Рішення № 27882753, 06.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.12 Справа № 8/5014/2983/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"", м. Київ,

до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 15 362 грн. 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Єфременко О.О. -головний юрисконсульт, - довіреність №14-463 від 02.10.12 року;

від відповідача -Пальчик М.О. -юрисконсульт, - довіреність №12-01-22/383 від 13.03.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача: пені за несвоєчасну сплату вартості спожитого природного газу за період з 14.11.11 року по 21.12.11 року у сумі 5138,33 грн.; 3% річних за той же період у сумі 992,20 грн.; 7% штрафу у сумі 8418,81 грн. та інфляційних нарахувань за період з листопада 2011 року по січень 2012 року у сумі 813,57 грн., - з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №14/2290/11 на купівлю-продаж природного газу, укладеного між сторонами 30.09.11 року.

До початку судового засідання 06.12.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав та, пославшись на п.3 ст. 83 ГПК України, заявив клопотання про максимальне зменшення штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, обґрунтовуючи його своїм скрутним фінансовим становищем внаслідок неналежної сплати споживачами вартості отриманої теплової енергії (відзив на позовну заяву від 05.12.12 року за вих. №12-03-532), - на підтвердження чого надав до справи документальні докази.

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, мотивуючи його тим, що він свою господарську діяльність здійснює в умовах, які є аналогічними умовам здійснення такої ж діяльності відповідачем.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.09.11 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №14/2290/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно якому продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (надалі -газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах цього договору (п.1.1).

Продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ у обсязі до 12350,0 тис. куб. метрів, у т.ч:

у ІV кварталі 2011 року (жовтень-грудень) -2600,0 тис. куб. м;

у 2012 році: у І кварталі - 5350,0 тис. куб. м; у ІІ кв. -800,0 тис. куб. м; у ІІІ кв. -0,0 тис. куб. м; у ІУ кв. -3600,0 тис. куб. м (п.2.1).

Обсяги газу, що планується передати, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку (п.2.1.1).

Продавець передає покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від покупця до продавця в пунктах приймання-передачі (п.3.1).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3), який покупець зобов'язується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, підписати, скріпити печаткою та надати продавцеві у 3-х примірниках. Сторони домовилися, що продавець, отримавши від покупця такий акт, підписує його, скріплює печаткою та не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути оригінали акту на адресу покупця та газорозподільного(газотранспортного) підприємства, - або ж надати мотивовану відмову від підписання акуту у письмовій формі. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4).

Кількість газу, поданого покупцю, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця (п.4.1), а у випадках, визначених пунктами 4.2-4.4 договору, - відповідно до умов цих пунктів.

Питання щодо ціни газу сторони врегулювали у розділі 5 договору "Ціна газу" (пункти 5.1-5.5).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1).

У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором (п.7.2).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (п.11.1) (а.с.9-14).

Сторони уклали до цього договору наступні додаткові угоди:

№1 від 30.09.11 року, якою внесли зміни до пункту 5.2 в частині ціни вартості 1000 куб. м газу з 01.10.2011 року - 4139,57 грн. (а.с.15);

№2 від 11.10.11 року, якою внесли зміни до пункту 5.2 в частині ціни вартості 1000 куб. м газу з 11.10.2011 року - 3449,64 грн. та загальний тариф на послуги транспортування природного газу, який становить 362,76 грн.(а.с.16);

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписаний сторонами за цим спором акт приймання-передачі природного газу №28ЛугБО від 31.10.11 року -на поставку та транспортування 170,000 тис. куб. м газу на суму 648108,00 грн. (а.с.17).

Позивач стверджує, що відповідач згідно п.6.1 вищезгаданого договору був зобов'язаний не пізніше 14.11.12 року сплатити вартість отриманого газу у загальній сумі 648108,00 грн., але до зазначеної дати зробив це частково, а саме: 31.10.11 року сплатив вартість отриманого газу у сумі 77839,31 грн., - у зв'язку з чим станом на 14.11.2011 року основний борг за отриманий ним газ становив 570268,69 грн. (648108,00 грн. -77839,31 грн.) (розрахунок на а.с.22).

З цього розрахунку вбачається, що відповідач і надалі у період з 14.11.2011 року по 21.12.11 року здійснював часткове погашення основного боргу та станом на 21.12.11 року повністю сплатив його (а.с.22).

Керуючись п.7.2 договору №14/2290/11 від 30.09.11 року (а.с.9-14), позивач 24.10.12 року за вих. №26/2-113-12 спрямував на адресу відповідача вимогу про сплату у 3-денний термін пені за період з 15.11.2011 року по 21.12.11 року у сумі 5138,33 грн. та штрафу 7% від суми боргу 120268,69 грн. - у розмірі 8148,81 грн., пославшись на неналежне ставлення з його боку до виконання умов договору щодо сплати вартості газу, отриманого 31.10.2011 року (а.с.18-19;20-21).

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання цієї вимоги, але зазначені у ній пеню та штраф не сплатив, - що стало підставою для нарахування позивачем, крім вищевказаних сум пені та штрафу, - також інфляційних нарахувань у сумі 813,57 грн. і 3% річних у сумі 992,20 грн. та приводом для звернення з цим позовом до суду.

Наявними у справі документальними доказами підтверджено, що позивач матеріали позову здав оператору поштового зв'язку 13.11.12 року (а.с.59).

З обставин справи вбачається, що річний термін для стягнення пені та штрафу, встановлений пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), скінчився 15.11.12 року.

Отже, аналіз судом приписів ст. 254 Цивільного кодексу та ст. 51 ГПК України показав, що на день звернення позивача до суду річний термін для стягнення пені та штрафу не скінчився.

Відповідач повністю визнав факт несвоєчасної сплати вартості отриманого газу.

Обґрунтовуючи своє клопотання про зниження на підставі пункту 3 ст.83 ГПК України сум пені та штрафу, заявлених до стягнення позивачем, він надав до справи документальні докази наявності бюджетної заборгованості перед відповідачем за минулі роки з невідшкодованої різниці в тарифах на теплоенергію, надану населенню ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" станом на 01.07.12 року (розрахунок; протоколи засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Луганської області №5 від 03.07.12 року та №33 від 20.07.12 року) у загальній сумі 72.126.517,77 грн. (68.277.394,68грн. + 3.849.123,09 грн.).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу газу, сторони взяли на себе низку зобов'язань та отримали низку прав.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ -не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а в силу ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг є відплатним (ст.903 ЦКУ).

З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662, 663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором та протранспортовану кількість товару (природного газу).

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач відповідно до ст. 901 ЦКУ також зобов'язаний оплатити вартість послуг з транспортування газу, яка закладена у загальну вартість 1000 куб. м газу за договором.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) сказано, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

За цим спором позивач висунув вимогу тільки про сплату пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, у повній мірі дотримався вимог чинного законодавства.

Право продавця на нарахування штрафу у розмірі 7% від суми боргу у разі його несплати у термін понад 30 днів з дня його виникнення встановлено пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору, який кореспондується з абзацом 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач вірно визначив його з суми боргу 120268,69 грн. у розмірі 8418,81 грн.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що позивач вірно визначив суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

При вирішенні клопотання відповідача про "максимальне зменшення" суми заявленої до стягнення пені та штрафу, суд вважає, що воно підлягає задоволенню частково -у розмірі 15% кожної з названих сум -з наступних підстав.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Суд вважає, що відповідач документально довів наявність у його господарській діяльності виняткових обставин, які надають право суду застосувати цитовану норму закону.

З цього приводу пленум Вищого господарського суду України у п.3.17.4 постанови від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягають стягненню:

пеня у сумі 4367,58 грн. (5138,33 грн. -770,75 грн.), оскільки 5138,33 грн. х 0,15 = 770,75 грн.;

штраф 7% у сумі 6926,49 грн. (8148,81 грн. -1222,32 грн.), оскільки 8148,81 грн. х 0,15 = 1222,32 грн.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме стягненню:

пеня - у сумі 4367,58 грн.;

штраф 7% - у сумі 6926,49 грн.;

інфляційні нарахування - у сумі 813,57 грн.;

3% річних - у сумі 992,20 грн., - а разом 13099,84 грн.

Суд, керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, покладає сплату судового збору на відповідача, - при цьому судовий збір в частині стягнення пені та штрафу 7% покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум на 15%.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,203,509,525,526,527,529,530,560, 610-612,614, 623-625,655,691,692,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.231 та 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,43,44,49,69,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк Луганської області, - на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"", ідентифікаційний код 20077720, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, - пеню у сумі 4367 (чотири тисячі триста шістдесят сім) грн. 58 коп.; 3% річних у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 20 коп., інфляційні нарахування у сумі 813 (вісімсот тринадцять) грн. 57 коп.; штраф 7% у сумі 6926 (шість тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 06.12.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 07 грудня 2012 року.

Суддя А.П.Середа