Рішення № 27882302, 04.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/14423-2012 04.12.12

За позовомпублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»докомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»простягнення 1 282 141, 53 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Герасименко І.В. (довіреність № 302 від 01.10.2012 року)

відповідача: начальник юридичного відділу Титаренко О.Є. (довіреність № 100/005-1168 від

01.08.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»1 282 141, 53 грн., (у тому числі 1 240 981, 00 грн. -основного боргу, 1 169, 16 грн. -інфляційні втрати, 20 600, 63 грн. -3 % річних та 19 390, 74 грн. -пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 08.02.2002 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/14423-2012 та призначено її розгляд на 06.11.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмових поясненнях проти позову заперечував зазначаючи про відсутність договору, який є підставою для проведення розрахунків відповідно до законодавства та про недійсність пунктів попереднього договору. Крім того, просив суд залишити позов без розгляду.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір № 00063/2-06 від 08.02.2002 року на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній сплачувати їх вартість.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року кількість води, що подається Позивачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих останнім. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (пункт 3.3).

Додатковою угодою від 14.04.2011 року до договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року сторони домовилися доповнити договір додатковими умовами щодо відведення додаткового об'єму стічних вод від Відповідача, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів, зокрема, Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта Відповідача за адресою: Дніпровська Набережна, 25-А, Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в період дощів і сніготанення, в порядку, передбаченому Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до пункту 3.4 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року Відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи. Щомісячно Позивач виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (пункт 3.6).

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води (за кодами Відповідача 1-1313; 2-441; 4-612; 6-1350; 7-366; 9-1146; 10-1208) у розмірі 1 055 199, 21 грн; боргу за приймання додаткового обсягу стічних вод у період дощів та сніготанення (за кодом 20-953) у розмірі 154, 52 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодами 1-51313; 2-50441; 4-40612; 4-50612; 6-51350; 7-50366; 8-50140; 9-51146; 10-51208) в сумі 185 627, 27 грн. та (код 1-51376) в сумі 185 627, 28 грн. за період з травня 2011 року по червень 2012 року.

Оскільки, договором № 00063/2-06 від 08.02.2002 року не передбачений обов'язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, інших договорів суду не надано, суд погоджується з позицією Відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 185 627, 27 грн.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Позивача вважаються прийнятими Відповідачем.

Відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до Позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, актів звірки між сторонами на виконання пункту 3.5 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 055 199, 21 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 00063/2-06 від 08.02.2002 року передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 13 656 грн. 71 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач заперечував проти вимог щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних (за період з травня 2011 року по червень 2012 року) підлягає частковому задоволенню у розмірі 17 537, 37 грн., оскільки нарахування здійснюється на суму боргу у розмірі 1 055 199, 21 грн., а позовна вимога про відшкодування інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійснення розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 00063/2-06 від 08.02.2002 року, укладений Позивачем та Відповідачем, розшифровки рахунків абонента, що містять помісячну інформацію за кодами останнього щодо обсягу наданих послуг, розмір тарифу та вартість послуг за спірний період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 086 393, 29 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-б, ідентифікаційний код 31025659) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 1 055 199 (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто дев`ять) грн. 21 коп. -основного боргу, 13 656 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 71 коп. -пеня, 17 537 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 37 коп. -3 % річних та 21 727 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 86 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 05.12.2012 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк