Ухвала суду № 27882690, 05.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"05" грудня 2012 р.№ 5017/786/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АДІКТ"

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ИНТЕР ЛТД"

про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору

Головуючий суддя Малярчук І.А.

судді Власова С.Г.

Никифорчук М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Салімоненко О.С., довіреність від 03.10.2012р.

Від відповідача -ПАТ „АКБ „Київ": Дяченко Є.Г., довіреність №25/363 від 27.12.2011р.

Від відповідача -ТОВ „ИНТЕР ЛТД": не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 26.02.2010р. між ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Адікт".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2012р. порушено провадження у справі №5017/786/2012.

Ухвалою суду від 17.05.2012р. зупинено провадження у справі № 5017/786/2012.

Постановою ОАГС від 10.07.2012р. ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2012р. про зупинення провадження у справі №5017/786/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „АКБ „КИЇВ" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2012р. касаційну скаргу ПАТ „АКБ „Київ" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 17.05.2012р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 08.10.2012р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 29.10.2012р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 29.10.2012 р. визначено наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Малярчук І.А., судді -Власова С.Г. Никифорчук М.І., на підставі чого ухвалою суду від 29.10.2012р. справу прийнято до провадження колегією суддів у зазначеному складі.

Позивачем 05.12.2012р. подано до суду заяву про призначення у справі судово-психіатричної експертизи.

Правове обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог неодноразово уточнювалось, остаточний зміст підстав заявленого позову ТОВ „Адікт" виклав в уточненні підстав позову за вх.№35662/2012, що надійшли до суду 23.11.2012р. та в уточненнях від 05.12.2012р. за вх.№37012/2012, в яких зазначає, що в забезпечення договору про надання відновлювальної кредитної лінії №004/10 від 26.02.2010р., між ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Адікт" 26.02.2010р. був укладений іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно. При цьому з боку ТОВ „Адікт" спірний договір підписав директор Дубров Олександр Вікторович, що діяв на підставі Статуту ТОВ „Адікт", зареєстрованого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.12.2009р. та протоколу №5 Загальних зборів учасників ТОВ „Адікт" від 12.02.2010р. Гр. Дубров О.В. був призначений на посаду директора ТОВ „Адікт" на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ „Адікт", оформленого протоколом №4 від 26.12.2009р. та звільнений з посади директора за рішенням загальних зборів засновників ТОВ „Адікт", оформленого протоколом №1 від 20.09.2010р.

Позивач повідомив суд, що згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2012р. Дуброва О.В. визнано недієздатним. Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що перші ознаки хвороби у Дуброва О.В. були виявлені у 2008 році, та саме з цього часу Дубров О.В. не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказані обставини були встановлені Київським районним судом м. Одеси на підставі висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 26.04.2012р., свідчень експерта та медичної документації. За вказаних підстав позивач вважає договір іпотеки від 26.02.2010р. недійсним, у зв'язку із тим, що з боку ТОВ „Адікт" його підписано директором Дубровим О.В., який в той момент не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними.

В обґрунтування наведеного позивач відмічає, що згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Отже, орган управління складається з конкретних фізичних осіб, які перебувають з юридичною особою в особливих відносинах представництва або близьких до них, в результаті чого дії таких осіб розцінюються як такі, що безпосередньо вчиняються юридичною особою. При цьому, у відповідності до п.39 Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 „Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", що діяв на час укладення спірного іпотечного договору, при укладенні договору сторона, зокрема, має перебувати при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій. Звідси, оскільки юридична особа набуває і здійснює свої цивільні права через свої органи, має суттєве значення усвідомлення значення своїх дій та можливість керувати ними тієї особи, що діє від імені та в інтересах юридичної особи. В спірних правовідносинах такою особою, що уклала договір іпотеки від 26.02.2010р. від імені позивача є директор Дубров О.В., який, як то було встановлено судовим експертом та рішенням Київського районного суду від 24.10.2012р. у справі №2-о-390 2011 рік, не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, зокрема, підписувати протокол загальних зборів учасників ТОВ „Адікт" №5 від 12.02.2010 р., яким загальні збори надали згоду на передачу спірного майна в іпотеку в якості забезпечення за зобов'язаннями ТОВ „Інтер ЛТД" за договором про отримання кредиту у розмірі 40 900 000грн., та підписувати договір іпотеки від 26.02.2010р. Виходячи зі змісту статті 225 ЦК України, для визнання недійсним договору виникає необхідність встановлення стану особи, що вчинила правочин, її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, саме в момент його укладення.

