Рішення № 27882771, 05.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5019/1795/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") до комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - Підприємство) про стягнення 19 249 грн. 50 коп.,

за участю представників:

позивача: Мельника В.В. за дов. від 16 березня 2012 року № 14-327,

відповідача: Бондара Ю.М. за дов. від 5 січня 2012 року № 01-10/23,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2012 року НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2481/11, укладеного 30 вересня 2011 року між позивачем та Підприємством, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 30 вересня 2011 року № 1 та від 11 жовтня 2011 року № 2, останньому в жовтні 2011 року було поставлено 623,919 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 2 382 117 грн. 77 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 14 289 грн. 13 коп. пені, 2 201 грн. 18 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 759 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 21 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1795/12, розгляд якої було призначено на 5 грудня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 5 грудня 2012 року, на адресу суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 5 грудня 2012 року № 01-10/4140 (а.с. 73-80), в якому останнє просило зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій за несвоєчасне проведення ним розрахунків у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача.

Представник НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні 5 грудня 2012 року позовні вимоги компанії підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Підприємства визнав факт несвоєчасного проведення розрахунків з НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ, погодився із розрахунком стягуваних сум, однак просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між позивачем та Підприємством був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2481/11, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 30 вересня 2011 року № 1 та від 11 жовтня 2011 року № 2, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець, у свою чергу, -прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 14-21).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у жовтні 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 623,919 тис. куб. м. на загальну суму 2 382 117 грн. 77 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 31 жовтня 2011 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 22-23).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Підприємства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки вищезазначена поставка природного газу була здійснена у жовтні 2011 року, то у відповідача згідно з умовами вищезазначеного пункту договору виник обов'язок розрахуватися з позивачем за даний природний газ до 14 листопада 2011 року.

Проте судом встановлено, що Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому природного газу у встановлений договором строк не виконало, заборгувавши таким чином НАК "Нафтогаз України" 2 196 787 грн. 91 коп. Вказаний факт підтверджується наданими позивачем довідкою по Підприємству (а.с. 24) та довідкою про операції по вказаному відповідачу (а.с. 25), з яких вбачається, що останній повністю погасив суму вищезазначеної заборгованості лише 30 листопада 2011 року. Згідно даних документів до 14 листопада 2011 року Підприємство сплатило позивачу лише 185 329 грн. 86 коп. У той же час судом встановлено, що відповідач повністю погасив заборгованість перед компанією за поставлений природний газ лише після настання кінцевого строку для проведення остаточного розрахунку за даний газ, встановленого у пункті 6.1 договору. Так, 25 листопада 2011 року Підприємство перерахувало НАК "Нафтогаз України" 100 000 грн. 00 коп., 28 листопада 2011 року -300 000 грн. 00 коп., 29 листопада 2011 року -400 000 грн. 00 коп., 30 листопада 2011 року -1 396 787 грн. 91 коп., чим повністю погасило залишок боргу. Даний факт не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У той же час у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останній просив суд стягнути з Підприємства 14 289 грн. 13 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 14 листопада 2011 року по 29 листопада 2011 року включно, з яких: 10 261 грн. 71 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 196 787 грн. 91 коп. за період з 14 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року (за 11 днів прострочення платежу); 2 671 грн. 25 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 096 787 грн. 91 коп. за період з 25 листопада 2011 року по 27 листопада 2011 року (за 3 дні прострочення платежу); 763 грн. 02 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 796 787 грн. 91 коп. за 28 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу); 593 грн. 16 коп. -пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 396 787 грн. 91 коп. за 29 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2481/11 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої НАК "Нафтогаз України", відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним, що не заперечувалося і відповідачем.

Водночас при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Даний факт підтверджується наданими останнім звітом про фінансові результати Підприємства за друге півріччя 2012 року, розрахунком обсягу заборгованості перед відповідачем за минулі роки по різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, а також довідкою про стан розрахунків за використану у 2012 році теплову енергію споживачами міста Рівного з відповідачем станом на 1 березня 2012 року (а.с. 81-84).

З огляду на викладене та враховуючи вказані виняткові обставини, зокрема, невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, а також ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу і незначного періоду прострочення виконання даного зобов'язання, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з Підприємства, до 7 144 грн. 57 коп.

Також на підставі статті 625 ЦК України НАК "Нафтогаз України" просила суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2 759 грн. 19 коп., нараховані з 14 листопада 2011 року по 29 листопада 2011 року включно, з яких: 1 981 грн. 50 коп. -три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 2 196 787 грн. 91 коп. за період з 14 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року (за 11 днів прострочення платежу); 515 грн. 81 коп. -три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 2 096 787 грн. 91 коп. за період з 25 листопада 2011 року по 27 листопада 2011 року (за 3 дні прострочення платежу); 147 грн. 34 коп. -три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 1 796 787 грн. 91 коп. за 28 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу); 114 грн. 54 коп. -три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 1 396 787 грн. 91 коп. за 29 листопада 2011 року (1 день прострочення платежу).

Крім того, позивач просив суд стягнути з Підприємства втрати від інфляційних процесів у зв'язку з вищезазначеною прострочкою в сумі 2 201 грн. 18 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Оскільки заявлений НАК "Нафтогаз України" до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 30841056) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) грн. 57 коп. пені, три проценти річних у розмірі 2 759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп., 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 18 коп. інфляційних втрат, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 6 грудня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко