Постанова № 27883735, 22.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10043/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

при секретарі Кравець Є.С.

за участю:

представника позивача Руднєвої І.В.

представників відповідача Димарьової В.В., Буряченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АВІТЕКС»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АВІТЕКС»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про: - визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№0001062301 від 14.08.2012р., видане Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким визначено суму податкового зобов'язання для Приватного підприємства «АВІТЕКС»за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000», у сумі 1510346,14 грн., з яких: за основним платежем збільшення на 1486141,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -24 204,75 грн.; - визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№0001072301 від 14.08.2012р., видане Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким визначено суму податкового грошового зобов'язання для Приватного підприємства «АВІТЕКС»за платежем: «Податок на додану вартість, код 3014010100», у сумі 887443,78 грн., з яких: за основним платежем збільшення на 710448,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -176 995,35 грн.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки №1460/226/32688134 від 18.06.2012р., відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001062301 від 14.08.2012р., за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000», у сумі 1510346,14грн., та №0001072301 від 14.08.2012р., за платежем: «Податок на додану вартість, код 3014010100», у сумі 887443,78грн. Встановлені податковим органом порушення п.п. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України обґрунтовані отриманням матеріалів перевірки контрагента позивача ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», а саме акта Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 03.04.2012р. № 508/23-3/32897053), яким встановлені порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, п.1 ст.215, п.1 ст.216, п.2 ст.215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Авітекс»з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг). Висновок відповідача про завищення валових витрат внаслідок неправомірного включення до складу собівартості придбаних товарів внаслідок неправомірного включення до складу витрат допоміжної сировини за нікчемними правочинами, та висновок про завищення податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Реальність вчиненого правочину зафіксовано самим податковим органом, підтверджується наданими позивачем до перевірки податковими накладними, актами виконаних робіт, договорами, банківськими виписками, рахунками, безоплатність отримання товару відповідачем не доведена, позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, є неправомірним та порушує право особи мирно володіти своїм майном, у зв'язку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що перевіркою позивача встановлено порушення п.п.135.5.4, п.135.5, ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1486141,39грн.; п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ПП „Авітекс" завищено податковий кредит в сумі всього 710 448,43грн., та порушення ст.ст.203, 205, 208, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України. Відповідно наданих до перевірки документів встановлено, що на підставі виставлених рахунків ПП „Авітекс" отримувало сировину для виробництва спец. одягу та товар для подальшої реалізації в сумі 3659870,54грн. (з ПДВ) від ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки". За період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. ПП „Авітекс" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 5384615грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. встановлено його завищення всього 710448,43грн. Таким чином, за даними перевірки встановлено, що ПП „Авітекс" завищено податковий кредит по операціям, що проведені по нікчемним правочинам з ТОВ „ДЗПО", у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «ДЗПО»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів підприємствам покупцям, в тому числі ПП «Авітекс». Проведену перевірку та винесені на її підставі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №0001062301 від 14.08.2012р., №0001072301 від 14.08.2012р. вважає правомірними та такими що підлягають виконанню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та уточненнях.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №442893, станом на 09.03.2011р., Приватне підприємство «Авітекс»зареєстровано 03.11.2003р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Види діяльності за КВЕД: виробництво робочого одягу, виробництво іншого одягу та аксесуарів, оптова торгівля текстильними товарами.

Відповідно до копії Договору про використання майна, яке належить громадянам від 10.01.2012р.ПП «Авітекс»в особі Яцюта А.Я., з одного боку та власник майна ОСОБА_5, з іншого боку, уклали вказану угоду, відповідно до ст.324-331 ЦК України, по наступне, власник квартири за адресою АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_5, добровільно передає ЧП «Авітекс» на безоплатній основі майно площею 62,42 кв.м., яке належить йому на праві приватної власності, терміном на 1 рік.

Судом встановлено, що в період з 18.05.2012р. по 11.06.2012р. на підставі направлень від 28.05.2012р. №№270/226, 273/226, 272/226, 271/173, відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №202 від 26.04.12р., відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання ПП «Авітекс»вимог податкового законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено Акт №1460/226/32688134 від 18.06.2012р.