Також, позивач зазначив, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. На думку позивача, призначивши судово-психіатричну експертизу стану Дуброва О.В., що діяв від імені та в інтересах ТОВ „Адікт" в момент підписання іпотечного договору, господарський суд Одеської області створить необхідні умови для встановлення фактичних даних, що мають важливе значення для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, що є завданням суду, передбаченим нормами ст.43 ГПК України і саме за результатами повного і всебічного розгляду справи, оцінки наявних в ній доказів, суд зможе прийняти судове рішення, яке відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення" є законним за умови його прийняття у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідач -ПАТ „АКБ „Київ" у поясненнях від 26.11.2012р. за вх.№35774/2012 проти позову заперечує, проаналізувавши положення ч.1 ст.215, ч.ч.1, 2 ст.203, ч.1 ст.92 ЦК України, зазначає, що однією із складових цивільної дієздатності юридичної особи є правочиноздатність, зміст якої полягає у здатності юридичної особи бути стороною правочину, у т.ч., здатність самій здійснювати той чи інший правочин, з чого відповідач робить висновок про те, що обмежена цивільна дієздатність фізичної особи не може мати впливу на визначення обсягу цивільної дієздатності юридичної особи і, як наслідок, не створює підстав для недійсності правочину. Крім того, ПАТ „АКБ „Київ" вказує, що в силу презумпції психічного здоров`я людини, передбаченої ч.4 ст.36 ЦК України, цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тому цивільні правовідносини, які мали місце до вступу рішення районного суду в силу, вважаються чинними, а питання про припинення цивільних правовідносин після цього моменту вирішується в залежності від того, чи може в них і надалі брати участь обмежено дієздатна особа.

Так, оцінивши подані до суду рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2012р. у справі №2-о-390 2011 рік, акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи №5 від 26.04.2012р., правові позицій сторін, зокрема, посилання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на приписи ст.225 ЦК України, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд вважає за необхідне призначити у справі судово-психіатричну експертизу з врахуванням наступного.

Відповідно до абз.6, 7 розділу „Правові наслідки вчинення правочину особою за межами цивільної дієздатності" Узагальнення ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008р. які кореспондуються із положеннями п.16 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак, є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зворушення тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу. Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними. При цьому, головною особливістю судово-психіатричних експертиз у справах про визнання угод недійсними є ретроспективна оцінка психічного стану особи на момент укладення угоди, яка здійснюється на підставі аналізу проявів психопатологічних розладів, психологічних та соціально-побутових характеристик.

Положення п.5 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №397 від 08.10.2001р. передбачають, що експертиза може проводитись амбулаторно, стаціонарно, у судовому засіданні.

Таким чином, у справі наявні подані позивачем докази в обґрунтування його правових позицій, які потребують спеціальних знань, зокрема, встановлення судом наявності чи відсутності факту перебування Дуброва О.В., директора ТОВ „Адікт", на момент підписання протоколу №5 від 12.02.2010р., укладення договору іпотеки від 26.02.2010р. у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, що має ґрунтуватись на доказах, здобутих за результатами досліджень проведених особами, що володіють спеціальними знаннями, тому, з врахуванням того, що експертне дослідження у даному випадку носитиме характер ретроспективного, що ґрунтуватиметься переважно на вивченні та дослідженні анамнезу хвороби підекспертного для побудови експертних гіпотез, через що відсутня потреба у стаціонарному перебуванні Дуброва О.В. у експертній установі та тривалому спостереженні за його поведінкою, характером його реакцій та психічним станом, суд вбачає необхідність в призначенні саме амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарськими судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі -судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені в ст. 31 цього Кодексу.

