Постанова № 27884225, 14.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року місто Київ № 2а-5249/12/1070

10.03

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: не з'явився.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн»з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0016812210 та № 0016822210 від 07.08.2012 року є протиправними, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

У судове засідання 14.11.2012 року представник позивача не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представником відповідача були надані додаткові докази по справі на обґрунтування обставин, викладених в запереченнях, а саме: копії постанов про порушення кримінальної справи, протокол допиту свідка тощо.

Всі вищевказані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн»є юридичною особою, що зареєстрована 17.05.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, адреса місцезнаходження: 08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Харківське шосе, 5, ідентифікаційний номер: 24924140, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

У липні 2012 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 280/22-1/24924140 від 20.07.2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн»(код ЄДРПОУ 2492414) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з КП «Альянс»(код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.11.2008 року по 31.01.2011 року».

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додатну вартість», у зв'язку з чим занижено ПДВ на 4 688, 19 гривень в тому числі по періодах: за червень 2009 року -571, 70 гривень, липень 2009 року -3 549, 88 гривень, листопад 2009 року -33, 33 гривень, грудень 2009 року -99, 99 гривень, березень 2010 року - 66, 66 гривень, червень 2010 року -99, 99 гривень, липень 2010 року -33, 33 гривень, серпень 2010 року -66, 66 гривень, вересень 2010 року -33, 33 гривень, жовтень 2010 року -33, 33 гривень, грудень 2010 року -33, 33 гривень, січень 2011 року -33, 33 гривень, лютий 2011 року -33, 33 гривень;

- пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 5 943, 75 гривень, в тому числі по періодах: ІІ квартал 2009 року -714, 63 гривень, ІІІ квартал 2009 року -4 479, 03 гривень, ІV квартал 2009 року -125, 00 гривень, І квартал 2010 року -83, 30 гривень, ІІ квартал 2010 року -125, 00 гривень, ІІІ квартал 2010 року -166, 67 гривень, ІV квартал 2010 року -125, 00 гривень, І квартал 2011 року -125, 00 гривень.

За результатами перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0016812210 та № 0016822210 від 07.08.2012 року.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

В частини взаємовідносин позивача з його контрагентом -КП «Альянс» суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом КП «Альянс»судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено наявність договірних взаємовідносин позивача з КП «Альянс», а саме: КП «Альянс»надавав послуги з технічного обслуговування виправлених і працюючих устаткувань пожежної сигналізації.

Під час судового розгляду судом встановлено, що КП «Альянс»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 32468182.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та КП «Альянс»були укладені договори № 1168 від 30.06.2009 року, № 1241 від 01.08.2009 року. Згідно укладених договорів позивач (замовник) оплачує, а КП «Альянс»(виконавець) виконує роботи по технічному обслуговуванню виправлених і працюючих устаткувань пожежної сигналізації, згідно умов даних договорів.

В адресу позивача КП «Альянс»були виписані податкові накладні на загальну суму 28 129, 14 гривень, в тому числі ПДВ 4 688, 19 гривень.

Таким чином, ураховуючи правочини, предметом яких є роботи по технічному обслуговуванню виправлених і працюючих устаткувань пожежної сигналізації, згідно умов даних договорів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з КП «Альянс»підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

Позивачем було надано суду копії актів приймання-передачі проектної документації, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання робіт (послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Згідно довідки № 05.3-6-06/1549 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності КП «Альянс»за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля паливом, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, будування та ремонт суден, оптова торгівля хімічними продуктами.

Згідно Ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України Серії АВ № 188379, КП «Альянс»мало право на здійснення діяльності, пов'язаної з проектуванням, монтажем, технічним обслуговуванням засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, а саме:

- монтаж, технічне обслуговування установок пожежної сигналізації;

- монтаж, технічне обслуговування систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі;

- вогнезахисна обробка деревини (поверхнева) та тканини.

Вказані послуги було оплачено, що підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями.

Отже, суд дійшов висновку, що наявність у позивача виданих йому КП «Альянс» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості за отримані товари з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та свідчать про сплату податку на прибуток у повному обсязі..

Як встановлено судом, факт надання послуг позивачу з боку КП «Альянс»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і КП «Альянс», є безпідставним.

Суд звертає увагу, на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та КП «Альянс»лише з наступних підстав.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України Колективне підприємство «Альянс»подало до ДПІ останній звіт, а саме декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

Так, відповідно до отриманого Бориспільською ОДПІ листа ДПС в Київській області № 3167/7/22-712/263 від 25.05.2012 року, щодо відпрацювання підприємств-вигодонабувачів встановлено, що у провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа № 69-0146.

