Рішення № 27893190, 21.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/431 21.11.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради простягнення 243 367,75 грн. Судді Смирнова Ю.М. -головуючий

Ващенко Т.М.

Спичак О.М.

Представники:

від позивачаБахілова Ю.В., Кацко С.І. -представники від відповідачаБіденко А.П., Дацюк І.І. -представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради заборгованості у розмірі 243 367,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 06443/2-01 від 14.03.2006, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за надані в періоді з 01.05.2011 по 01.09.2011 послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 238 571,80 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 777,72 грн. та пеню у розмірі 4 018,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 11/431 призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

Проте, матеріали справи було повернуто до суду без висновку експертизи, у зв'язку з нездійсненням позивачем попередньої оплати вартості експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 поновлено провадження у справі № 11/431 та призначено розгляд справи на 26.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 розгляд справи № 11/431 призначено у колегіальному складі суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Смирнова Ю.М. (головуючий), суддя Ващенко Т.М., суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 колегією суддів у складі: суддя Смирнова Ю.М. (головуючий), суддя Ващенко Т.М., суддя Спичак О.М. прийнято справу № 11/431 до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 розгляд справи відкладався на 12.11.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 розгляд справи було відкладено на 21.11.2012.

В судовому засіданні 21.11.2012 представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 106 547,80 грн. визнає. Проти задоволення решти позовних вимог відповідач заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Відповідач, серед іншого, стверджує, що позивачем безпідставно нараховано 72 063,00 грн. за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які на балансі відповідача не перебувають, а належать ПАТ «Київенерго».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

14.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник), та Комунальним підприємством «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 (далі -Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг, на умовах цього Договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі -Закон), одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі -Правила) (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Умовами Договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (п. 2.1.1 Договору).

Розділом 2.2 Договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню передбачених Договором платежів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

За твердженням позивача за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 абонентом було спожито послуг на суму 866 174,24 грн., а сплачено лише 627 602,44 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 238 571,80 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені та 3% річних.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної води, що йде на підігрів (стоки), холодної води (вода+стоки) та питної води, що йде на підігрів (вода+стоки) (код 1-1376) за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року в сумі 75 603,93 грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код-1701) за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 у розмірі 462,00 грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код -1702) за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 у розмірі 142 751,24 грн.;

- боргу за постачання питної води, що йде на підігрів (код 1-51376) за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 в сумі 19 754, 63 грн.

У відзиві на позовну заяву та поданих суду письмових поясненнях відповідач зазначає, що останньому позивачем було безпідставно нараховано 72 063,00 грн. за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які на балансі відповідача не перебувають, а належать ПАТ «Київенерго».

Пунктом 3.13 Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з загальної кількості бойлерів, які обслуговують будинки відповідача -50, 23 перебувають на балансі відповідача, а 27 -на балансі Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Для приведення своїх відносин з приводу постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, що перебувають на балансі відповідача, 25.10.2006 позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (далі - Додаткова угода), предметом якої є відносини сторін з приводу постачання позивачем відповідачу питної води, використаної для приготування гарячої води. Вказана додаткова угода підписана сторонами із протоколом розбіжностей та додатком.

До зазначеної додаткової угоди додано підписаний директором відповідача додаток «Перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК «Київенерго».

Протокол розбіжностей стосується редакції пункту 5.14 Додаткової угоди, а саме, виключені слова щодо користування на праві власності, оперативної власності, а залишені слова: «знаходиться в його оперативному управління», та замінено слово «Абонент»та «Управитель». Вказаний протокол розбіжностей підписаний позивачем у редакції відповідача.

У протоколі сторони погодили умову про те, що відповідно до п. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України додаток до договору вважається укладеним з моменту підписання.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач має обов'язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають саме на балансі відповідача.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2012 у справі № 20/108-58/23-2012. Предметом дослідження у зазначеній справі (під час нового розгляду справи) було стягнення заборгованості з Комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради за Договором № 06443/2-01 від 14.03.2006 за попередній період (з 01.08.2010 по 01.05.2011) за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Проте, як встановлено судом, облік наданих послуг з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, здійснюється позивачем частково за кодом 1-1376 та за кодом 1-51376. При цьому, за заявлений до стягнення період позивачем нараховано відповідачу до сплати заборгованість за постачання холодної води, що використовується для приготування гарячої води, не лише щодо тих 27 бойлерів, які перебувають на балансі відповідача, а й щодо решти бойлерів, які обслуговують будинки відповідача (але на його балансі не перебувають).

В наведеному позивачем розрахунку заборгованості не виділено обсягу та вартості наданих послуг з постачання питної води, що йде на підігрів, окремо щодо бойлерів, які перебувають на балансі відповідача і тих, які до них не відносяться.

Ухвалами суду від 26.09.2012, 17.10.2012 та 12.11.2012 суд зобов'язував відповідача здійснити та надати суду розрахунок суми боргу відповідача за поставлену питну воду, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-1376 та код 1-51376) у бойлерах, які перебувають саме на балансі відповідача.

В поданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що в силу принципу ведення бухгалтерського обліку позивача, останній не може розподілити кошти окремо за кожну послугу без зазначення конкретної суми платежу та чіткого призначення, за що вона сплачується, а тому не може надати витребуваний судом розрахунок.

Натомість, відповідачем для доручення до матеріалів справи подано розрахунок, з якого вбачається, що із загальної суми заявленої до стягнення заборгованості, 72 063,00 грн. становить заборгованість, яка нарахована за постачання води, що йде на підігрів, щодо бойлерів, які перебувають на балансі ПАТ «Київенерго», а не на балансі відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що ані нормами законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ані умовами укладеного між сторонами Договору №06443/2-01 від 14.03.2006 (з урахуванням положень Додаткової угоди до нього), не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату за надання послуг з постачання питної води, що використовується для приготування гарячої води, та поставляється на теплові пункти (котельні), які не перебувають на його балансі (або які не були передані йому в управління, повне господарське відання, користування, концесію), вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72 063,00 грн. є безпідставними, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Існування у відповідача заборгованості за надані в періоді з 01.05.2011 року по 01.09.2011 послуги за Договором № 06443/2-01 від 14.03.2006 у розмірі 166 508,80 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та по суті відповідачем не спростовано.

Умовами Договору (п.п 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов Договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно було виставлено води більше нормативної, яка іде на підігрів на бойлера, які перебувають на обслуговуванні відповідача, на 16 323 куб. м (на суму 48 969,00 грн.), та безпідставно нараховано плату за надані послуги на суму 10 992,00 грн. по будинках, де відсутні водолічильники.

Посилання відповідача на те, що відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» відповідач уклав договори на реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з мешканцями квартир на загальну суму 106 267,00 грн., і відповідно до приписів ст. 5 вказаного Закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано доказів того, що реструктуризована заборгованість становить частину з заявленої до стягнення у даній справі суми.

Відповідач також вказує на те, що заборгованість бюджету перед позивачем складає 187 172, 64 грн. (невідшкодовані пільги та субсидії мешканців будинків по оплаті комунальних послуг), у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг. При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачується з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій»).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, позивачем правомірно в розрахунках до споживачів послуг з водопостачання не виставлено суми пільг, субсидій та різниці в тарифах, оскільки відшкодування в даному випадку відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 166 508,80 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 4 018,23 грн. пені та 777,72 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням часткових проплат відповідача, встановленого судом розміру заборгованості відповідача та з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 449,45 грн. та 3% річних у розмірі 586,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, ідентифікаційний код 26385486) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664) 166 508 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 45 коп. пені, 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 84 коп. 3 % річних, а також 1 705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн. 52 коп. державного мита та 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2012

СуддіЮ.М. Смирнова -головуючий Т.М. Ващенко О.М. Спичак