За положеннями п.2 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №397 від 08.10.2001р., експертиза проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів (далі - експертна установа (підрозділ)).

Відповідно до п.3 Наказу Міністерства охорони здоров`я України №194 від 05.07.1996р. „Про удосконалення організації судово-психіатричної експертизи в Україні" функцію проведення повторних, особливо складних та спірних експертиз з усіх територій України покладено на Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії і наркології Міністерства охорони здоров'я України та Київський міський центр судово-психіатричної експертизи.

При цьому, з врахуванням даних Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, п.2 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №397 від 08.10.2001р., проведення експертизи суд доручає Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Керівнику інституту та сторонам по даній справі надати суду відомості щодо кола наукових та практичних фахівців відповідних галузей знань, для залучення їх до проведення експертного дослідження.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Згідно з п.2.2.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 р., експерт має право указувати у висновку на факти, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

З врахуванням вищевикладеного, надіслати Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України належним чином засвідчені копії матеріалів справи №5017/786/2012 для здійснення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

Попередити експертів та залучених фахівців про кримінальну відповідальність згідно ст.ст.384, 385 КК України.

При цьому, оплату витрат по проведенню судової експертизи та вчинення всіх необхідних дій по її проведенню суд покладає на ТОВ „Адікт".

Відповідно до п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи, з врахуванням призначення судом амбулаторної судово-психіатричної експертизи, провадження у справі №5017/786/2012 підлягає зупиненню.

Керуючись ст.41, п.1 ч.2 ст.79, 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Призначити проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

2.На розгляд амбулаторної судово-психіатричної експертизи поставити наступні питання:

1) Чи страждав Дубров Олександр Вікторович, 13.06.1971р.н., зареєстрований в м.Одесі, вул. Ак. Філатова,13 б, кв.22, будь-яким психічним розладом на момент підписання договору іпотеки від 26.02.2010р. між ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Адікт" та протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Адікт" №5 від 12.02.2010р.? Як що так, то коли почалася ця психічна хвороба ?

2) Якщо Дубров Олександр Вікторович, 13.06.1971р.н., зареєстрований в м.Одесі, вул. Ак. Філатова,13 б, кв.22, страждав психічним розладом на момент підписання договору іпотеки від 26.02.2010р. між ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Адікт" та протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Адікт" №5 від 12.02.2010р., то до якої категорії хворобливих станів належить даний психічний розлад -хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки ?

3) Чи міг Дубров Олександр Вікторович, 13.06.1971р.н., зареєстрований в м.Одесі, вул. Ак. Філатова,13 б, кв.22, на момент підписання договору іпотеки від 26.02.2010р. між ПАТ „АКБ „Київ" та ТОВ „Адікт" та протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Адікт" №5 від 12.02.2010р. розуміти значення своїх дій або керувати ними та передбачати їх наслідки ?

4) Чи міг не спеціаліст в області психіатрії візуально встановити, що Дубров Олександр Вікторович, 13.06.1971р.н., зареєстрований в м.Одесі, вул. Ак. Філатова,13 б, кв.22, станом на 26.02.2010р. страждав будь-яким психічним розладом (хворобою) ?

3.Проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи доручити Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (м. Київ, вул. Фрунзе,103).

4.Керівнику інституту надати суду відомості щодо кола наукових та практичних фахівців відповідних галузей знань.

5. Надіслати належним чином завірені копії матеріалів справи №5017/786/2012 до Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

6. Витрати по оплаті амбулаторної судово-психіатричної експертизи та виконання всіх необхідних дій, заходів по її проведенню покласти на позивача - ТОВ „Адікт".

7. Попередити експертів про кримінальну відповідальність згідно ст.ст.384, 385 КК України.

8.Зупинити провадження у справі №5017/786/2012.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Власова С.Г.

Суддя Никифорчук М.І.