Постанова № 27883911, 29.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14858/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Попові А.М.,

за участю

представника позивача Пащенко Г.В.,

представника відповідача Лисенков Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0000491530/17680/10/15-17-3,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0000491530/17680/10/15-17-3.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 13.08.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» по рішенню суду про розстрочення боргу № 2а/0570/9172/2011, декларації за квітень 2011 року від 20.05.2011 № 9003659369, травень 2011 року від 17.06.2011 № 9004151746, червень 2011 року від 20.07.2011 № 9005032507, за липень 2011 року від 19.08.2011 № 9007032145, серпень 3011 року від 19.09.2011 № 9007840164, вересень 2011 року від 20.10.2011 № 9009249292, встановлені порушення та складено акт № 309/15-17-3-31599557.

На підставі акта перевірки 05.09.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491530/17680/10/15-17-3, що оскаржується.

Вважає, що висновки акту перевірки про порушення строків сплати податкового боргу не відповідають дійсності, оскільки строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями Податкового кодексу України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

Вказує, що граничним днем сплати розстроченого зобов'язання є останній день відповідного календарного місяця, оскільки це визначено у відповідності до рішень суду.

Посилаючись на необґрунтованість висновків акта перевірки, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на їх підставі є таким, що прийняті правомірно.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», - є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач,- Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

13.08.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» по рішенню суду про розстрочення боргу № 2а/0570/9172/2011, декларації за квітень 2011 року від 20.05.2011 № 9003659369, травень 2011 року від 17.06.2011 № 9004151746, червень 2011 року від 20.07.2011 № 9005032507, за липень 2011 року від 19.08.2011 № 9007032145, серпень 3011 року від 19.09.2011 № 9007840164, вересень 2011 року від 20.10.2011 № 9009249292, встановлені порушення та складено акт № 309/15-17-3-31599557 (Далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 62).

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (Далі, - ПКУ) в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість з затримкою термінів сплати понад 30 днів у загальній сумі 1029433,89 гривень.

На підставі акта перевірки 05.09.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491530/17680/10/15-17-3, що оскаржується (Далі за текстом,- спірне рішення) (а.с.10).

Спірним рішенням, за порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПКУ, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, позивача зобов'язано сплатити податок на додану вартість у вигляді штрафу у розмірі 20 %, на суму 205886,78 гривень.

Суд погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Спірною обставиною у справі є правомірність нарахування штрафу на прострочену сплату податкових зобов'язань стягнутих та розстрочених рішеннями суду.

Оскільки у сторін немає спору щодо наявності податкового боргу його розміру, підстав його виникнення, тощо, суд вважає за необхідне надати оцінку спірним правовідносинам у площині правомірності дій податкового органу щодо нарахування штрафу на прострочену сплату податкових зобов'язань стягнутих та розстрочених рішеннями суду.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПКУ передбачено у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, та якщо така затримка складає більш 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Кодексу випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений та строку затримки у його сплаті.

Як вказувалось раніше, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, та якщо така затримка складає більш 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Для застосування таких штрафних (фінансових) санкцій за зазначені порушення згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України слід визначити погашену суму боргу, а потім, у залежності від кількості днів затримки, розрахувати відповідний відсоток, від погашеної суми боргу. Тому вказана штрафна (фінансова) санкція застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

Позивачем було здійснено оплату грошових зобов'язань платіжними дорученнями, в яких позивачем у графі призначення платежу зазначено на виконання якого судового рішення здійснено сплату (а.с.70-72, 101-103).

Відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення (у тому числі і посилання на виконання судових рішень), що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Наявність податкового боргу на момент здійснення оплати платіжними дорученнями не заперечується позивачем. У зв'язку з цим СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС мала право зарахувати вказані платежі не враховуючи їх призначення.

До того ж Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 року, який набрав чинності з 1 липня 2012 року, абзац перший пункту 87.9 статті 87 доповнено реченням другим такого змісту: "У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом".

Як встановлено вище, позивач здійснював оплату грошових зобов'язань платіжними дорученнями, в яких у графі призначення платежу зазначав на виконання якого судового рішення здійснено сплату, проте зазначені сплати вже здійснено після набрання чинності (після 1 липня 2012 року) Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 року.

Таким чином суд не приймає до уваги посилання позивача на судові рішення, яким розстрочено строк його виконання та на виконання якого були направлені платежі за платіжними дорученнями без врахування призначення платежу.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 115.1. статті 115 Податкового кодексу України встановлено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно з п. 14.1.265 ст. 14 того самого кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу норми ст. 126 Податкового кодексу України вбачається, що складом передбаченого нею податкового порушення є бездіяльність, яка полягає у несплаті суми грошового зобов'язання у встановлені кодексом строки. Таке порушення є триваючим, оскільки один раз почавшись (з дня, наступного за граничним строком сплати) воно чиниться шляхом безперервного невиконання відповідного обов'язку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Посилання позивача на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду є безпідставними, у зв'язку з тим, що ними (судовими рішеннями) не встановлений факт сплати або визнання недійсним суми по податковим розрахункам та деклараціям.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відстрочення (розстрочення) не припиняють податкові зобов'язання, вони встановлюють лише спосіб та порядок їх стягнення.

Суд звертає увагу на те, що обов'язок податкового органу не враховувати волю платника податків з 01.01.2011 року прямо передбачено п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Суд також наголошує, що відповідно до п. 3.9 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1036, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. За № 1431/18726 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (надалі - Порядок) на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Даний Порядок розроблено відповідно до статті 100 розділу II Податкового кодексу України. Дія цього Порядку поширюєтеся на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи (далі -АІС), що ведеться органами державної податкової служби.

Таким чином, цей порядок передбачає надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) саме податковим органом.

У той самий час, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку має місце розстрочення (відстрочення) виконання судових рішень, яке передбачено процесуальним законодавством. А тому, вказаний вище Порядок не розповсюджується на ці відносини.

Крім того, слід звернути увагу на те, що пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховується відповідно до вимог статті 129 (пеня нараховується за весь період існування податкового боргу, включаючи період розстрочення (відстрочення) на підставі рішення суду) та статті 126 Податкового кодексу України у день фактичного погашення.

Зазначені вище обставини обумовлюють правомірність нарахування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, податковим органом у повній мірі доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0000491530/17680/10/15-17-3,- відмовити повністю.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 листопада 2012 року.

Повний текст постанови складений 04 грудня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.