Постанова № 27884833, 16.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2012 р. № 2а- 9583/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача -Шовкова О.С.,

представника відповідача -Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000442330 від 10.07.2012 року та № 0000452330 від 10.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 06.06.2012 року за №989/22-10/32359553 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" винесені податкові повідомлення-рішення за № 0000442330 від 10.07.2012 року та № 0000452330 від 10.07.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Гумотехніка» за період з 01.04.2009 по 31.12.2011 року, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" податкового кредиту та розрахунок податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Гумотехніка»підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 06.06.2012 року за №989/22-10/32359553 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та винесені на підставі зазначеного акту податкові повідомлення-рішення за № 0000442330 від 10.07.2012 року та № 0000452330 від 10.07.2012 року. В обґрунтування зазначив, що ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" зайво включило до податкового кредиту суми ПДВ з придбання товару у ТОВ «Гумотехніка»за червень та вересень 2009 року у сумі 89913,90 грн., крім того, позивачем зайво віднесено до витрат, що підлягають амортизації модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка»на загальну суму 449469,50 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55276,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", зареєстровано як юридична особа (код 32359553, місцезнаходження: 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 3), що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 57-58, 53-54), станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (а.с. 55) та зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100018145 -а.с. 56).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Гумотехніка»за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №989/22-10/32359553 від 06.06.2012 року (а.с. 36-46).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" в порушення: 1) п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями безпідставно завищено суму податкового кредиту по деклараціям за червень та вересень 2009 року, яка склала 89913,90 грн., в тому числі за червень 2009 року -41621,80 грн., за вересень 2009 року -48292,1 грн.; 2) п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, зайво віднесено до витрат, що підлягають амортизації -модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка», на загальну суму 449569,50 грн., в тому числі за півріччя2009 року -208109 грн., за 9 місяців 2009 року -241460,50, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму -55276 грн., в тому числі: за 9 місяців 2009 року на 3122 грн., за 2009 рік на 9678 грн., за 2010 рік на 22520 грн., за 2011 рік на 23078 грн.

Дослідження судом акту перевірки, показало, що таких висновків Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС дійшла на підставі протоколу допиту свідка Михайлуся С.І. та висновку спеціаліста № 37 від 12.02.2011 року, відповідно до яких було зроблено висновок про неможливість ТОВ «Гумотехніка»реально здійснювати господарську діяльність у порядку, передбаченому діючим законодавством України, а як наслідок відповідач прийшов до висновку про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ «Гумотехніка».

На підставі акту перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442330 від 10.07.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 392,40 грн., з яких за основним платежем 89913,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 22478,50 грн. (а.с. 32);

- № 0000452330 від 10.07.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66525,50 грн., з яких за основним платежем -55276,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 11249,50 грн. (а.с. 33).

Перевіряючи висновки акту перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення -рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Гумотехніка»за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) 06.02.2009 року був укладений Договір №11, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт бетонозмішувача БСУ-1 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 15). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -171 621,24 грн., у т. ч. ПДВ -28603,54 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 16) та матеріалів, необхідних для ремонту бетонозмішувача БСУ-1 (а.с. 17).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 22.02.2009 року на суму 171621,24 грн., у тому числі ПДВ - 28603,54 грн. (а.с. 11).

TOB «Гумотехніка»були виписані податкові накладні на загальну суму 171621,24 грн.: № НН-06-02-01 від 12.02.2009 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (а.с. 27), № НН-06-02-05 від 24.02.2009 року на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (а.с. 28), № НН-06-02-03 від 16.02.2009 року на суму 43621,24 грн., в т.ч. ПДВ 7270,21 грн. (а.с. 29), № НН-06-02-04 від 17.02.2009 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. (а.с. 30), № НН-06-02-02 від 13.02.2009 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (а.с. 31).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 171 621,24 грн.: № 970 від 13.02.2009 р. на суму 35 000,00 грн., № 969 від 12.02.2009 р. на суму 35 000,00 грн., № 973 від 16.02.2009 р. на суму 43621,24 грн., № 975 від 17.02.2009 р. на суму 48 000,00 грн., № 1033 від 24.02.2009 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 83-87).

Судом встановлено, що між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) 05.05.2009 року був укладений Договір № 05/05-09, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт конвеєрів БСУ-1 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 12). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -249 730,80 грн., у т.ч. ПДВ - 41621,80 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 14) та матеріалів, необхідних для ремонту конвеєрів БСУ-1 (а.с. 13).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 26.06.2009 року на суму 249 730,80 грн., у тому числі ПДВ - 41621,80 грн. (а.с. 21).

TOB «Гумотехніка»були виписані податкові накладні на загальну суму 249 730,80 грн.: № НН-05-05-09 від 26.06.2009 року на суму 152 730,80 грн., в т.ч. ПДВ 25455,13 грн. (а.с. 23), № НН-05-05-09 від 23.06.2009 року на суму 97000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16166,67 грн. (а.с.156).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 249 730,80 грн.: № 1453 від 07.07.2009 р. на суму 49 730,80 грн., № 1454 від 07.07.2009 р. на суму 40 000,00 грн., № 1434 від 26.06.2009 р. на суму 63 000,00 грн., № 1413 від 23.06.2009 р. на суму 97 000,00 грн. (а.с. 89-92).

