Рішення № 27892901, 05.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5004/1319/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Володимир-Волинської філії, м. Володимир-Волинський

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м. Луцьк

про стягнення 39451,58 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лонюк А.П., юрисконсульт, довіреність від 05.01.2012 р. №19/26-84

від відповідача: Романова І.О., юрист, довіреність від 16.03.2011 р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні 05.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»32635,34 грн., в тому числі 24819,73 грн. заборгованості по оплаті поставленої у відповідності до укладеного між сторонами договору №521-0700 від 07.01.2011р. електричної енергії, 7 055,17 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 339,69 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті спожитої електроенергії, 65,33 грн. суми збитків від інфляції та 355,42 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання №11-1/3420 від 04.12.2012р. про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд стягнути суму основного боргу 31 635,97 грн., 7 055,17 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 339,69 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті спожитої електроенергії, 65,33 грн. суми збитків від інфляції та 355,42 грн. трьох процентів річних, просить суд покласти на відповідача обов'язок відшкодування ПАТ "Волиньобленерго" понесених ним при поданні позову до суду витрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 39451,58 грн.

Задовольняючи відповідне клопотання суд виходив також і з того, що збільшення (зменшення) позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»у відзиві на позовну заяву від 22.11.2012 р. №99 та у судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог визнав у повному обсязі. Разом з тим, просив розстрочити суму заборгованості рівними частинами на 12 місяців починаючи з грудня 2012 р.

Представник позивача не заперечив проти розстрочки заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими обставинами:

07 січня 2011 року між Володимир-Волинською філією відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго", м. Володимир-Волинський та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м. Луцьк було укладено договір про постачання електричної енергії за №521-0700 з додатками (а.с. 9-20).

Згідно умов зазначеної угоди Володимир-Волинською філією ПАТ "Волиньобленерго" було взято на себе зобов'язання щодо продажу електричної енергії ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», а останнім, відповідно, зобов'язання щодо оплати використаної (купленої) електричної енергії та здійснення інших пов'язаних з виконанням цієї угоди платежів.

Виходячи із положень пункту 8.1. договору №521-0700 від 07.01.2011р. оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідно до пункту 2 котрого, споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії, який передбачений додатком №1 (а.с. 16-17).

На виконання умов вказаного договору продаж електричної енергії Володимир-Волинською філією ПАТ "Волиньобленерго" ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»здійснювався впродовж періоду з січня місяця 2012 року по листопад місяць 2012 року включно.

ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»взяті на себе згідно угоди №521-0700 від 07.01.2011р. з додатками зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної останнім електричної енергії (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконувало, вартість отриманої та спожитої електричної енергії своєчасно не оплачувало. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на час розгляду справи в суді склала 31 635,97 грн.

Постачання електричної енергії на виконання умов укладеного між сторонами договору №521-0700 від 07.01.2011р. підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме договором про постачання електричної енергії з додатками, розрахунками, рахунками за активну електричну енергію, актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії, особовим рахунком №0700 (а.с. 9-33).

Наявна заборгованість відповідача в розмірі 31 635,97 грн. визнається ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», що підтверджується відзивом останнього та представником у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про постачання електричної енергії з додатками предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги представлені суду документи та докази, котрими підтверджується факт укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії №521-0700 від 07.01.2011р. з додатками, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу активної електричної енергії, отримання її ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»та непроведення останнім всіх належних платежів та розрахунків, суд прийшов до висновку про беззаперечність існування у відповідача станом на 05.12.2012р. заборгованості по оплаті поставленої у період січня-листопада місяців 2012 року електричної енергії в розмірі 31 635,97 грн. та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу.

Разом з тим, відповідно до ст.26 Закону України „Про електроенергетику" споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Обсяги постачання електричної енергії споживачу встановлюються додатком №1 до Договору. Згідно ч.2 п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. №441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 р. №473, Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до Постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідно до п.6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії. У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом (ч.1 п.6.17 ПКЕЕ).

У січні 2012 року відповідачем спожито 10061 кВт/год., що стверджується рахунком за перевищення договірних величин №521-0700/01-Л від 01.02.2012 р. (а.с. 31). Договірна величина споживання - 3500 кВт/год., , що стверджується додатком №1 до договору (а.с. 16). Перевищення становить 6551 кВт/год., на суму 7055,17 грн.

Таким чином, внаслідок перевищення договірної величини споживання електричної енергії в січні 2012 року відповідачу було нараховано двократну вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягом електричної енергії у вищевказаний період та виставлено рахунок за перевищення договірних величин на суму 7055,17 грн. Проте відповідачем зобов'язання по сплаті підвищеної вартості різниці між фактично спожитими та договірним обсягами електричної енергії не виконано. А тому зазначена сума підлягає до стягнення з ТзОВ «Завод будівельних конструкцій».

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідачу у відповідності до п. 4.2.1. договору №521-0700 від 07.01.2011р., ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті спожитої активної електричної енергії було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків 339,69 грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені, перевіривши методику нарахування штрафних санкцій, суд вважає, що останні підставні частково на суму 286,87 грн., а в частині стягнення 52,82 грн. пені в позові слід відмовити.

Викладена позиція суду пов'язана з тими обставинами, що за умовами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що суми штрафних санкцій позивачем було нараховано відповідачу за період з 01.01.2012р. по 31.09.2012р.

Згідно з пунктом 8.1. договору №521-0700 від 07.01.2011р. оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідно до пункту 2 котрого, споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії, який передбачений додатком №1.

Отже, право на нарахування пені за прострочення сплати основного зобов'язання у позивача виникло з 16 грудня 2011 р. по 16 червня 2012 р.

Провівши перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача за вказаний період з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 286,87 грн.

В даному випадку сторони у п. 4.2.1. договору №521-0700 від 07.01.2011р. встановили, що у разі порушення строків оплати електричної енергії відповідач сплачує позивачу відповідну пеню. Договір №521-0700 від 07.01.2011р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 4.2.1., не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 65,33 грн. суми інфляційних втрат за період з 01.01.2012р. по 31.09.2012р., а також 355,42 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2012р. по 31.09.2012р. (а.с. 33).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ «Завод будівельних конструкцій».

У відповідності до п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши клопотання відповідача, беручи до уваги важке фінансове становище ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», визнання останнього банкрутом, повне визнання товариством існуючої заборгованості перед Володимир-Волинською філією ПАТ "Волиньобленерго" та зобов'язання погасити останню, відсутність у відповідача на даний час відповідних коштів достатніх для проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих послуг, не заперечення позивача проти розстрочення заборгованості, господарський суд прийшов до висновку про розстрочення заборгованості рівними частинами на 12 місяців починаючи із грудня 2012 р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 550, 599, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»(м.Луцьк, провулок Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 23251236) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго" (м. Володимир-Волинський, вул.. Цинкаловського, 26, код ЄДРПОУ 00131512) 31635,97 грн. заборгованості за активну електроенергію, 7055,17 грн. заборгованості за перевищення договірної величини, 286,87 грн. пені, 65,33 грн. збитків від інфляції та 355,42 грн. трьох процентів річних, а всього 39 398,76 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2012 р. у справі №5004/1319/12 розстрочити рівними частинами на 12 місяців починаючи з грудня 2012 р.

4. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 52,82 грн. відмовити.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 06.12.2012р.