Постанова № 27883045, 03.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_______________ ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.12 Справа № 5015/2770/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», вих. № 09/1158 від 05.10.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2012р.

у справі № 5015/2770/12 (суддя -Долінська О.З.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікант», м. Київ

до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Стрілець, Сокальський район Львівської областіпро стягнення 190 637, 65 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мокрій Р.З. -представник (довіреність від 04.01.2012 р. №09/09);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.09.2012р. у справі № 5015/2770/12 (суддя -Долінська О.З.) позов задоволено, стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікант»167 673,89 грн. заборгованості, 17 963,76 грн.- пені та 4'157,85 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору та вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 655 Цивільного кодексу України не оплатив в повному обсязі одержаний 29 грудня 2011р. по накладних № 19335 та № 19336 товар, а тому вимоги позивача про стягнення решти суми неоплаченого товару підлягають задоволенню.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, оскаржив таке в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі за вих. № 09/1158 від 05.10.2012р., скаржник покликається на те, що при вирішенні спору, місцевим господарським судом не встановлено первинного сальдо між сторонами та не враховано часткової оплати в розмірі 155000, 00 грн. Крім того, на думку апелянта, судом проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги усіх доказів у справі, в тому числі перерахування 10.09.2012р. на 10 000,00 грн.

Наведені обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5015/2770/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 05.11.2012 р. (а.с. 91).

В подальшому у судових засіданнях 05.11.2012 р. та 26.11.2012 р. з метою повного та всебічного дослідження усіх матеріалів та обставин справи розгляд справи відкладався.

В судове засідання 03.12.2012 р. з'явився представник відповідача, який підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, клопотання про відкладення не подав, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

3 грудня 2012 р. в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ведеться фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника відповідача в даному судовому засіданні та представника позивача в попередньому судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як з'ясовано в судовому засіданні та підтверджено доказами, зібраними у справі, між сторонами існували довгострокові господарські відносини, зокрема і в межах виконання укладеного сторонами 16 лютого 2011року Договору поставки № 01155, згідно п. 1.1. якого продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Вікант»- позивач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця (Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»- відповідач по справі) металопродукцію, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, визначається в Заявках покупця, у Рахунках -фактурах продавця та/або Специфікаціях до Договору, видаткових накладних.

Сторони домовились, що Заявки передаються представником покупця за допомогою телефонного зв'язку в усній формі, або направляються на адресу продавця в письмовій формі та відображається у Рахунках-фактурах продавця, які є невід'ємною частиною Договору та/або Специфікаціях до Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору загальна ціна цього Договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх Специфікаціях до цього Договору або Рахунках-фактурах , які є невід'ємними частинами цього договору та видаткових накладних. Оплата Товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок продавця, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках-фактурах на умовах передплати протягом 2-х (двох) календарних днів від дати Рахунку-фактури, якщо інше не зазначено у Рахунку-фактурі, або в терміни, зазначені у відповідній Специфікації. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

У разі здійснення доставки товару на будівельний майданчик покупця транспортом, що наймає продавець, транспортні послуги виставляються окремо в рахунку-фактурі або включаються у вартість товару та підлягають оплаті в ті ж строки, що і Товар (п 3.6. Договору).

При відстроченні платежу, оплата вартості Товару (та транспортних послуг, в разі замовлення) здійснюється протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з дня отримання товару (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Догвору, якщо вартість фактично відвантаженого Товару перевищує суму, оплачену покупцем, то покупець зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично отриманим товаром протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту передачі товару.

У разі порушення строків оплати за Товар, вказаний в пунктах 3.7., 3.8. цього Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у преріод, за який сплачується пеня (п. 6.3. Договору).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов наведенного вище Договору, 29 грудня 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікант»по видатковій накладній № 19336 передав, а Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»одержало товар -профіль СВП -22 ст5сп дл 12 м. - на загальну суму 157 120, 00 грн. (а. с. 8), по видатковій накладній № 19335 передано та прийнято товар -профіль СВП -22 ст5сп дп 12м. - на загальну суму 162 240, 00 грн. (а.с.9).

Видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою замовлення визначено договір № 01155 від 16.02.2011р.

Звертаючись з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікант», визначив суму заборгованості за передану відповідачем продукцію в розмірі 172 673, 89 грн., відовразивши таку і в розрахунку до позову (а.с. 15).

