Рішення № 27882122, 27.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/111/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.12 Справа № 5009/4068/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХОЛ", м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА", м. Мелітополь Запорізької області,

про стягнення 64072,01 грн. заборгованості, 4502,59 грн. пені,

за участю представників сторін:

від позивача: Скріченко Д.В. (довіреність б/н від 15.10.2012 р.);

від відповідача: Юров В.П. (довіреність № 257/юр від 14.09.2012р., провідний юрисконсульт);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХОЛ" з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" 64072,01 грн. заборгованості, 4502,59 грн. пені, а також 6000,00 грн. збитків за оплату юридичних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення зобов'язань за договором на поставку холодильного обладнання № 609 від 23.06.2012 р. відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений відповідачем товар. Позивач зазначає, що з метою стягнення заборгованості та пені він був вимушений звернутися для представництва та захисту своїх порушених прав до фахівця-юриста. Позивач оплатив передплату за юридичні послуги в розмірі 6000,00 грн. і просить стягнути з відповідача ці витрати як збитки.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 549, 612, 623, 624, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 229 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 01.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/111/12 та призначено розгляд справи на 27.11.2012р.

В судовому засіданні 27.11.2012 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог (вимог про стягнення пені) у зв'язку із допущеною помилкою при розрахунку пені. Просить стягнути з відповідача суму пені в меншому розмірі - 4490,29 грн. В решті позовних вимог підтримав раніше заявлені в позові вимоги.

Уточнення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач поставив обладнання відповідачу з простроченням в 4 дні. Однак наявність боргу відповідач не заперечує та погоджується із нарахованою пенею. Відповідач не згоден із пред'явленою до стягнення сумою збитків на оплату юридичних послуг в розмірі 6000,00 грн. та просить відмовити позивачу в позові в цій частині, оскільки вважає, що позивачем не доведено наявність зазначених збитків у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань відповідачем, а до судових витрат зроблені позивачем витрати не відносяться.

В судовому засіданні 27.11.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.03.2012 р. товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХОЛ" (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" (замовник, відповідач) укладено договір № 609 на поставку холодильного обладнання.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується здійснити поставку повітряохолоджувачів СТЕ 194М6ЕD -4 шт. на склад виконавця в м. Києві (далі по тексту обладнання), а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити це обладнання згідно кошторису (додаток № 1).

У додатку № 1 до договору сторони погодили кошторис на суму 67072,01 грн. з ПДВ.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець передає обладнання у власність замовника після переведення останнім грошових коштів, обумовлених у п. 2.1 даного договору, на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов'язується поставити обладнання на склад в м. Київ у строк 14.04.2012 р. після виконання умов оплати п. 2.2.1 цього договору з правом дострокової поставки.

Згідно з п. 2.1 договору вартість даного договору складається із суми холодильного обладнання 55893,34 грн., суми податку на додану вартість 11178,67 грн. Загальна вартість даного договору складає 67072,01 грн.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що оплата вартості обладнання, яке постачається, буде здійснюватися замовником на розрахунковий рахунок виконавця та на користь виконавця наступним чином:

- оплата завдатку в розмірі 3000,00 грн. у строк не пізніше 27.03.2012 р. (пп. 2.2.1);

- оплата суми 12000,00 грн. здійснюється в строк 24.04.2012 р. (пп. 2.2.2);

- оплата суми 49072,01 грн. здійснюється в строк 04.05.2012 р. (пп. 2.2.3).

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов'язується поставити обладнання на склад у м. Києві в строк 14.04.2012 р. після виконання умов оплати п. 2.21 цього договору, з правом дострокової поставки.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання до повного виконання виконавцем і замовником умов даного договору.

Отже, умови договору є чинними на час розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 27.03.2012 р. відповідач перерахував на рахунок позивача завдаток в сумі 3000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку.

За видатковою накладною № ТХ-000121 від 18.04.2012 р. позивач поставив відповідачу обумовлене в договорі обладнання на загальну суму 67072,01 грн. з ПДВ. Товар з боку відповідача отримала Івашко О.В. по довіреності № 000038 від 18.04.2012 р.