Згідно з арк..6 акту перевірки позивача встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримані матеріали перевірок, а саме : - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська (акт перевірки від 03.02.2012р. № 508/23-3/32897053). Згідно матеріалів вищезазначених підприємств встановлені порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, п.1 ст.215, п.1 ст.216, п.2ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Авітекс»з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають : вартість товарів, робіт, послуг,безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Враховуючи той факт, що оприбуткована за нікчемними правочинами допоміжна сировина використана у власній господарській діяльності, валовий доход даного підприємства має бути збільшений у розмірі 3 659 880,00 грн. з ПДВ

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 01.04.2011р. по 31.12.2011р. встановлено, (арк..10-11 акту перевірки позивача від 18.06.2012р.), що на підставі виставлених рахунків ПП «Авітекс»отримувало тканину у сумі 3659870,54грн. (з ПДВ) для пошиву спец.одягу від ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки».

Вартість отриманої сировини ПП «Авітекс»відобразило по бухгалтерському рахунку 201 «Сировина та матеріали», шляхом здійснення наступних бухгалтерських проведень: Кт.631, Дт.20..28 Сировина (товар) була використана у виробництві спец.одягу, який на момент проведення перевірки було реалізовано, але не в повному обсязі. Станом на 01.04.2009 року заборгованість з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»відсутня, станом на 31.03.2012 року по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1007092,64 грн.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримані матеріали перевірок, а саме : - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська (акт перевірки від 03.02.2012р. № 508/23-3/32897053. Згідно матеріалів вищезазначеного підприємства встановлені порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, п.1 ст.215, п.1 ст.216, п.2ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Авітекс»з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно даним бухгалтерського обліку по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та первинним документам наданими до перевірки поставки товару від вищезазначених підприємств обліковувались як сировина для використання при виробництві спецодягу, так як товар для подальшої реалізації, яка була віднесена підприємством до складу витрат 902 «Собівартість реалізованих товарів»901 «Собівартість реалізації готової продукції»в загальній сумі 2 841 695 по операціям з ТОВ «ДЗПО». Виходяич з вищевикладеного на порушення п.п.ж 139.1.9 п139.1 ст.139 Податкового Кодексу України ПП «Авітекс»завищено валові витрати внаслідок неправомірного включення до складу витрат допоміжної сировини за нікчемними правочинами на суму 2 841 695 грн. в т.ч. по періодах: - ІІІ квартал 2011р. -181 900 грн.; - ІІІ-ІУ квартал 2011р. -2 632 130 грн.; - І квартал 2012р. -209 565 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій (арк.22-23 акту перевірки позивача від 18.06.2012р.) «Придбання (виготовлення) податком на додану вартість підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»показників за період з 01.04.2009 по 31.03.2012р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядках 10.1-16.3 декларацій по податку на додану вартість всього 710 448,43 грн. З яких - завищення податкового кредиту на загальну суму 609 978, 43 грн. Визначено за результатами відпрацювання взаємовідносин з підприємствами -постачальниками, щодо яких визнані нікчемними правочини в сумі 609 978,43 грн.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримані матеріали перевірок, а саме : - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська (акт перевірки від 03.02.2012р. № 508/23-3/32897053). Згідно матеріалів вищезазначених підприємств встановлені порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, п.1 ст.215, п.1 ст.216, п.2ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Авітекс»з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг). П.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «ДЗПО»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів підприємствам покупцям, в тому числі ПП «Авітекс».

Перевіркою правильності включення сум ПДВ до податкового кредиту при відпрацюванні відхилень по Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжності в частині збільшення податкового кредиту ПП «Авітекс»на загальну уму 100 470,00 грн.

