Рішення № 27892915, 28.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.12 р. Справа № 5006/20/107/2012

Суддя господарського суду Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Колесник Р.М., Сажнева М.В. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 8156,15грн.

представники сторін:

від позивача:Базелюк Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_1 - ФОП;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 8156,15грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 8003,96грн., 3% річних у розмірі 107,76грн., інфляційних витрат в розмірі 44,43грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №67 від 01.10.2004 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 8003,96грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №67 від 01.10.2004 з додатковими угодами: від 01.05.2005, від 01.01.2006, від 03.10.2006; повідомлення від 30.09.2011, від 01.12.2011 до договору №67 від 01.10.2004; розрахунки вартості опалення, облікову картку контрагента; лист №05/477 від 22.10.2009; лист №05/603 від 26.10.2010; рахунки; акт №9 від 17.10.2011 про підключення об'єкту до системи централізованого опалення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що протягом 2012 року ним перераховано кошти на суму 8725,00 грн. на виконання умов договору за опалювальний період 2011-2012 роки. Окрім того, сума заборгованості у розмірі 237,87 грн. погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, позивач самостійно зарахував вказані суми в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди на виконання рішень суду. Також відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що сторонами не укладались додаткові угоди стосовно розміру тарифів, які позивач застосовує у своїх рахунках та не погоджено строк оплати по договору.

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 04.09.2012 до 18.09.2012; з 02.10.2012 по 24.10.2012.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.10.2012 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Архипенко О.М., Сажнева М.В.

Розпорядженням від 21.11.2012 заступника голови господарського суду Донецької області змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Архипенко О.М. на суддю Колесника Р.М.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2004 між Виробничою одиницею "Димитровтепломережа" Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладений договір №67 (далі - договір).

Згідно з умовами договору, позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строки, встановлені даним договором.

Відповідно до п. 9.1 договору, останній набуває чинності з дня його підписання та укладений на невизначений термін.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається у вигляді теплоносія для об'єктів споживача для опалення та гарячого водопостачання в період опалювального сезону.

Пунктом 3.2.2 договору сторонами погоджено, що відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату за отриману теплову енергію у розмірі 1,74 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 3.3.3 договору опалювальна площа до підтвердження БТІ становить 69,87кв.м.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Зміна тарифу здійснюється на підставі додаткової угоди, підписаної обома сторонами.

Згідно розрахунку вартості опалення по відповідачу, копія якого є в матеріалах справи, приміщення, до якого здійснюється постачання теплової енергії знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Позивачем надано до матеріалів справи копію облікової картки приватного підприємця ОСОБА_1.

01.05.2005 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору, в якій сторони внесли зміни до п. 3.2.2 договору та виклали його у наступній редакції: "...споживач зобов'язаний здійснити попередню оплату за отриману теплову енергію у розмірі 2,82 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі (без урахування ПДВ)...".

Також позивачем до матеріалів справи, додаткові угоди до договору від 01.01.2006, 03.10.2006, які підписані позивачем та ОСОБА_3

У судовому засіданні відповідач пояснив, що ОСОБА_3 є родичкою відповідача, але відповідачем ОСОБА_3 не надавалося ніяких повноважень на підписання додаткових угод.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів того, що ОСОБА_3 мала повноваження підписувати вищезазначені додаткові угоди.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що додаткові угоди від 01.01.2006 та від 03.10.2006 до договору не підписані відповідачем, а тому не є неукладеними.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах, передбачених температурним графіком.

В матеріалах справи наявні розпорядження міського голови Димитровської міської ради №264р від 29.09.2011 "Про початок опалювального періоду 2011-2012 років", рішення Виконавчого комітету Димитровської міської ради №495 від 06.10.2011 "Про початок опалювального періоду 2011-2012 років" та рішення Виконавчого комітету Димитровської міської ради №153 від 28.03.2012 "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років".

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача (комп'ютерний клуб в будинку за адресою: АДРЕСА_1), що підтверджується актом №9 від 17.10.2011, копія якого міститься в матеріалах справи, актом готовності вузла обліку витрат теплової енергії до опалювального сезону від 17.10.2011.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актами зняття показань теплового лічильника, наданих позивачем до матеріалів справи, а саме: від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 30.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 30.03.2012, від 17.04.2012, копії яких наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором. Відповідачем не надано жодних заперечень щодо кількості спожитої теплової енергії, яка виставлена в рахунках позивачем за період жовтень 2011- квітень 2012. Позивачем наданий розрахунок кількості спожитої теплової енергії, яка виставлена в рахунках. Судом перевірено правильність розрахунку кількості спожитої відповідачем теплової енергії з урахуванням показників будинкових лічильників та площі приміщення відповідача.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єкту споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

На виконання умов договору позивачем виставлені рахунки за період з жовтня 2011 по квітень 2012, які додані до матеріалів справи, а саме: №1011_67 від 31.10.2011 на суму 473,76грн., №1111_67 від 30.11.2011 на суму 1682,21грн., №1211_67 від 31.12.2011 на суму 1421,59грн., №112_67 від 31.01.2012 на суму 1934,58грн., №212_67 від 29.02.2012 на суму 1645,48грн., №312_67 від 30.03.2012 на суму 1406,38грн., №412_67 від 18.04.2012 на суму 398,87грн., на загальну суму 8962,87грн. Рахунки на оплату вартості теплової енергії позивачем виставлялись відповідачу щомісячно, виходячи з тарифів, які були встановлені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011.

Вищезазначені рахунки на оплату теплової енергії № 1011_67 від 31.10.2011, №1211_67 від 31.12.2011 були отримані відповідачем, решта рахунків були отримані представниками відповідача, що підтверджується підписами уповноважених осіб на цих рахунках. Відповідачем не надано заперечень щодо отримання вказаних рахунків від позивача.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідач заперечує проти правомірності застосування позивачем тарифу на рівні 905,7 грн. за 1Гкал без ПДВ за спожиту відповідачем теплову енергію протягом жовтня 2011- квітня 2012.

