Рішення № 27892703, 28.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/102/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа № 5009/3986/12

за позовом концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69002, місто Запоріжжя, вул. Артема, 79-а)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1 952,57 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Іванчик О.М., довіреність № 19/27 від 03.01.2012 р., паспорт НОМЕР_2 від 26.04.2001 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 24.10.2012 року звернувся позивач - концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 955,63 грн. на підставі договору № 214 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2004 р.

Ухвалою суду від 25.10.2012 року порушено провадження у справі № 5009/3986/12, присвоєно справі номер провадження 18/102/12, судове засідання призначене на 12 листопада 2012 р.

В судовому засіданні 12.11.2012 р. з'ясувалося, що позивачем на адресу відповідача рахунки на оплату спожитої теплової енергії та акти про спожиту теплову енергію направлялися із запізненням, в зв'язку із чим виникла необхідність у перерахунку сум штрафних санкцій та уточненні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.11.2012 р. розгляд справи був відкладений на 28.11.2012 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача, наданням можливості позивачу уточнити позовні вимоги щодо штрафних санкцій, заявлених до стягнення з відповідача, необхідністю встановлення фактичних обставин справи.

На адресу господарського суду Запорізької області 26.11.2012 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 1 795,18 грн. основного боргу, 27,89 грн. 3 % річних, 129,50 грн. пені, у зв'язку з тим, що при нарахуванні суми пені та 3 % річних позивачем не було враховано дату направлення рахунків та актів на адресу відповідача рекомендованим листом з урахуванням строку поштового пробігу кореспонденції (по місту -3 дні).

У судовому засіданні 28.11.2012 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення із відповідача 1 795,18 грн. основного боргу, 27,89 грн. 3 % річних, 129,50 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач був попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Відповідно до пунктів 3.9.1. та 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу. Ухвали суду у справі №5009/3986/12 від 25.10.2012, та 12.11.2012 р. направлені на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у позові і у довідках із ЄДРПОУ станом на 08.11.2012 р. та 12.11.2012 р. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, розгляд справи був закінчений 28.11.2012 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі»в особі директора філії концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (надалі -позивач, енергопостачальна організація) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач, споживач) 01 жовтня 2004 р. уклали договір № 214 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -договір)

За вказаним вище договором, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Згідно із п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом -при відсутності приладів обліку. Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно із п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2004 р. по 30.09.2009 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Судом встановлено, що договір є пролонгованим.

Відповідачу за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. відпущена теплова енергія, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, на загальну суму 1 795,18 грн., а саме: за лютий 2012 р. нараховано 972,78 грн. -плата за фактично отриману теплову енергію (акт приймання-передачі від 29.02.2012 р.); за березень 2012 р. нараховано 715,13 грн. -плата за фактично отриману теплову енергію (акт приймання-передачі від 31.03.2012 р.); за квітень 2012 р. нараховано 107,27 грн. -плата за фактично отриману теплову енергію (акт приймання-передачі від 30.04.2012 р.). Відправка позивачем відповідачу зазначених актів підтверджується реєстрами відправки рахунків та актів, які містяться у матеріалах справи. Відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі. Борг у розмірі 1 795,18 грн. відповідачем не сплачено, що і призвело до звернення позивача із позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 795,18 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем умов договору та факт несплати вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. на суму 1 795,18 грн., у передбачені у договорі строки, підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 27,89 грн. 3 % річних за період часу з 21.03.2012 р. по 15.10.2012 р. (за лютий 2012 року), з 29.04.2012 р. по 15.10.2012 р. (за березень 2012 року); з 26.05.2012 р. по 15.10.2012 р. (за квітень 2012 року).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних -є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 27,89 грн. 3 % річних за період часу з 21.03.2012 р. по 15.10.2012 р. (за лютий 2012 року), 29.04.2012 р. по 15.10.2012 р. (за березень 2012 року); з 26.05.2012 р. по 15.10.2012 р. (за квітень 2012 року), суд вважає обґрунтованими, вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути із відповідача 129,50 грн. пені за період часу з 21.03.2012 р. по 22.03.2012 р., з 23.03.2012 р. по 20.09.2012 р. (за лютий 2012 року), з 29.04.2012 р. по 15.10.2012 р. (за березень 2012 року); з 26.05.2012 р. по 15.10.2012 р. (за квітень 2012 року).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеню в розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на зазначені норми права, наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 129,50 грн. суд вважає обґрунтованим, вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому судом задовольняться вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 129,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79 а, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії -Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1 795,18 грн. (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять грн. 18 коп.) основного боргу, 129,50грн. (сто двадцять дев'ять грн. 50 коп.) пені, 27,89 грн. (двадцять сім грн. 89 коп.) 3 % річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06.12.2012 р.