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено: 1.) порушення п.п.135.5.4, п. 135.5, ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1495362,25грн., а саме за результатами 3кв. 2011 -92041,4грн, 4кв. 2011р. - 1297280,96грн., Ікв. 2012 -106039,89грн.; 2.) п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством ПП «Авітекс»завищено податковий кредит в сумі всього 710448,43грн., у т.ч. за: липень 2010р. в сумі 3470грн, жовтень 2010р. в сумі 17552грн, листопад 2010р. в сумі 68669грн, грудень 2010р. в сумі 8308грн, січень 2011р. в сумі 2471грн, вересень 2011р. в сумі 36379,65грн, жовтень 2011р. в сумі 41640,93грн, листопад 2011р. в сумі 302453,5грн, грудень 2011р. в сумі 187591,75грн, січень 2012р. в сумі 41912,6грн. 2.) пп.14.1.56, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1, п.168.3, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, а саме податковим агентом ПП «Авітекс»у 2011р. та І кв. 2012р. не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 4966,28грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001062301 від 14.08.2012р., яким визначено суму податкового грошового зобов'язання для ПП «Авітекс»за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000», у сумі 1510346,14грн., з яких: за основним платежем збільшення на 1486141,39грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24204,75грн., та №0001072301 від 14.08.2012р., яким визначено суму податкового грошового зобов'язання для ПП «АВІТЕКС»за платежем: «Податок на додану вартість, код 3014010100», у сумі 887443,78грн. з яких: за основним платежем збільшення на 710448,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 176995,35 грн.

Судом також досліджений витребуваний у відповідача акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»№508/23-3/32897053 від 03.02.2012, «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2011р.». Згідно висновків вказаного акту, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення: - п.185.1 ст.185,п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, дані, відображені ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями наведених у таблиці; - п.1 п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, враховуючи вищевикладене, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», код 32897053, за жовтень 2011р.

Згідно Договору поставки №АВ-51 від 01.01.2011р. копія якого наявна в матеріалах справи, укладеного між ПП «Авітекс»та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»предметом якого є постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію у відповідному асортименті, кількості та за цінами, визначеними сторонами у рахунках та накладних до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити за неї на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно Довідки ПП «Авітекс»№1011/1 від 11.10.2012р., станом на 01.06.2012р. кількість працюючих на підприємстві 51 чоловік, станом на 01.10.2012р. -50 чоловік.

Відповідно до Довідки ПП «Авітекс»№1011/2 від 11.10.2012р., на балансі підприємства знаходиться вантажний автомобіль ГАЗ-2705 реєстраційний номер АЕ17-09ЕХ, яким здійснюється перевезення грузів.

Згідно з копією договору оренди №Сл 16/10 від 20.09.2010р. укладеного між ПП ОСОБА_6 та ПП «Авітекс», предметом якого є орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 160кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Строителей, 23, лит.Г-2, приміщення №1, далі-Об'єкт, згідно Акту прийому-передачі Об'єкту (додаток №1). А також майно, обладнання, яке знаходиться в приміщенні та прилеглої території до Об'єкту передається згідно акту прийому-передачі (додаток №2).

Відповідно до копії Договору про використання майна , яке належить громадянам від 10.01.2012р.ПП «Авітекс»в особі Яцюта А.Я., з одного боку та власник майна ОСОБА_5, з іншого боку, уклали вказану угоду, відповідно до ст.324-331 ЦК України, по наступне, власник квартири за адресою АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_5, добровільно передає ЧП «Авітекс»на безоплатній основі майно площею 62,42 кв.м., яке належить йому на праві приватн6ої власності, терміном на 1 рік.

Відповідно до копії договору оренди нерухомого майна №502 від 05.05.2011р. укладеного між ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»та ПП «Авітекс»предметом якого є орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно приміщення на другому поверсі у будівлі АТС (інв..№10312) площею 338,5кв.м., розміщене за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Раєвського, 1, що являється власністю орендодавця. Договір оренди діє 29.04.2011р. до 29.04.2012р. включно.

Також судом досліджені надані позивачем докази: видаткові накладні у кількості 21шт; податкові накладні у кількості 22шт.; виписки з банку у кількості 20шт. (а.с.112-133); договори поставки: №ПЗ/НХ-1214.86/НЮ від 03.07.2012р., №ПР/НХ-12362/НЮ від 15.06.2012р., №ПР/НО-12642/НЮ від 12.08.2012р., №ПР/НХ-12651/НЮ від 17.08.2012р., №11120648 від 25.06.2012р., №ШБЗ-2012/216-КП від 05.07.2012р., №877 від 27.03.2012р., №1025 від 22.06.2012р., №12-16/582-КП від 27.02.2012р.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( від 28.12.1994 року № 334/94-ВР), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Підпункт 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 "Правила ведення податкового обліку" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 вказаної статті, передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 вказаної статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ч.1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України, №742/11/13-11 від 02.06.2011р. відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки позивача від 18.06.2012р. № 1460/226/32688134 підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем ст.ст.139, 163, 164, 168, 198, 201 Податкового кодексу України а саме: заниження податку на прибуток, завищення податкового кредиту, заниження податку з доходів фізичних осіб були висновки акту перевірки відносно контрагента позивача ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», а саме акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 03.02.2012р. №508/23-3/32897053 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2011р.», яким встановлені порушення п.185.1 ст.185,п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями наведених у таблиці; та п.1 п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, за жовтень 2011р.