Також, позивачем подано до матеріалів справи платіжні доручення, а саме: № 218 від 09.02.2012 р. на суму 16199,92 грн., № 318 від 05.03.2012р. на суму 59603,17 грн., № 458 від 28.03.2012р. на суму 50000,00 грн., № 493 від 28.03.2012р. на суму 100000,00 грн., № 853 від 14.06.2012р. на суму 18946,85 грн., № 941 від 03.07.2012р. на суму 20000,00 грн., № 1086 від 17.07.2012р. на суму 5000,00 грн. (а. с. 39-45) на загальну суму 269749, 94 грн., підставою платежу в яких визначено як Договір № 01155 від 16.02.2011р., так і рахунки-фактури.

В п. 3.6. Договору сторонни обумовили, що датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

З поданного відповідачем акту звірки розрахунків (а. с. 121) вбачається, що кошти, перераховані по названих вище платіжних дорученнях зараховані позивачем як оплату вартості поставленного ним товару по ряду накладних, в тому числі і спірних: № 19335 та № 19336.

Відповідач стверджує, що при ухваленні рішення місцевим господарським судом не враховано здійснені ним оплати, підтвердженням яких є виписки банку від 28 березня 2012р. на суму 150 00, 00 грн. та від 17 липня 2012р. на суму 5000, 00 грн. (а. с. 50, 51). Крім того, апелянт просить врахувати проплати, здійснені ним 22 серпня 2012р. на суму 51135, 66 грн. та 6 вересня 2012р. на суму 10000, 00 грн. (а. с. 114, 115), з призначенням платежу Договір № 01155 від 16.02.2012р.

У відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу коштів здійснюється за допомогою розрахункових документів, зокрема: платіжного доручення.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Разом з цим, згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З наведеного вище вбачається, що сторони при здійсненні господарських операцій керувались умовами укладеного ними Договору № 01155 від 16.02.2012р. Однак, із зібраних у справі доказів неможливо встановити, які саме перераховані відповідачем платежі були зараховані позивачем в погашення заборгованості по конкретних видаткових накладних № 19335 та № 19336 згідно п. 3.6. Договору.

Така ж позиція заявлена представником відповідача в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду 03.12.2012 р.

При прийнятті рішення, місцевий господарський суд вірно керувався вимогами ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок продавця, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках-фактурах на умовах передплати протягом 2-х (двох) календарних днів від дати Рахунку-фактури, якщо інше не зазначено у Рахунку-фактурі, або в терміни, зазначені у відповідній Специфікації. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі порушення строків оплати за Товар, указаних в пунктах 3.7., 3.8. цього Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у преріод, за який сплачується пеня.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом в апеляційній скарзі, доказів оплати саме накладних № 19335 та № 19336 від 29.12.2011р. відповідачем не надано, а його покликання на перерахування коштів на виконання умов договору № 010055 від 16.02.2011р. не може свідчити про погашення заборгованості саме по спірних накладних.

У відповідності до вимог ст. 15, 16 ЦК України порушене право підлягає судовому захисту.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач довів поставку відповідачу товару на загальну суму 319360,00 грн. по накладних №19335 №19336 від 29.12.2011р. та скористався наданим йому ст 655 ЦК України правом вимагати оплати такого.

Покликання апелянта на ту обставину, що при вирішенні данного спору слід встановити первинне сальдо по договору не грунтуються на законі, оскільки згідно вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В данному випадку позовні вимоги обгрунтовані відсутністю часткової оплати по конкретних накладних № 19335 та № 19336 від 29.12.2012р., а не по Договору №01155 від 16.02.2012 р. вцілому. Відповідачем ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України про погашення заборгованості саме по спірних накладних № 19336 та № 19335.

Апелянт покликається на те, що судом не здійснено повний аналіз розрахунків між сторонами по Договору №01155, однак, предмет спору не охоплює увесь період виконання сторонами умов договору і підставою стягнення суми позивачем вказано конкретні накладні, оплата по яких відповідачем проведена лише частково.

Щодо покликань апелянта про безпідставність, на його думку, відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає, що провадження у спраі порушено ухвалою місцевого господарськог осуду від 07.07.2012р. 18 липня 2012р. представник відповідача в судове засідання не з'явився. 07.08.2012р. розгляд справи відкладено в зв'язку з необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами по виконанню договору № 01155 від 16.02.2011р. 29.08.2012р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

За клопотанням позивача місцевим господарським судом продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обстави спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З наведеного вище вбачається, що відповідач не був позбавлений права участі в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2012 р. у справі № 5015/2770/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», вих. №09/1158 від 05.10.2012 р.-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109, 110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/2770/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 05.12.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.