Судом встановлено, що між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) 02.09.2009 року був укладений Договір № 02/09-01, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт конвеєрів БСУ-2 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 18). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -289 752,60 грн., у т.ч. ПДВ - 48292,10 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 20) та матеріалів, необхідних для ремонту конвеєрів БСУ-2 (а.с. 19).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 30.09.2009 року на суму 289 752,60 грн., у тому числі ПДВ - 48292,10 грн. (а.с. 9).

TOB «Гумотехніка»були виписані податкові накладні на загальну суму 289 752,60 грн.: № НН-02-09-02 від 19.09.2009 року на суму 95 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15833,33 грн. (а.с. 24), № НН-02-09-01 від 18.09.2009 року на суму 82 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 666,67 грн. (а.с. 25), № НН-02-09-03 від 30.09.2009 року на суму 112 752,60 грн., в т.ч. ПДВ 18 792,10 грн. (а.с. 26).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на загальну суму 289 752,60 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку, на суму 95 000,00 грн., на суму 50 000,00 грн., на суму 62 752,60 грн., на суму 82 000,00 грн.(а.с. 158-160, 165).

Відповідно до умов вищезазначених договорів та пояснень представника позивача, запчастини та матеріали, які використовувались для виконання погоджених сторонами договорів робіт доставлялись виконавцем власними силами, вартість та асортимент використаних матеріалів відображався в актах виконаних робіт.

З наданих представником позивача довідок судом встановлено, що балансова вартість основних фондів -БСУ станом на 01.06.2009 рок складала -6055124,83 грн., модернізація -208109,00 грн., знос -1913981,00 грн., залишкова вартість -4349252,83 грн., станом на 01.09.20109 року - складала -6263233,83 грн., модернізація -241460,50 грн., залишкова вартість -4434132,33 грн. (а.с. 137,139). Згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 15 за червень 2009 року -проведені витрати за ремонт конвеєрів БСУ-1 -208109,00 грн., за червень -241 460,50 грн. (а.с. 138-140).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ " Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР " є: 26.61.0 -виробництво виробів з бетону для будівництва, 14.11.0 -добування декоративного та будівельного каменю, 26.63.0 -виробництво готових для використання бетонних сумішей, 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами, 74.30.0 -технічні випробування та дослідження (а.с. 59-60).

Таким чином, з матеріалів справ та пояснень представника позивача судом встановлено, що понесені позивачем витрати за зазначеними договорами між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка», є витратами на поліпшення основних фондів та є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Вимогами п.п.8.1.2 п.8.1 статті 8 вказаного Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації, окрім іншого, утримання основних фондів, що знаходяться на консервації, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під невиробничими фондами слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Таким чином, амортизація повинна нараховуватися на основні фонди і нематеріальні активи, що включені до складу основних фондів платника податків і які постійно використовуються в його господарській діяльності.

Тобто, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що конвеєри БСУ-1 та БСУ-2 є основними фондами ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" у розумінні приписів п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які використовуються позивачем у господарській діяльності.

Таким чином, ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" правомірно включено витрати з ремонту конвеєрів БСУ-1 та БСУ-2 до амортизаційних витрат відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому висновок податкового органу щодо зайвого віднесення позивачем до витрат, що підлягають амортизації модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка»на загальну сум 449569,50 грн., в тому числі за півріччя 2009 року -208109 грн., за 9 місяців 2009 -241460,50 грн., є необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для заниження податку на прибуток ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на загальну суму 55276 грн.

В частині винесення Індустріальною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС податкового повідомлення-рішення №0000452330 від 10.07.2012 року, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування правомірності прийняття вказаного рішення відповідач посилається на порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит всього у сумі 89913,90 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Гумотехніка".

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд зазначає, що перевірка відповідачем проводилась за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. З 01.01.2011 року Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність, на підставі набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність аналізу норм відповідного законодавства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкові накладні, надані ТОВ «Гумотехніка», відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків -в даному випадку ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гумотехніка»зареєстровано, як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.08.2005 року (код 33672717), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та є платником податку на додану вартість. Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (TOB «Гумотехніка») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних, було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів, укладених між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка», не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін або що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка»договори не суперечать актам цивільного та господарського законодавства України, відповідають дійсним намірам сторін щодо реального здійснення господарських операцій. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеного між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка»договорів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин суд приходить до висновку, що прийняті Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби спірні податкові повідомлення-рішення за № 0000442330 від 10.07.2012 року; № 0000452330 від 10.07.2012 року, підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- № 0000442330 від 10.07.2012 року;

- № 0000452330 від 10.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (юридична адреса: вул. Індустріальна, буд. 3, м. Харків, 61106, код: 32359553) витрати по сплаті судового збору в сумі 1789,18 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять грн. 18 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2012 року.

Суддя К.О. Севастьяненко