Проте з даним висновком податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Зокрема згідно Листа ВАСУ «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»N 742/11/13-11, 02.06.2011, зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до умов Договору поставки №АВ-51 від 01.01.2011р. укладеного між ПП «Авітекс»та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», Договором передбачені всі істотні умови, укладений Договір та додатки підписані від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, тобто також відповідають вимогам п.2 статті 207 Цивільного Кодексу України.

Фактичне виконання умов договору оформлено первинними документам які надані, як під час перевірки, так і до суду. Первинні документи -видаткові накладні, податкові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договорів складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості

На підтвердження факту розрахунків та належного виконання умов договору, судом також досліджені, належним чином оформлені видаткові накладні у кількості 21шт; податкові накладні у кількості 22шт.; виписки з банку у кількості 20шт.; договори поставки: №ПЗ/НХ-1214.86/НЮ від 03.07.2012р., №ПР/НХ-12362/НЮ від 15.06.2012р., №ПР/НО-12642/НЮ від 12.08.2012р., №ПР/НХ-12651/НЮ від 17.08.2012р., №11120648 від 25.06.2012р., №ШБЗ-2012/216-КП від 05.07.2012р., №877 від 27.03.2012р., №1025 від 22.06.2012р., №12-16/582-КП від 27.02.2012р., які містять всі необхідні реквізити, підписи і печатки ПП «Авітекс»та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки».

Крім того, судом досліджено договори оренди офісного та складського приміщення №Сл 16/10 від 20.09.2010р., №502 від 05.05.2011р., довідку №1011/1 від 11.10.2012р., відповідно до якої станом на 01.06.2012р. кількість працюючих на підприємстві 51 чоловік, станом на 01.10.2012р. -50 чоловік, довідку №1011/2 від 11.10.2012р. про те, що на балансі підприємства «Авітекс»знаходиться вантажний автомобіль ГАЗ-2705 реєстраційний номер АЕ17-09ЕХ, яким здійснюється перевезення грузів.

Тобто фізична, технічна та технологічна можливості підприємства позивача ТОВ «Авітекс»до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції за договором поставки №АВ-51 від 01.01.2011р. укладеного між ПП «Авітекс»та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Вказане не заперечується відповідачем.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

При прийнятті рішення судом також враховано, що станом на час розгляду справи державна реєстрація контрагента позивача ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки»не скасована та на момент вчинення відповідних господарських операцій вказаний контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що також підтверджено поясненнями відповідача наданими в судовому засіданні. Тобто статус учасників господарських операцій відповідає законодавчо встановленій спеціальній податковій правосуб'єктності.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій є мірою юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. Однак порушення порядку здійснення господарської діяльності третіми особами не впливають на результати діяльності платника податків та не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Відповідач в Акті перевірки позивача, так і під час розгляду справи в суді, не навів доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо що контрагент позивача допускає порушення податкового законодавства, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання позивачем податкової вигоди. Відповідач не зазначив, які дії позивач зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в супереч норм законодавства з метою укладання угод з підприємством ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки». Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податків.

Отже позивач правомірно включав до складу бухгалтерської та податкової звітності показники операцій із зазначеною юридичною особою.

Таким чином відсутні підстави для висновків про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на підставі наявності акту відносно контрагента платника податків про визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Приватного підприємства «Авітекс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АВІТЕКС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001062301 від 14.08.2012р. та №0001072301 від 14.08.2012р.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2012 року

Суддя Н.В. Турлакова