Постанова № 27883552, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2012 р. Справа №2а-11871/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ППП Кримелектромонтаж»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Герасименко Н.А. - пред-к, дов. від 24.10.2012 р.

від відповідача - Жукова О.М. - пред-к № 55/10-0 від 31.07.2012 р.

Суть спору: Приватне підприємство «ППП Кримелектромонтаж» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.10.2012 р. № 0005722204 та № 0005732204. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", ПК України.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні , яке відбулось 12.11.2012 р., надав заперечення на позов , в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позову.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався для підготовки додаткових доказів.

У судовому засіданні 28.11.2012 р. представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позов та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», Фірм «Капітель-Плюс» , ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» за період часу 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. , за результатами якої 02.10.2012 р. був складений акт №6746/22-1/33848578.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаксліок чого занижено податок на прибуток на суму 168935 грн. , порушення п.4.1 ст.4, 1 п.п.7.4.1,п.п. 7.4.2., п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.4.5. п. 7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст.14, п. 185.1, ст.185,п. 188.1. ст.188, п.п. 187.1 а п. 187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 135148 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 16.10.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0005732204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 168935 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 18599,75 грн., та № 0005722204 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 135148 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14880 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у липні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - червні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за липень 2009 р.- черень 2012р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», Фірм «Капітель-Плюс» , ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» під час проведення розрахунків за товари (послуги) , які були отримані ( які надавались) на виконання укладених сторонами договорів. На думку податкового органу, що зазначено представником відповідача під час розгляду справи, діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. Відповідач також зазначає,що позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості товарів (послуг), нібито отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», Фірм «Капітель-Плюс» , ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» , яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

Позивачем до матеріалів справи залучені копії оформлених ПП «Комманд» податкових накладних № 10від 01.02.2011р., №26 від 02.02.2011 р. ,витратних накладних №653 від 01.10.2011р., №654 від 92.02.2011 р., яки свідчать про постачання на його адресу товару - електрокабелів - на суму 14619 грн.( в тому числі ПДВ), ним також надані докази оплати вартості придбаного товару ( в тому числі перерахування ПДВ), докази використання цього товару при здійснення господарської діяльності, а саме копію акту приймання виконаних робіт за лютий 2011 р.. складеного з КПУДППЗ «Укрпошта» , в якому зазначено,що платником податків були виконані роботи щодо заміни проводів, прокладення нових мереж.

Вивчивши наведені вище документи, суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження факт отримання позивачем від ПП «Комманд» зазначеного товару, проведення оплати його вартості ( в тому числі сплату ПДВ), використання цього товару в його господарській діяльності , в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та сплачених коштів - до складу валових витрат.

Позивачем надані докази того, що в період часу, що перевірявся , з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» 09.08.2010 р. був укладений договір на ремонт та обслуговування автомобілів, предметом якого було виконання останнім ремонтних робіт та проведення технічного обслуговування автомобілі платника податків .

Матеріали справи свідчать про те,що ТОВ БВП «Строитель-Плюс» на виконання умов цього договору було проведені роботи по технічному обслуговуванню автомобілів позивача, що підтверджено рахунками фактурами № 4184 від 08.09.2010 р., № 4185 від 16.09.2010 р., Заказами-нарядами № 4184 від 08.09.2010 р., №4185 від 16.09.2010 р., податковими накладним №4630 від 08.09.2010 р. на суму 2320 грн. (в тому числі ПДВ), № 4634 від 16.09.2010 р. на суму 2810 грн.( вт ому числі ПДВ). Позивачем надані докази оплати вартості виконаних робіт ( в тому числі перерахування ПДВ), наявності у нього автомобілів держ. номер НОМЕР_3, НОМЕР_4.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів не проведення ТОВ БВП «Строитель-Плюс» робіт по технічному обслуговуванню автомобілів позивача.

Вивчивши наведені вище документи, приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування наведених вище тверджень позивача , суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження не тільки факт виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зазначених вище робіт , але і обгрунованості віднесення коштів, сплачених за їх виконання позивачем , до складу витрат , що пов'язані з провадженням ним господарської діяльності, в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених них сум до валових витрат підприємства.

При вивчені матеріалів справи судом встановлено ,що позивач в період часу,що перевірявся , укладав з КПУДППЗ «Укрпошта» , іншими суб'єктами господарювання договори підряду , предметом яких було здійснення ремонту на об'єктах , яки ним належали. На виконання вказаних договорів підряду з причин відсутності достатньої кількості штатних кваліфікованих працівників позивач укладав з ТОВ «Бренд строй» договори субпідряду , на здійснення проектних робіт з метою виконання умов договорів підряду ,укладених зі своїми контрагентами.