Оскільки відповідач не сплатив решту вартості поставленого товару (64072,01 грн.) позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.08.2012р. № 87 про сплату заборгованості та пені. Претензія відповідачем отримана 03.08.2012р., однак залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок сплатити повну вартість поставленого товару після його прийняття.

В порушення умов пунктів 2.1, 2.2 договору відповідач не оплатив вартість поставленого товару в сумі (64072,01 грн.).

Доводи відповідача щодо поставки товару з простроченням не впливають на встановлені договором строки оплати обладнання.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав, наявність боргу не заперечує.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 64072,01 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 цього договору, замовник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Згідно уточнення позовних вимог позивач нарахував на суму боргу 64072,01 грн. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.05.2012р. по 22.10.2012 р. (171 день), що склало 4490,29 грн.

Розрахунок пені судом перевірено та є вірним.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 4490,29 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач пред'явив до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. у якості збитків. Стосовно позовних вимог в цій частині суд зазначає наступне:

В обґрунтуванні підстав стягнення витрат на юридичну допомогу як збитків позивач зазначає ст.224 ГК України, згідно приписів якої саме за порушення господарського зобов'язання винною особою потерпілій стороні повинні бути відшкодовані завдані цим збитки (ч.1ст.224 ГК України).

Виникнення збитків в сумі 6000 грн. позивачем повинно бути пов'язано саме із невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором на поставку холодильного обладнання № 609 від 26.03.2012р. Однак, позивач просить стягнути збитки, понесені ним внаслідок ведення позовної роботи та звернення до суду за стягненням з відповідача боргу та санкцій. Тобто, збитки позивача на юридичну допомогу не виникають прямо із невиконання відповідачем свого господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під збитками, які витікають із договірного зобов'язання, ст.22 ЦК України визначає:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відшкодування збитків є формою цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

За висновком суду, понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. не є прямим наслідком порушення боржником зобов'язання щодо несплати товару за договором, адже звернення за правовою допомогою до фахівця-юриста не було обов'язковим для позивача і позивач не був позбавлений можливості самостійно підготувати позов.

Отже, витрати, пов'язані із необхідністю звернення до суду по даній справі для позивача не мали обов'язкового характеру і він не мусить зробити саме їх для відновлення свого порушеного права, а чинне законодавство не вимагає обов'язкового понесення потерпілою стороною таких витрат при зверненні до суду. В даному випадку відсутній прямий зв'язок між невиконанням господарського зобов'язання та необхідністю несення витрат на юридичну допомогу. Законодавством визначено обов'язкові до відшкодування лише витрати на адвокатську допомогу (ст. 44 ГПК України ) в якості судових витрат.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до прейскуранта цін до договору № 01-10/2012 про надання юридичних послуг та правової допомоги від 15.10.2012 р. позивачем була сплачена передплата за послуги в розмірі 6000,00 грн., а не оплата за фактично здійснені представником юридичні послуги. Дана сума включає оплату не лише за складання позовної заяви та участь у судовому засіданні, а й оплату за інші юридичні дії (складання апеляційної, касаційної скарги, представництво інтересів в суді апеляційної, касаційної інстанції, ознайомлення з матеріалами справи, виконання судового рішення та інше), які представником не здійснювались. В матеріалах справи відсутні будь-які документи з підписом ТОВ «ТЕХНОХОЛ», які б підтверджували факт надання юридичних послуг підприємцем Скірченком Д.В., зокрема акти приймання-передачі тощо.

Отже, витрати в розмірі 6000,00 грн. є такими, що добровільно понесені позивачем, а не реально обґрунтованими витратами, які спричинені діями (бездіяльністю) відповідача у договірних зобов'язаннях.

Статтею 33 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем не доведено факту завдання збитків відповідачем в розмірі 6000,00 грн., тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" (вул. Профінтерна, буд. 15, м. Мелітополь, Запорізька область, 72301, код ЄДРПОУ 00217857, р/р 26006962490898 в ПАТ ПУМБ м.Донецьк, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХОЛ" (проспект Героїв Сталінграду, буд. 14, м. Київ, 04210, р/р 26001165823 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) 64072,01 грн. (шістдесят чотири тисячі сімдесят дві грн. 01 коп.) основного боргу, 4490,29 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто грн. 29 коп.) пені та 1480,74 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 74 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.12.2012 р.