Рішення № 27892947, 04.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/19/79пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк

про визнання незаконними дій та зобов'язання виконати умови договорів

За участю представників сторін:

Від позивача : Тюріна С.В., Шишкіна Л.І. за довіреністю.

Від відповідача: Юнякін Є.Ю. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

04.12.2012р. з 10.10 год. по 10.20 год.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його виконати умови договорів: п.п. 2.2.3-2.2.4 договору про співпрацю від 23.09.2002р. в частині надання письмової інформації про заборгованість за кредитними договорами (основний борг, відсотки, пеня) та іншої інформації щодо боржників, за якими позивач виступає в якості поручителів, п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р. в частині повідомлення позивача щодо прострочення за кредитними договорами, надання інформації про списання коштів з пенсійного рахунку боржника-фізичної особи та надання позивачу банківських виписок; п.4 Типового договору поруки в частині інформування позивача у претензійному порядку щодо заборгованості за кредитом боржника-фізичної особи з повним розрахунком заборгованості; зобов'язання відповідача надати математичний розрахунок заборгованості за кредитами, відсотками, з розрахунком усіх передбачених зазначеними вище договорами штрафних санкції за кожним позичальником-боржником окремо згідно з переліком, затвердженим господарським судом Донецької області по справі №19/92 від 01.12.2011р. на суму 3 981 410,33 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається неправомірність ухилення відповідача від вчинення вищевказаних дій, покладених на нього відповідно до умов договорів про співпрацю від 23.09.2002р. та про співробітництво від 19.10.2010р., Типовим договором поруки, умови якого узгоджені сторонами.

Ухвалою від 14.09.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/79пд/2012.

02 жовтня 2012 через канцелярію суду позивачем надано заяву від 02.10.2012р. про зміну підстав позову, в яких позивачем конкретизований період надання відповідачем письмової інформації на підставі п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р. в частині повідомлення позивача щодо прострочення за кредитними договорами, надання інформації про списання коштів з пенсійного рахунку боржника-фізичної особи та надання позивачу банківських виписок, а саме - за період з дня укладення кредитного договору боржником згідно зі списком, наведеним в додатку до позовної заяви, до 12.09.2012р., в яких фактично відображено погашення позивачем всього боргу позичальників перед банком.

Згідно з ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на зміну складу суду, який розглядає справу №5006/19/79пд/2012, за розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.10.2012р. та розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.11.2012р., що, на підставі встановленого п.3 ч.4 ст.47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принципу незмінності судді, зумовлює початок розгляду справи заново, та беручи до уваги правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену в п.3 постанови №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», суд приймає заяву позивача від 02.10.2012р. та розглядає справу №5006/19/79пд/2012 з її урахуванням.

01 листопада 2012р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив №3-1/3387 від 30.10.2012р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на зустрічне невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договорами про співпрацю від 23.09.2002р. та про співробітництво від 19.10.2010р., водночас зазначає про припинення зобов'язань за договором про співпрацю від 23.09.2002р. у зв'язку з їх новацію згідно з договором співробітництво від 19.10.2010р.

За клопотанням відповідача розгляд справи №5006/19/79пд/2012 неодноразово відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України.

16 листопада 2012р. від позивача надійшло клопотання №450 від 15.11.2012р. про притягнення відповідача до відповідальності за умисне затягування справи та явну зневагу до суду та стягнення з ПАТ «АКБ «Капітал» штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

Відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Виходячи зі змісту вищевикладеного, визначення наявності підстав щодо притягнення відповідача до процесуальної відповідальності у вигляді штрафу віднесено до компетенції суду та не може застосовуватись за клопотанням сторони, тому вищевказане клопотання позивача судом не задоволено.

19 листопада 2012р. позивачем надані заперечення від 15.11.2012р. на відзив відповідача, обґрунтовані законодавчо встановленою забороною відмови від виконання зобов'язань в односторонньому порядку.

04 грудня 2012р. через канцелярію суду відповідачем надані пояснення №3-1/3700 від 04.12.2012р. щодо заяви про уточнення позовних вимог, в яких він наголосив на відсутності погодженої сторонами форми повідомлення, за якою він на підставі а.2.1.7 договору про співробітництво від 19.10.2010р. мав повідомляти позивача про прострочення клієнтом виконання кредитних зобов'язань. Водночас, наголосив, що позивач мав можливість ознайомитись з витребуваними ним документами та реалізував її під час розгляду господарською справи №19/92, до матеріалів якої вони були надані банком.

Цього ж дня позивачем надано заяву №463 від 04.12.2012р. про уточнення підстав позову, в якій просить зобов'язати відповідача виконати умови наступних договорів:

- п.п.2.1.7-2.1.11, п.п.2.4.2, 2.4.4, 2.4.6 договору про співробітництво від 19.10.2010р. (з додатками);

- пп.4, пп.7 Типового договору поруки, який був розроблений самим банком;

- пп.5.4, пп.6.3.4 Типового договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту -

в частині надання будь-якої письмової інформації позивачеві щодо прострочення за кредитними договорами, а саме: надання позивачу копій кредитних договорів по кожному позичальнику (на підставі додатку до позову від 12.09.2012р.); надання письмової інформації щодо списання коштів з пенсійного рахунку кожного боржника-фізичної особи з моменту підписання кредитного договору до 12.09.2012р. та відповідних банківських виписок, в яких фактично відображено погашення всього боргу відповідача у розмірі 3 754 000,00 грн. (заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків за прострочку кредиту, пені, штрафу та інших штрафів) перед банком за позичальниками; надання позивачу необхідної інформації та довідки за кожним позичальником з математичним розрахунком суми заборгованості, відсотків, пені, штрафів про погашення страховиком заборгованості по кредитному договору за кожним позичальником згідно з переліком у додатку до позову.

За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.11 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про уточнення позовних вимог, в разі надходження до господарського суду такої заяви останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги пояснення позивача щодо заяви №463 від 04.12.2012р., надані в судовому засіданні 04.12.2012р. в їх співвідношенні з первісними позовними вимогами, суд дійшов висновку, що фактично позивач відмовився від позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його виконати умови договорів: п.п. 2.2.3-2.2.4 договору про співпрацю від 23.09.2002р. в частині надання письмової інформації про заборгованість за кредитними договорами (основний борг, відсотки, пеня) та іншої інформації щодо боржників, за якими позивач виступає в якості поручителів.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас, згідно з заявою №463 від 04.12.2012р. позивачем додатково заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача: виконати умови п.п.2.4.2, 2.4.4, 2.4.6 договору про співробітництво від 19.10.2010р.; пп.7 Типового договору поруки та пп.5.4, пп.6.3.4 Типового договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту; надати Позивачу необхідну інформацію та довідки по кожному позичальнику з математичним розрахунком суми заборгованості, відсотків , пені , штрафів про погашення Страховиком заборгованості по кредитному договору за кожним позичальником згідно додатку , які у первісному позові не заявлялись та, виходячи зі змісту п.3.11 постанови №18 від 26.12.2011р., фактично опосередковують зміну предмету позову шляхом його розширення.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу (ч.1 п.3.12 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.).

Отже, беручи до уваги, що 20.11.2012р. господарським судом розпочато розгляд справи №5006/19/79пд/2012 по суті та враховуючи ч.2 п.3.12 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., суд залишає без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати умови п.п.2.4.2, 2.4.4, 2.4.6 договору про співробітництво від 19.10.2010р.; пп.7 Типового договору поруки та пп.5.4, пп.6.3.4 Типового договору добровільного страхування відповідальності позичальника.

В судовому засіданні 04.12.2012р. представники позивача підтримали позовні вимоги в редакції заяви №463 від 04.12.2012р., представник відповідача проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

Встановив:

23 вересня 2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - банк, правонаступником якого є відповідач) та Акціонерним товариством закритого типа «Українська страхова компанія» (далі - компанія, правонаступником якої є позивач) був укладений договір про співпрацю, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання послуг страхування з боку компанії та кредитування з боку банку фізичних осіб.

За умовами п.2.2.3-2.2.4 вищевказаного договору банк зобов'язується не пізніше 15 числа кожного місяця надавати компанії відомості про заборгованість за кредитними договорами (основний борг, відсотки, пеня) за попередній місяць; надавати будь-яку інформацію протягом 2 банківських днів після письмового запиту компанії про боржників банку, за якими компанія виступає поручителем згідно з договором застави майнових прав №1-з від 23.09.2002р., укладеного з банком.

Проаналізувавши зміст наведених умов договору, суд дійшов висновку про неможливість спонукання банку до надання інформації, обсяг якої не визначений, оскільки п.2.2.3 договору про співпрацю від 23.09.2002р. передбачено надання інформації по заборгованості за кредитними договорами без обмеження кола такої інформації. Зобов'язання виконати п. 2.2.3 фактично призведе до розкриття відповідачем банківської таємниці щодо всіх позичальників, які мають заборгованість перед банком. Встановлений Законами України «Про інформацію» , «Про банки і банківську діяльність» особливий режим інформації, яка складає банківську таємницю унеможливлює задоволення позовних вимог ПрАТ «Українська страхова компанія» в частині спонукання виконати в.2.2.3 договору від 23.09.2002 року.

