Рішення № 27892852, 27.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.12 р. Справа № 5006/41/57/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Огороднік Д.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до відповідача: малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 68412,92 гривень, інфляційних витрат у розмірі 3980,13 гривні, 3% річних у розмірі 3159,22 гривні, суми неустойки у розмірі 5071,51 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Брус О.М.

Від відповідача: Бойко М.Ю.

В судовому засіданні 19.09.2012р. оголошувалась перерва до 03.10.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 68412,92 гривень, інфляційних витрат у розмірі 3980,13 гривні, 3% річних у розмірі 3159,22 гривні, суми неустойки у розмірі 5071,51 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 647/11 від 11.08.2008р. та загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що істотною умовою домовленостей, закріплених у загальних умовах, є обов'язок сторін при розрахунку сум відшкодування використовувати курс НБУ на день передачі предмету лізингу, а при підрахунку комісійної винагороди використовувати курс НБУ на дату здійснення платежу; зазначає, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість, що предмет лізингу позивачу на підставі акту приймання-передачі від 28 травня 2012р був переданий позивачу.

19.09.2012р. від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких останній зазначає, що згідно визначень загальних умов договору фінансового лізингу, еквівалент означає, зокрема по відношенню до лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими згідно з цим договором - суму в гривнях, перераховану з суми в доларах США за курсом платежу. Курс платежу означає офіційний курс гривні до долара США, встановленим Національним банком України, яки діє на дату платежу. Лізинговий платіж сплачується згідно Графіку Лізингових платежів (додаток №2 до договору), у вказану дату платежу, із застосуванням офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України. Зазначає, що помилка відповідача полягає в тому, що його спосіб визначення і сплати окремих частин лізингового платежу привів до виникнення заборгованості, хоча жоден з пунктів не передбачає такого порядку оплати а тільки розкриває та називає ці складові єдиного платежу - лізингового платежу.

19.09.2012р. від відповідача надійшли пояснення відповідно до яких останній пояснює, що ціна предмету лізингу була зафіксовано у договорі у гривнях та складає 193001,93 гривень, тобто це ціна яку відповідач повинен відшкодувати позивачу, а метод перерахування позивача по курсу долара США на день платежу передбачає відшкодування майже вдвічі більше ніж ціна предмету лізингу, яку треба відшкодувати. Відносно розрахунку комісії зазначає, що такий порядок підрахунку ні на чому не заснований (ні на договорі, ні на умовах фінансового лізингу, ні на загальних математичних правилах), та є такий, що суперечить п.6.6. загальних умов. Посилається на п.1.4. загальних умов, яким встановлено що строк лізингу закінчується датою повернення предмету лізингу за умови повного розрахунку по платежах, тому оскільки предмет лізингу був повернутий позивачу, що підтверджується актом-приймання передачі, то з цього вбачається, що заборгованості у відповідача не існує.

02.10.2012р.,11.10.2012р. та 12.11.2012р. відповідачем заявлялися клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду пов'язаною з нею іншою справою, а саме №5006/12/194пн/2012 за позовом малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ про тлумачення змісту правочинів.

18.10.2012р. позивачем надані заперечення на клопотання відповідача стосовно зупинення провадження.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.10.2012р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

23.10.2012р. від відповідача надійшли пояснення відповідно до яких останній додатково обґрунтовує відсутність заборгованості по лізингових платежах посилаючись на висновок експертного дослідження судового економічного експерта від 19.10.2012р.

13.11.2012р. відповідачем був наданий лист зі змісту якого вбачається, що господарським судом Донецької області по справі № 5006/12/194пн/2012 вже прийнято рішення, яким позовні вимоги малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ про тлумачення змісту правочинів задоволені. З наведеного останній зазначає, що відпала підстава для зупинення провадження по справі та окрім всього надає копію рішення від 23.10.2012р. та наказу від 05.11.2012р. по справі № 5006/12/194пн/2012.

Втім, 27.11.2012р. позивачем було заявлене клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду апеляційною інстанцією справи № 5006/12/194пн/2012, на підтвердження чого надав копію ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши дане клопотання суд відмовляє у його задоволенні оскільки ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язок для суду зупинити провадження по справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до розгляду іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з рішення господарського суду Донецької області по справі № 5006/12/194пн/2012 предметом розгляду цієї справи було тлумачення змісту п. 6.2.2. загальних умов фінансового лізингу № 647-LD від 03.07.2008 року.