До матеріалів справи залучені копії укладених з ТОВ «Бренд строй» договору №51/229 на проектні роботи від 31.01.2011 р., договору підряду № 54/231 від 01.02.2011р. , договору № 51/229 на проектні роботи від 31.01.2011р., договору підряду № 63/228 від 10.02.2011 р., договору на № 52/230 на проектні роботи від 01.02.2011р., копії оформлених останнім кошторисів № 15 від 31.01.2011р., № 15 від 01.02.2011р., рахунків - факту № 232 від 10.02.2011р., № 255 від 17.02.2011р.,№ 256 від 23.02.2011р., № 318 від 25.02.2011р. ,актів приймання - сдачі робіт (надання послуг) №246 від 10.02.2011 р., № 327 від 17.02.2011 р.. № 328 від 23.02.2011р., №318 від 25.02.2011р., актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р., податкових накладних №246 від 10.02.2011 р. , №327 від 17.02.2011 р., № 328 від 23.02.2011р., № 370 від 25.02.2011р.

Відповідачем не надано доказів того,що роботи, яки були предметами договору №51/229 на проектні роботи від 31.01.2011 р., договору підряду № 54/231 від 01.02.2011р. , договору № 51/229 на проектні роботи від 31.01.2011р., договору підряду № 63/228 від 10.02.2011 р., договору № 52/230 на проектні роботи від 01.02.2011р., ТОВ «Бренд строй» не виконувались, ним також не надані докази , яки спростовували б твердження позивача про прийняття цих робіт.

За таких обставин суд вважає доведеним факт виконання ТОВ «Бренд строй» робіт в період часу, що перевірявся, по зазначеним вище договорам робіт на суму 222886,86 грн.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає доведеним не тільки факт виконання ТОВ «Бренд строй» робіт ( надання послуг) на зазначену вище суму, але і їх здійснення для виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань , пов'язаних з веденням ним господарської діяльності , в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки в акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у останнього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених ним сум до валових витрат.

Судом встановлений факт укладення 11.01.2010 р. з КП «Альянс» договору на надання посередничеських послуг , предметом якого було надання послуг по розшуку покупців на електротехнічну продукцію, монтажні роботи. Згідно з актом № 1555 від 28.02.2011 р. в наслідок проведеної КП «Альянс» роботи позивачем було укладено договорі на суму 747942 грн. , в наслідок чого останній мав сплатити йому винагороду у розмірі 74794,20 грн.

Позивачем до матеріалів справи залучені копії договорів, укладених з контрагентами, які зазначені в Акті № 1555 від 28.02.2011 р., докази постачання ним товарів ( надання послуг).

В порядку передбаченому ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів того, що позивач самостійно уклав вказані правочини.

За таких обставин суд вважає доведеним факт надання КП «Альянс» послуг в обсягах, вказаних в наведеному вище акті , правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин КП «Альянс», викладені в акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

При вивчені матеріалів справи судом встановлено,що позивач в період часу,що перевірявся, сплатив ТОВ «Бренд строй» 24395,05 грн. (в том числі ПДВ) вартості наданих юридичних послуг . В якості доказів надання цих послуг платником податків залучені до матеріалів справи копії договору про надання юридичних послуг №699 , укладеного 01.04.2010 р. з ТОВ «Бренд строй», податкові накладні № 1745 від 29.10.1020р. та № 1936 від 02.11.2010 р., експертного висновку №401 від 10.09.2010р. будівельно-технічної експертизи по справі №5020-11/021, копії позовних заяв, рішення Господарського суду м.Севастополя від 09.11.2011р. по справі №5020-11/021.

Суд, вивчивши надані позивачем документи, встановив,що під час розгляду справи №5020-11/021 у Господарському суді м.Севастополя у судових засіданнях безпосередньо приймав участь керівник платника податків, факт надання працівниками ТОВ «Бренд строй» будь-якої допомоги під час оформлення позову , проведення експертизи матеріалами справа не підтверджується.

На думку суду залучені позивачем до матеріалів справи копії судового рішення та експертного висновку не можуть бути згідно зі ст.70 КАС України належними доказами виконання ТОВ «Бренд строй» умов договору про наданню юридичних послуг.

За таких обставин суд приходить до висновку,що матеріалами справи не підтверджено протиправність висновків податкового органу, викладених акті перевірки №6746/22-1/33848578 від 02.10.2012 р., щодо необґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем в період часу , що перевірявся, ТОВ «Бренд строй» при здійсненні розрахунків за юридичні послуги , безпідставності віднесення до складу його витрат кошти, перераховані останньому за нібито наданні юридичні послуги.

В силу викладеного відсутні підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень в частині нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за результатами перевірки обгрунтованності формування податкового кредиту по ПДВ та формування валових витрат по договору про надання юридичних послуг , укладеному з ТОВ «Бренд строй».

Під час судового засідання, яке відбулось 28.11.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.12.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби №0005722204 від 16.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 131082,16 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14432 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби №0005732204 від 16.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 162836,23 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 17928,75 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.