За змістом п.2.2.4 договору від 23.09.2002 року, відповідач зобов'язався надавати компанії інформацію протягом двох днів з моменту письмового запиту про боржників , по яких позивач виступає поручителем за договором застави майнових прав від 23.09.2002 року. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що під час судового розгляду справи №5006/19/79пд/2012 позивачем не доведено належними та допустимими доказами звернення до відповідача в узгодженому договором порядку з вимогою про надання документів, зазначених в п.2.2.4 договору про співпрацю від 23.09.2002р., суд вважає відмову позивача від позову в цієї частині такою, що не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб та вчинена уповноваженим представником - керівником ПрАТ «Українська страхова компанія», тому приймає її та припиняє провадження по справі №5006/19/79пд/2012 щодо визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його виконати умови п.п. 2.2.3-2.2.4 договору про співпрацю від 23.09.2002р. в частині надання письмової інформації про заборгованість за кредитними договорами (основний борг, відсотки, пеня) та іншої інформації щодо боржників, за якими позивач виступає в якості поручителів.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст.80 ГПК України).

19 жовтня 2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - банк, правонаступником якого є відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія» (далі - страховик) був укладений договір про співробітництво, який регулює відносини між банком та страховиком щодо надання банком кредиту фізичним особам, який на цей час держава виплачує пенсію або іншу постійну грошову допомогу, тобто які на цей час є пенсіонерами (далі - клієнт або позичальник), відповідальність за яким обов'язково буде застрахована страховиком.

Згідно з п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р. банк бере на себе наступні зобов'язання:

- щомісячно до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, повідомляти страховика про прострочені за кредитним договором клієнта платежі та залишки заборгованості клієнта перед банком згідно зі встановленою формою; до 15 числа місяця, в якому повідомлено про прострочення за кредитним договором, надати страховику інформацію стосовно підписаних заяв, відкриття пенсійного рахунку клієнту, перерахування пенсії на пенсійні рахунки банку, списання з пенсійного рахунку клієнта за такими кредитними договорами; з'ясовувати та надавати письмово причини, по яким не відбулось або відбулось часткове списання та перерахування коштів на погашення заборгованості по кредиту;

- подавати заяви на страхові виплати страховику до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому трапився страховий випадок у відповідності до умов відповідних договорів страхування;

- при зверненні клієнта або страховика за підтвердження зарахування кредитних коштів та/або оплати заборгованості, видати банківську виписку, що підтверджує необхідну операцію за кредитом;

- надавати страховику інформацію та усі зміни про умови відкриття пенсійного рахунку та тарифи за операціями за цим рахунком;

- надавати страховику заяви на страхові виплати у разі виникнення у позичальника непогашеної заборгованості за кредит та нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі понад 3 місяці підряд або по закінченні строку дії договору кредитування у відповідності до умов відповідних умов страхування.

Аналізуючи зміст зазначеного договору суд встановив, що його дія розповсюджується на відносини, що склалися з 19 жовтня 2010 року. Суд, погоджуючись з позивачем, що зазначений договір носить характер договору про намір в подальшому робить висновок про наявність в ньому ознак договору про намір, за яким відповідач зобов'язується надавати кредити фізичним особам після погодження надання таких кредитів позивачем, позивач в свою чергу зобов'язується перевіряти благонадійність та кредитоспроможність потенційних клієнтів-позичальників та укладати з такими позичальниками договори страхування ризиків неповернення отриманих кредитів. Зміст договору не регулює відносини, яки склалися між позивачем та відповідачем до укладання договору про співробітництво від 19.10.2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, страховик посилається на неправомірне ухилення банку від виконання зобов'язань, передбачених п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р., щодо позичальників, перелік яких наведений в додатку №1 до позову (а.с.а.с.9-23, том І).

Як встановлено судом, позивачем вимагається надання інформації щодо позичальників, з якими відповідачем укладені кредитні договори протягом періоду грудень 2007р. - серпень 2010р., до укладення договору про співпрацю від 19.10.2010р.

Укладення кредитних договорів особами, перелік яких наведений в додатку №1 до позову (а.с.а.с.9-23, том І), у період, що передує вчиненню угоди про співробітництво від 19.10.2010р. підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області від 01.12.2011р. по справі №19/92 (а.с.35-47), від 17.04.2012р. по справі №28/182 та не потребує доведення згідно з ч.2 ст.35 ГПК України. Крім того, аналогічні відомості щодо дати укладення кредитних договорів містяться в угодах, якими забезпечувалось виконання кредитних зобов'язань (договори страхування та поруки, копії яких містяться в третьому томі справи), які надані позивачем.

З огляду на викладене та беручи до уваги укладення договору про співробітництво після укладання кредитних правочинів, суд дійшов висновку, що умови п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р. не можуть бути визначені законними підставами для надання позивачу інформації щодо позичальників, перелік яких наведений в додатку №1 до позову (а.с.а.с.9-23, том І), тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині як таких, що необґрунтовано заявлені.

Разом з цим, позивачем заявлено вимоги до спонукання відповідача виконати зобов'язання за п.4 Типового договору поруки, який за усним поясненням позивача був розроблений самим банком (а.с.13, том ІІІ).

Згідно з ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

При цьому, затвердження типових договорів є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, яке полягає у прийнятті відповідним органом нормативно-правового акта. Згідно з частиною другою статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади у визначених законом випадках (п.39 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Водночас, згідно зі ст.630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Судом проаналізовано «типовий» договір поруки, наданий позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що фактично має ознаки шаблону договору поруки, який сторони використовували при укладанні конкретних договорів поруки в забезпечення виконання кредитних зобов'язань конкретним позичальником, що підтверджується прогалинами, наявними в його преамбулі та п.п.1-2, які мають визначати такі його істотні умови, як найменування боржника та зміст основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Водночас, вищевказаний типовий договір поруки не містить ані відомостей щодо затвердження його умов уповноваженим органом державної влади, як це передбачено ч.2 ст.179 ГК України, ані доказів узгодження його положень сторонами правочину в передбаченій ст.ст.513, 1047 ЦК України письмовій формі за підписами уповноважених осіб сторін та з прикладанням їх печаток, як того вимагає ч.2 ст.207 ЦК України.

З огляду на наведені обставини, наданий позивачем «типовий договір поруки» не може бути розцінений судом як законна підстава для виникнення у сторін зобов'язань за ним, в тому числі - обов'язку кредитора повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань протягом трьох робочих днів та надіслати в претензійному порядку письмову вимогу з повним розрахунком заборгованості за споживчим кредитом (п.4 типового договору), тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині як таких, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Разом з цим, позивачем не визначено правових підстав, які зумовили виникнення у відповідача обов'язку надати позивачу математичний розрахунок штрафних санкцій по кожному позичальнику-боржнику окремо, згідно з переліком у додатку до позову.

За таких обставин та беручи до уваги приписи ч.1 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на позивача. Судовий збір в розмірі, пропорційному розміру позовних вимог, провадження щодо яких судом припинено у зв'язку з відмовою позивача від них, підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.19, 129 Конституції України, ст.ст. 207, 513, 630, 1047 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 182 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк про зобов'язання виконати умови п.п.2.1.7-2.1.11 договору про співробітництво від 19.10.2010р. (з додатками); пп.4 Типового договору поруки, який був розроблений самим банком в частині надання будь-якої письмової інформації позивачеві щодо прострочення за кредитними договорами, а саме: надання позивачу копій кредитних договорів по кожному позичальнику (на підставі додатку до позову від 12.09.2012р.); надання письмової інформації щодо списання коштів з пенсійного рахунку кожного боржника-фізичної особи з моменту підписання кредитного договору до 12.09.2012р. та відповідних банківських виписок, в яких фактично відображено погашення всього боргу відповідача у розмірі 3 754 000,00 грн. (заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків за прострочку кредиту, пені, штрафу та інших штрафів) перед банком за позичальниками; надання позивачу необхідної інформації та довідки за кожним позичальником з математичним розрахунком суми заборгованості, відсотків, пені, штрафів про погашення страховиком заборгованості по кредитному договору за кожним позичальником згідно з переліком у додатку до позову - відмовити повністю.

Провадження по справі №5006/19/79пд/2012 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання його виконати умови договорів: п.п. 2.2.3-2.2.4 договору про співпрацю від 23.09.2002р. в частині надання письмової інформації про заборгованість за кредитними договорами (основний борг, відсотки, пеня) та іншої інформації щодо боржників, за якими позивач виступає в якості поручителів - припинити.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 116/19, ЄДРПОУ 20346864) судовий збір в сумі 297,25 грн.

Постановити ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 10.12.2012р.

Суддя Сковородіна О.М.