При цьому, на відміну від правових висновків, якими є судження суду щодо юридичної оцінки встановлених фактів і обставин, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування.

Дослідивши зміст рішення господарського суд Донецької області суд від 23.10.2012р. по справі № 5006/12/194пн/2012 суд дійшов висновку, що ним не встановлено фактів, які б мали преюдиціальне значення для розгляду цієї справи, бо тлумачення змісту правочину не можна ототожнювати із встановленням судом певних фактів та, в будь-якому випадку, розгляд справи № 5006/12/194пн/2012 в апеляційному порядку не створює неможливості розгляду цієї справи та прийняття по ній процесуального документу, яким закінчується розгляд справи.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2008р. позивачем (далі -лізингодавець) та відповідачем (далі -лізингоодержувач) підписано загальні умови фінансового лізингу № 647/LD, відповідно до яких лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержвачем специфікацій та умов) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених договором та загальними умовами (п. 1.1 загальних умов). Після закінчення строку лізингу, предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача по викупній вартості, вказаній в договорі лізингу, при умові повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених в договорі лізингу та загальних умовах (п. 1.2 загальних умов).

Пунктом 1.4 загальних умов встановлено, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується датою викупу або повернення предмету лізингу лізингодавцеві за умови повного розрахунку по платежах, якщо інше не встановлено умовами договору лізингу.

Згідно з п. 3.1 загальних умов, дата та місце поставки узгоджуються лізингодавцем та лізингоодержувачем і визначається в договорі лізингу. Передача лізингоодержувачу предмета лізингу та документів до нього оформлюється підписанням сторонами акту приймання -передачі, який підтверджує комплектність предмету лізингу, а також відсутність у нього дефектів, які можна виявити при зовнішньому огляді.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати внесення платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку до договору (п. 6.1 загальних умов).

Пунктом 6.2 загальних умов, визначений склад лізингових платежів, який включає в себе: перший лізинговий платіж, який складається з:

a) комісії за організацію, яка розраховується як гривневий еквівалент, суми визначеної в додатку, помноженої на курс платежу;

b) аванс ціни предмету лізингу є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс платежу (п. 6.2.1 загальних умов);

Періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми визначної в графіку, помноженої на курс платежу та складається з:

a) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі;

b) комісійної винагороди лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одна) гривню. В будь-якому випадку сума лізинговому платежу не може бути меншою, ніж розмір відшкодування;

та наступних змінних складових:

ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з пп. b), що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмету лізингу (п. 6.2.2 загальних умов).

Згідно п.6.6. загальних умов зазначено, що лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з договором лізингу, за 5 робочих днів до кожної чергової дати платежу, та попередньо надіслав такі повідомлення факсом або електронною поштою. Сума лізингового платежу зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, в частині комісії визначається по офіційному курсу обміну НБУ на дату повідомлення, а в частині відшкодування-згідно з умовами підпункту «а)» п.6.6.2. цього договору.

В п.7.2 загальних умов зазначено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором Лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в Повідомленні про Лізинговий платіж.

Відповідно до п.9.1 Договору у випадку припинення дії Договору Лізингу Лізингоодержувачем або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої причини Лізингоодержуач зобов'язаний передати Предмет Лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному лізнгодавцем протягом 10 робочих днів, починаючи з дати отримання відповідної вимоги Лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково.

11.08.2008 р. між сторонами укладено Договір фінансового лізингу № 647/11, відповідно до умов якого визначено предмет лізингу: автомобіль марки МАЗ, модель 437041-268, рік 2007, з об'ємом двигуна 4750, колір білий, реєстраційний номер АА 5456 НР, кузов Y3М43704170005937, дата отримання транспортного засобу: 03.09.2008р., дата повернення /викупу транспортного засобу: 02.09.2013р.

До укладеного договору між сторонами було підписано, зокрема, Додаток №1-Специфакцію. Додатком № 2 до договору фінансового лізингу є «Графік платежів». Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

03 вересня 2008р. між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі майна по договору № 647/11 фінансового лізингу від 11.08.2008р. відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу.