Відповідно до отриманої постанови про порушення кримінальної справи старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_3 винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа № 69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС»(код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого частини третьої статті 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель - плюс»ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС»ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС»ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених статтями 28 частина 2, 205 частина 2, 27 частина 5, 212 частина 3 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 років, на території АР Крим діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних»осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг»(код ЄДРПОУ - 36165656), ПП «Габарит-груп»(код ЄДРПОУ - 35941644) та «транзитне»підприємство - ТОВ БВП «Строитель - плюс»(код ЄДРПОУ - 31263808), директором і головним бухгалтером якого являється ОСОБА_5, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП «Гранд-М»(код ЄДРПОУ - 33581667), ПП «Райс-М»(код ЄДРПОУ - 33655597), ПП «Грандпродукт»(код ЄДРПОУ - 34946788), ПП «Севелітстрой»(код ЄДРПОУ - 35096833), ТОВ ВТК «Окнополь»(ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Бренд Строй»(код ЄДРПОУ - 36165567), ПП «Сіті Буд»(код ЄДРПОУ - 37081640), ПП «Скипер»(код ЄДРПОУ - 37081677), ПП «Добре Місто»(код ЄДРПОУ - 37081745), ПП «Комманд»(код ЄДРПОУ - 37081766), ПП «Мобкримторг»(код ЄДРПОУ - 37081792), ПП «Визит Торг»(код ЄДРПОУ - 37081939), ПП «Нантехімидж»(код ЄДРПОУ - 37081965), ПП «Кримторг»(код ЄДРПОУ - 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь»(код ЄДРПОУ - 32841299), ПП «Базис Торг»(код ЄДРПОУ - 36165986), ПП «Укрторгпартнер»(код ЄДРПОУ - 36693415), ПП «Мастер Торг»(код ЄДРПОУ - 37196250), ПП «Кримспецтехнолоджи»(код ЄДРПОУ - 36693441), ТОВ «Тонар-Крим»(код ЄДРПОУ - 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия»(код ЄДРПОУ - 32468182), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ - 32836776), ПП «Евроградстрой»(код ЄДРПОУ - 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ - 37081588), ТОВ «ТМ-Компані»(код ЄДРПОУ - 37132621), Фірма «Капітель Плюс»(код ЄДРПОУ - 31095815), КП «Альянс»(код ЄДРПОУ - 32468182), ПП «Пан Буд»(код ЄДРПОУ - 32468182), ПП «Беллатрикс»(код ЄДРПОУ - 37081991) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого статтями 28 частина 2, 205 частина 2 КК України.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, а саме докази, надані позивачем, та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та КП «Альянс», відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача КП «Альянс»за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по КП «Альянс», однак в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що КП «Альянс», відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України подало до ДПІ останній звіт, а саме декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме КП «Альянс»в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач жодних правовідносин взагалі не мав.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду копію протоколу допиту свідка -ОСОБА_14 на підтвердження того, що він як особа зазначена директором не має відношення до реєстрації КП «Альянс»та діяльності цього підприємства.

Суд не бере такі твердження до уваги з підстав того, що, по-перше, в Акті перевірки взагалі відсутні посилання на такі пояснення, по-друге, на момент взаємовідносин з 2009 року по грудень 2010 року директором контрагента КП «Альянс»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію була ОСОБА_15, яка від імені КП «Альянс»укладала договори, виписувала податкові накладні. Лише акти-приймання робіт та податкові накладні за грудень 2010 року та січень 2011 року були підписані ОСОБА_16 Водночас, як вже зазначалося судом, вказані пояснення свідка не вважаються належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про нікчемність укладених правочинів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента за період, який перевірявся.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків Акта перевірки, суд приходить до висновку, що правочини, укладені позивачем з КП «Альянс»відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з КП «Альянс», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаної послуги та завищення валових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі -Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Аналогічні норми закріпленні у статтях 138 та 139 Податкового кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що надані суду документи підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання послуг.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат позивач є безпідставними, а отже порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, та абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР та пункту 138.2 статті 138 та 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України судом не встановлено.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Аналогічні норми містяться і у Податковому кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 198.3 статі 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни отриманих послуг, які підтверджені податковими накладними, придбані послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на надання послуг.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та пункту 198.3 статі 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на характер наданих послуг, враховуючи види діяльності КП «Альянс», наявність відповідної ліцензії на право зайняття таким видом діяльності у суду відсутні підстави вважати, що надання таких послуг не відбувалося.

Також, враховуючи викладені в Акті перевірки твердження податкового органу, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0016812210 та № 0016822210 від 07.08.2012 року.

Таким чином, прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки позивача обставин суду не надав.

Дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0016812210 та № 0016822210 від 07.08.2012 року.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» понесені ним судові витрати в сумі 132 (сто тридцять дві) гривні 76 копійок..

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 листопада 2012 р.