Постанова № 27885092, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

14 червня 2012 року Справа №2а-6386/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В.,суддів:Кармазіна О.А., Шейко Т.І.,розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою Міністерства охорони навколишнього природного середовища УкраїнидоДержавної виконавчої служби Українипровизнання незаконною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі -Мінприроди, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Департамент ДВС), правонаступником якого є Державна виконавча служба України (далі -ДВС України, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 06 липня 2011 року (уточнення позову), просить:

- визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Роєнка Р.В.;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Роєнка Р.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 травня 2011 року ВП №20693079.

В обґрунтування позову Мінприроди зазначає, що постанова головного державного виконавця відповідача винесена з порушення чинного законодавства, оскільки вимоги постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюста про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2010 року №20693079 з примусового виконання виконавчого провадження №2а-8418/10/0570 від 23 липня 2010 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, позивачем виконано. Зазначає, що Мінприроди видано наказ від 22 вересня 2010 року №417 «Про надання, продовження строку дії, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами».

ДВС України прибуття повноважного представника до суду не забезпечила, письмових пояснень (заперечень) стосовно заявлених позовних вимог не надала.

Ухвалою суду від 11 червня 2012 року (протокольною) продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

25 серпня 2010 року Мінприроди отримало за вх. №4972/0/1-5/10 постанову державного виконавця Департаменту ДВС від 10 серпня 2010 року про відкриття виконавчого провадження, винесену на підставі виконавчого листа №2а-8418/10/0570 від 23 липня 2010 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом. Вказаною постановою державного виконавця, зокрема, встановлено семиденний строк для виконання рішення суду.

На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 вересня 2010 року №417 «Про надання, продовження строку дії, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами», переоформлено дозволи на користування надрами публічним акціонерним товариством «ХельдельбергЦемент Україна».

Про винесення вказаного наказу Мінприроди повідомило Департамент ДВС листом №1410/07/10-11 від 24 січня 2011 року, до якого долучено його копію.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 10 травня 2011 року ВП №20693079, у зв'язку з невиконанням постанови державного виконавця від 10 серпня 2010 року №20693079 у встановлений для добровільного виконання строк, стягнуто з Мінприроди виконавчий збір у розмірі 1360грн. 00коп.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №606), який у статті 17 Закону України №606 визначає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 30 Закону України №606 (в редакції, яка діяла на момент виконання постанови про відкриття провадження) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Частиною 6 даної статті встановлено, що, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України №606 в тій же редакції, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Як вище встановлено судом, позивачем виконано постанову Департаменту ДВС від 10 серпня 2010 року, отриману 25 серпня 2010 року, шляхом видачі наказу від 23 вересня 2010 року №417 «Про надання, продовження строку дії, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами», тобто - з порушенням встановленого статтею 24 Закону України №606 та державним виконавцем семиденного строку.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України №606, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Водночас, згідно з частиною 6 зазначеної норми, у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України №606 у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що позивач у встановлений для добровільного виконання строк не виконав постанову Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження, а також вимоги Закону України №606, суд дійшов висновку, що вказане рішення відповідача про стягнення виконавчого збору видане згідно з чинним законодавством.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2).

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, позивачем обґрунтованість та правомірність заявлених вимог не доведена.

Враховуючи вище наведене та положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що державний виконавець Департаменту ДВС, приймаючи оскаржувану постанову від 10 травня 2011 року, діяв в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог Мінприроди відсутні.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Міністерству охорони навколишнього природного середовища України у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя(підпис)О.В. ПісоцькаСудді:(підпис)О.А. Кармазін (підпис)Т.І. Шейко З оригіналом згідно.