Актом приймання-передачі від 28.05.2012р. предмету лізингу повернуто Лізингодавцю.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору та графіку сплати лізингових платежів, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 ЦК України та статті 292 ГК України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Згідно п.6.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, складові Лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку Лізингових платежів у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

За приписами п.6.2.2 Договору періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми визначеної в графіку, помноженої на курс платежу та складається з:

a) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі;

b) комісійної винагороди лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одна) гривню.

Таким чином, загальними умовами фінансового лізингу передбачено, що еквівалент означає щодо ціни предмета лізингу -суму в гривнях, перераховану з суми в Доларах США за курсом передачі; щодо першого лізингового платежу -суму в гривнях, перераховану по курсу на день підписання Договору; по відношенню до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим Договором -суму в гривнях, перераховану з суми в Доларах США за курсом платежу.

Отже, лізинговий платіж сплачується за офіційним курсом валют, встановленим Національним Банком України на Дату платежу та включає у себе (в цій сумі) частину платежу, яка є відшкодуванням та частину платежу, яка є комісією Лізингодавця.

Посилання відповідача на невірне застосування позивачем методу розрахунку лізингових платежів судом відхиляються, з огляду на правомірність запровадженого позивачем підходу із визначення суми лізингового платежу в гривневому еквіваленті.

Щодо доводів відповідача зазначених у відзиві стосовно повідомлень про лізинговий платіж, суд зазначає, що відповідно до абз.2 п.п.6.6 загальних умов, у разі, якщо офіційний курс обміну валюти НБУ, який діє на дату повідомлення на співпадає з офіційним курсом обміну валюти НБУ на дату платежу, Лізингодавець здійснює перерахунок Лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Повідомлення не є підставою для сплати лізингового платежу, оскільки такою підставою, відповідно до п.6.1 Загальних умов договору, є графік лізингових платежів.

Крім того, суд враховує, що згідно абз.4 п.6.6 Загальних умов договору, якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення, він не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів відповідно до графіку лізингових платежів.

Також суд не бере до уваги наданий відповідачем висновок експертного дослідження складеного 19.10.2012р. судовим експертом Приходько Є.В., оскільки для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу та доручає проведення судової експертизи державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Судом по цій справі судова експертиза не призначалася, сторонами протягом розгляду справи клопотань щодо призначення експертизи подано не було. При розгляді справи судом були встановлені всі необхідні обставини відповідно до документів, що містяться в матеріалах справи без необхідності та питань, які потребують спеціальних знань а, ні у суду, а ні у сторін не виникло.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з цього суд відхиляє посилання відповідача, в обґрунтування своїх заперечень, на рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. по справі № 5006/12/194пн/2012, яким розтлумачено зміст загальних умов фінансового лізингу, оскільки за своїм змістом зазначене рішення не обмежує суд, під час розгляду цієї справи, можливості надати власну юридичну оцінку наведеним сторонами обставинам справи, в тому числі і правочину, на якому ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оскільки, як вже зазначалося вище, зазначене рішення суду не містить фактів, які можуть бути розцінені як преюдиціальні для цієї справи у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку у визначену дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, останнім сплачувалися лізингові платежі не в повному обсязі, що дозволяє дійти висновку про наявність порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 68412,92 гривень.

Також позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5071,51 гривень.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 загальних умов зазначено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором Лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в Повідомленні про Лізинговий платіж.

Здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку про часткове задоволення даних вимог в розмірі 5045,02 гривень.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані за весь період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 3980,13 гривні, 3% річних в розмірі 3159,22 гривні.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ до відповідача Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, б.13, код ЄДРПОУ 20336647) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, б.22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 68412, 92 гривень - сума заборгованості за лізинговими платежами, 3980,13 гривень - інфляційних витрат, 3159,22 гривень -3% річних, 5045,02 гривень - суму неустойки за прострочення виконання зобов'язання, судовий збір 1612,48 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.11.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Колесник Р.М.

Суддя Говорун О.В.

Суддя Огороднік Д.М.

Головуючий суддя Колесник Р.М.

Суддя Огороднік Д.М.

Суддя Говорун О.В.