Дослідивши наявні матеріали справи та встановивши дійсні правовідносини між позивачем та відповідачем, суд не погоджується з вказаною позицією відповідача та вважає дії позивача по застосуванню тарифу на теплову енергію у розмірі 905,7 грн. за 1Гкал (без ПДВ) такими, що відповідають нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про поставку теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" .

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує позивач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Донецьктеплокомуненерго" з 01.10.2011 Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" встановлені тарифи на теплову енергію:

- для потреб бюджетних установ - 905,70грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- для потреб інших споживачів - 905,70грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Таким чином, постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 є обов'язковою до виконання всіма постачальниками та споживачами, які отримують теплову енергію за фіксованими цінами, а тому твердження відповідача про те, що оплата за постачання теплової енергії можлива лише після підписання додаткових угод до договору є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Позивач повідомив відповідача листом №05/603 від 26.10.2010 і повідомленням від 30.09.2011 до договору про зміну тарифів на постачання теплової енергії, що підтверджується копією фіскального чеку №6226 від 29.10.2010 та підписом представника відповідача ОСОБА_4 на повідомленні до договору від 30.09.2011.

Позивачем надано до матеріалів справи копію газети "Вести Добасса" №41 (181) від 14.10.2011, з якої вбачається, що постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Донецьктеплокомуненерго" була оприлюднена у цій газеті, відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено відповідність нормам чинного законодавства застосований позивачем тариф на теплову енергію у розмірі 905,7 грн. за 1Гкал. без ПДВ, при визначенні вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2011 по квітень 2012.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктами 5.1, 5.2. договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються виключно в грошовій формі згідно з установленими тарифами; розрахунковим періодом є календарний місяць, п. 3.2.2 договору з урахування додаткової угоди від 01.05.2005 сторонами погоджено, що споживач зобов'язаний здійснити попередню оплату за теплову енергію, що поставляється у розмірі 2,82 грн.за 1 кв.м. Оскільки з 2005 року порядок розрахунку вартості теплової енергії змінився, а додаткові угоди між сторонами не укладено, то слід користуватись правилами передбаченими нормами чинного законодавства.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 визначено порядок обігу та оплати послуг, а саме розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Таким чином, остаточний строк оплати за послуги з теплопостачання визначений правилами №630, а саме не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №67 поставлено теплову енергію в приміщення відповідача протягом жовтня 2011 - квітня 2012 на загальну суму 8962,87 грн..

Як зазначає позивач, вартість теплової енергії відповідачем оплачено частково, заборгованість станом на момент звернення позивача до суду становить 8003,96 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначав про відсутність заборгованості та посилався на платежі здійснені у 2012 році на загальну суму 8725,00 грн. та на зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 237,87 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем документи в спростування позиції відповідача, судом встановлено, що 20.01.2012 відповідачем перераховано позивачу кошти на суму 1000,00 грн.; 14.03.2012, 20.03.2012 відповідачем перераховано позивачу кошти на суму 7438,00 грн.; 18.04.2012 відповідачем перераховано позивачу кошти на суму 3500,00 грн. З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зазначено згідно якого рахунку сплачуються кошти, тому сплачені відповідачем кошти на суму 10979,09 були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішень господарського суду Донецької області від 16.07.2007 №35/120, від 20.08.2008 №1/110, від 28.10.2009 №2/326. У зв'язку з чим 18.04.2012 державним виконавцем винесені постанови про закриття виконавчого провадження від 18.04.2012 по справі №1/110 та по справі №2/326. Кошти на суму 958,91 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за період з жовтня 2011 по квітень 2012, тому сума боргу відповідача становить 8962,87 грн. - 958,91 грн.=8003,96 грн.

Стосовно позиції відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 237,87 грн. на підставі заяви від 14.03.2012, в якій позивач просить суму переплати у розмірі 238,00 грн. за адресою: АДРЕСА_3 зарахувати на рахунок комп'ютерного клубу, що знаходиться за адресою м. Димитрів, АДРЕСА_2, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом пред'явлення. Для зарахування якої достатньо заяви однієї сторони.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо):,

3) строк виконанні щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 602 Цивільного кодексу України, частиною 5 статті 203 Господарського кодексу України передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідачем до матеріалів справи, окрім копії заяви від 14.03.2012 та виписки з рахунку №10802, не надано жодних доказів в підтвердження наявності зобов'язання позивача перед відповідачем на суму 237,87 грн., по якому можливе зарахування зустрічних однорідних вимог, що унеможливлює встановлення судом обставин пов'язаний із наявністю зустрічних однорідних вимог та їх зарахування.

За таких обставин, судом не приймаються доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 237,87 грн.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем протягом жовтня 2011 - квітня 2012 спожито теплову енергію на суму 8962,87 грн., вартість якої оплачена відповідачем частково на суму 958,91 грн.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 8003,96грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 8003,96 грн., тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 107,76грн. за період з 21.11.2011 по 20.07.2012 та інфляційні втрати у розмірі 44,43грн. за період з листопада 2011 по березень 2012 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 21.11.2011 по 20.07.2012 становить 107,78грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 107,76грн.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних втрат за періоди визначені у розрахунку позивача становить 28,96грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м.Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119), суму основного боргу в розмірі 8003 (вісім тисяч три) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 107 (сто сім) грн. 76 коп., інфляційних втрат у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 96 коп., судовий збір у розмірі 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Огороднік Д.М.

Суддя Колесник Р.М.

Суддя Сажнева М.В.

Дата складення повного рішення 03.12.2012