26.05.2011р., якою п.3.1 спірного договору викладено в новій редакції та угоду про зміну п.4.3 розділу 4 договору.

А таокж, до цього договору були підписані специфікації: №1 від 01.02.2011р., №2 від 10.02.2011р., № 3 від 01.03.2011р., № 4 від 15.03.2011р., №5 від 23.03.2011р., № 6 від 01.04.2011р., № 7 від 11.04.2011р., № 8 від 15.04.2011р., № 9 від 01.05.2011р., № 10 від 01.06.2011р., № 11 від 15.06.2011р., № 12 від 20.06.2011р., № 13 від 25.06.2011р., № 14 від 01.06.2011р., №15 від 22.06.2011р.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку металобрухту відповідачу на загальну суму 1120865904,70грн., яка відповідачем оплачена частково. У зв»язку із чим, борг складає 69287555,79грн.

Дані факти порушення відповідачем умов договору, були встановлені у рішенні господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. по справі №2/5009/8093/11 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. рішення залишено без змін, що не потребує доведенню на підставі ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У зв»язку з порушенням відповідачем своїх зобов»язань щодо своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивачем нараховані інфляційні нарахування в сумі 346437,78грн. за період з 26.01.2012р. по 23.07.2012р.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов»язання прийняття судом рішення про стягнення боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про право позивача, відповідно до ст. ст. 15, 16, 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 1% річних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 04.07.2011р. по справі №13/210/10 та від 14.11.2011р. по справі №12/207.

Судова колегія вважає, що розрахунок інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню сума в розмірі 346437,77грн., а судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем не вірно визначено початок нарахування, оскільки неправомірно включено до періоду 26.01.2012р., так як за рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. вказана дата включена до розрахунку.

Перевіривши розрахунок 1% річних, здійснений судом першої інстанції судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату «Запоріжсталь»1% річних у сумі 338 865,77грн. за період з 27.01.2012р. по 23.07.2012р.

У зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань позивачем нарахована пеня в розмірі 650577,82грн. за період з 26.01.2011р. по 29.03.2012р. згідно п.5.7 договору сторони домовились, що за прострочення оплати відповідно до п.4.4 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більш облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання. Тоді як в даному випадку відповідачем порушено було саме зобов'язання по оплаті грошових коштів. Тому у задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу на підстав ст. 231 Господарського кодекс України слід відмовити.

Отже, судом першої інстанції правомірно стягнута пеня в розмірі 637 016,99грн. за період з 27.01.2012р. по 29.03.2012р.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 29.04.2012 року у справі №5009/2964/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 року у справі №5009/2964/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 року у справі №5009/2964/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А. Шевкова