Ухвала суду № 27890430, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-11489/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 по справі № 2а-39114/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс"

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості у сумі 1 700,00 грн., яка виникла внаслідок несплати суми фінансових санкцій, визначених позивачем за порушення відповідачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 позовні вимоги задоволено в повному обсязі з огляду на правомірність заявлених вимог.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанції виходили з наявного у відповідача боргу у зв'язку із несплатою у добровільному порядку фінансових санкцій.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що за результатами перевірок автобусних маршрутів відповідача, висновки яких викладені у актах від 19.02.2009 № 1679/20/40/23/22701341, від 19.02.2009 № 1680/20/40/23/22701341, 19.02.2009 № 1681/20/40/23/22701341, від 31.03.2009 № 2382/20/40/23/22701341 посадовими особами податкової інспекції прийнято спірні рішення про застосування фінансових санкцій від 16.03.2009 № 0001372303 на суму 530,00 грн., від 16.03.2009 №0001382303 на суму 352,50 грн., від 16.03.2009 №0001392303 на суму 462,50 грн., від 31.03.2009 № 0001892303 на суму 355,00 грн.

Фінансові санкції до відповідача застосовано за невикористання розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій при продажу квитків на пасажирські перевезення, невидачу квитків споживачам та невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями (квитками), виданими з початку робочого дня, що є порушенням пунктів. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахунковий операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зазначені рішення були отримано 16.03.2009 та 31.03.2009, в установленому порядку були оскаржені неодноразово в адміністративного порядку, за результатами розгляду якого залишені без змін, та як вимагає ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахунковий операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", накладену на нього суму фінансових санкцій, у добровільному порядку до Державного бюджету не сплатив, що стало підставою для контролюючого органу звернутись до суду.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.

Так, право державної податкової служби здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків та застосовувати до платників податків фінансові санкції передбачено ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу".

Статтями 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахунковий операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків та товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи податкової служби шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки, передбачені вищезазначеним Законом не потребують попереднього письмового повідомлення підприємства і пред'явлення до початку перевірки наказу керівника податкового органу.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.

Акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Викладені в акті перевірки обставини є підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів -винесення рішень.

Порядок проведення розрахунків визначено ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за невиконання зазначених обов'язків передбачено п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), що здійснено без використання розрахункової книжки та у п'ятикратному розмірі невідповідності суми готівкових коштів загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме актів перевірок, внаслідок невикористання розрахункової книжки при здійсненні продажу квитків на пасажирське перевезення, невидача квитків споживачам та невідповідності суми готівкових коштів загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, відповідач не виконав вимоги ст. 3 Закону № 265/95-ВР, тому позивач правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1 700,00 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були, тому позивач відповідно до повноважень покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету цієї.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 по справі № 2а-39114/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко